Київ-Братислава: особистий досвід переїзду до Словаччини
Vogue UA продовжує розповідати історії людей, які вимушено евакуюються з України у зв'язку з російською агресією. Ми вже писали про досвід українців у Грузії, Ірландії, Італії та інших країнах. Ярослава Чехова розповідає про переїзд до Словаччини.
З Києва я виїхала на 9-й день війни, коли в передмісті почалися активні бойові дії. Мене забрали з собою до Львова сусіди, в яких весь час від початку війни була напоготові машина з повним баком бензину. Я живу на лівому березі Києва, тому ми виїжджали через південь Київської області (Переяслав і Канів). Через черги на блокпостах і заправках ми зупинилися й ночували в Хмельницькій області в родичів. Наступного дня вночі дісталися Львова, де я почувалася у відносній безпеці до 18 березня. Це була неділя, коли окупанти вдарили по місту одразу 6-ма ракетами; одна них вибухнула неподалік району, де я жила. Тоді страх і відчуття того, що безпечного місця в Україні немає, накрив мене повністю і я наважилася разом із подругою виїхати до Словаччини.
Ми добиралися зі Львова до Ужгорода потягом, квитки купували онлайн, на сайті Укрзалізниці за кілька днів до виїжджання. З вокзалу в Ужгороді постійно курсує волонтерський безкоштовний автобус до прикордонного пункту Vyšné Nemecké (автобус вирушає залежно від заповнення пасажирами, їхати всього 15 хвилин). Кордон ми перетинали пішки, це потребувало менше двох годин. Біля кордону стоять волонтерські намети, де можна випити чаю, поїсти і зігрітися. Безкоштовним волонтерським автобусом ми доїхали до найближчого населеного пункту – Крчава. До Братислави нас відвезли на авто знайомі.
Громадяни України можуть перебувати в Словаччині упродовж 90 днів у межах безвізового режиму. Проте, перебування за безвізом позбавляє права на офіційне працевлаштування й медичне страхування. Такі права можна отримати лише отримавши статус Тимчасового притулку.
Ми подавали заяву у Відділі поліції у справах іноземців, попередньо заповнивши анкету, яку можна завантажити на сайті Міністерства внутрішніх справ Словаччини. Процедура оформлення у відділку зайняла менше години, нам одразу видали довідку ODÍDENEC ("одіденець"), яка дає можливість доступу до житла, роботи, медстрахування і соцдопомоги. Статус Тимчасового притулку діятиме до березня 2023 року.
Докладнішу урядову інформацію з найбільш поширеними запитаннями про поїздку до Словаччини можна знайти на офіційній сторінці: https://ua.gov.sk/. Також інформація публікується Міністерством закордонних справ Словацької республіки: https://www.mzv.sk/ukrajina
Для оформлення матеріальної допомоги потрібно звернутися до Управління з питань праці за місцем проживання. На сайті є сторінка з адресами відділень. Допомога становить 68,80 євро на особу на місяць, повідомлення про виплату надходить поштою на адресу проживання, яку ви вкажете в анкеті. З цим повідомленням потрібно прийти до поштового відділення для отримання готівки.
Додатково можна отримати гуманітарну допомогу, попередньо зареєструвавшись на спеціальному сайті. Отримати все необхідне можна буде в обраний при реєстрації день та час за адресою AUPARK SHOPPING CENTER BRATISLAVA Einsteinova ul. 18 851 01 Bratislava.
Банківський рахунок ми відкрили безкоштовно у відділенні Tatra banka, пред’явивши закордонний паспорт та дозвіл на тимчасове проживання. Дійсною валютою в Словаччині є євро (EUR). Обміняти українську гривню можна в відділенні Tatra banka, надавши закордонний паспорт. Карту видають одразу, також допомагають установити мобільний додаток банку.
Пред'явивши закордонний паспорт у відділенні мобільного оператора, ми безкоштовно отримали SIM-картку Orange Slovakia: 10 ГБ даних, 60 передплачених хвилин для дзвінків в Україну та бонусний кредит у розмірі 2 євро, який можна використовувати для дзвінків та SMS. Ми отримували SIM-карту в торговому центрі AVION Shopping Park Bratislava, але точки, де можна оформити сімкарту, також є в поліції, торгових центрах.
Оформлення документів (отримання Тимчасового притулку "ODÍDENEC" і подача документів на грошову виплату), оформлення SIM-карти та відкриття банківського рахунку потребувало 2 дні.
Із житлом нам пощастило: допомогла компанія, в якій працює батько моєї подруги. На роботу так само будемо влаштовуватися в ту компанію.
Словаччина пропонує громадянам України можливість перебувати в державних та самоврядних закладах у кількох населених пунктах. Отримати інформацію можна також у пункті перетину кордону або на інформаційних стендах прикордонної поліції чи гуманітарних організацій.
Також є багато людей, які готові запропонувати свої будинки, котеджі, квартири, кімнати для короткострокового або довгострокового проживання. На онлайн-платформі Хто допоможе Україні (Kto pomože Ukrajine) можна заповнити анкету та надіслати запит на допомогу. Залежно від ваших можливостей, можна також шукати комерційні пропозиції щодо оренди квартир у словацьких агенціях нерухомості чи хостелах або готелях.
Щодо транспорту: зараз українці мають право безкоштовного проїзду у міському громадському транспорті, на потягах ZSSK і автобусах Slovak Lines. Для проїзду достатньо пред'явити документ, що підтверджує вашу особу та громадянство (закордонний або внутрішній український паспорт). Щоб відстежувати графік транспорту, ми користуємося додатком CP або спеціальним сайтом: https://cp.hnonline.sk/vlakbusmhd/spojenie/
Новини, які можуть бути актуальними для українців у Словаччині, ми відстежуємо у Facebook-групі Українці в Словаччині / Slovensko. Робота, навчання, спорт, туризм. Тут також регулярно з'являються оголошення з робочими пропозиціями.
Ми живемо за містом. Наш будинок розташований за 15 кілометрів від аеропорту Братислави. Щодня бачимо, як літаки над нами йдуть на посадку чи злітають, але ніяк не можемо до цього звикнути, щоразу зі страхом піднімаємо очі. Буденні для місцевих звуки досі нас лякають. Ти ніби розумієш, що це мирні літаки, але звикнути ніяк не можеш.
Упоратись із тривогою й прийняти ситуацію допомагає музика українських виконавців, яку я часто слухаю з подругою. Загалом, у будинку зі мною проживають 5 українок, це дуже втішає і морально полегшує життя. Також мені допомагає читання книг. Ще в Україні я безкоштовно завантажила у мобільному додатку Yakaboo книжку "Амадока" Софії Андрухович. Я вже читала її 2 роки тому, але у книзі підіймаються дуже актуальні теми з української історії, минулої і теперішньої.
10.04 ми доєднались до мирної ходи "Марш Матерів" у Братиславі. Метою було привернути увагу європейських міст та всього світу до трагедії, яка відбувається з дітьми в Україні. Під час Маршу жінки тримали в руках заплямований згорток, як символ знищених окупантом дитячих життів та понівечених доль. Убивства, зґвалтування та катування дітей російськими загарбниками – те, що відбувається просто зараз в Україні. Увесь світ має знати про звірства росії в Україні.
