Київ-Дублін: чому я вибрала Ірландію для переїзду
Ірландія скасувала візи для українців, що робить цю країну привабливою для тих, хто шукає тимчасового захисту. Катерина Шаповалова-Сахно розповідає нам про свій досвід знайомства з цією країною.
Рішення покинути домівку в Ірпені було прийняте 25-го лютого о 5-й ранку. Ми вийшли з будинку "подихати повітрям" після тривожної безсонної ночі, що супроводжувалась постійними "вибухами" від роботи ППО в Гостомелі. Перше, що побачили в небі, – винищувачі, які летіли доволі низько над нами в напрямку військового аеропорту. Ілюзій, що війна не зачепить наш дім, не залишилось.
На щастя, мали повний бак пального. Саме брак палива, величезні черги на заправках на виїздах з Києва і страх застрягти в машині десь по дорозі зупинив більшість наших сусідів від евакуації того дня. І, як показав час, це було помилкою. З кожним днем виїхати ставало дедалі складніше та небезпечніше.
Катерина Шаповалова-Сахно з синамиДорога до Трускавця потребувала 16 годин і пролетіла "на адреналіні". Українські танки, БТР та інша техніка вже рухалась у бік Києва, а новини, що в Житомирі висадився російський десант і ось-ось почнеться бій, створювали враження, що наша подорож є частиною знімання фільму.
Уже на другий день війни друзі і знайомі, зокрема, з інших країн масово писали "як ви?, чим допомогти?". Пам’ятаю, як давній друг, що наразі з сім’єю живе у Британії скинув посилання, щодо програми державної підтримки біженців з України в Ірландії. Я миттєво подякувала і відписала, що ніколи не буду біженкою з України, наша сім’я залишиться на батьківщині і не буде розділятись, адже чоловік виїхати не може і не хоче. Але… ніколи не кажи "ніколи".
Після кількох переїздів з дому в дім на заході Україні, а також новин щодо нищівних руйнувань будинків та інфраструктури Ірпеня, спалення офісу та виробничих потужностей компанії Екософт, в якій я працювала, стало зрозуміло, що скорого повернення додому чекати не варто. Місто ще довго не буде безпечним для наших дітей.
Я почала шукати варіанти виїзду за кордон. Пріоритетом була англомовна країна, де діти могли б швидше адаптуватись у школі, адже певний рівень знань мови вже є. Тиждень збирання та аналізу інформації з офіційних джерел, соціальних мереж, відгуки людей, що вже виїхали.
Ірландія скасувала візові обмеження для українців, програма тимчасового захисту біженців з України передбачала забезпечення житлом, доступ до ринку праці, освіти та медицини, а також матеріальну допомогу (приблизно 200 Євро на тиждень для дорослого). Жодна інша англомовна країна ЄС не пропонувала подібних умов. Тож вибір став очевидним.
Дорога в Ірландію зайняла приблизно тиждень. Я з двома дітьми, сестра та мама їхали через Словаччину машиною. Зупинились у друзів в Комарно на кілька днів, очікуючи на рейс Братислава-Дублін авіалініями Ryanair. До слова, квитки Ryanair з Польщі є значно дорожчими. Машину залишили у друзів.
В аеропорту Дубліна після паспортного контролю нас зустріли працівники соціальних служб та спрямували в окреме приміщення для оформлення документів. Для отримання державних послуг важливим є персональний номер у Службі державного забезпечення PPS number. Ми отримали номер упродовж двох годин. Звичайні ірландці кажуть, що це тривалий процес до трьох тижнів. Тож рівень підтримки та спрощення всіх процедур для українських біженців можна собі уявити.
В аеропорту всім бажаючим пропонували тимчасове житло в готелях Дубліна, надалі українців прилаштовують у сім’ї ірландців на термін мін. 6 місяців.
В Ірландії нас зустріли знайомі, які і надали своє житло на найближчі кілька тижнів. Ми зупинились у місті Маллоу, графство Корк. Оформлення медичних карток зайняло дві доби, а екстрений похід до стоматолога з дитиною в державну клініку кілька годин. Влаштувати дітей у школу вдалося доволі просто. Варто зазначити, що подібний швидкий сервіс не є в Ірландії звичним, а саме є проявом турботи і солідарності до українців в теперішніх умовах.
Попереду багато чого треба зробити – робота, ще один переїзд, адаптація до нових умов. Чи задоволена я переїздом в Ірландію? Так. Насамперед, діти почуваються в безпеці. Це чудова країна, неймовірні, чуйні люди, які підтримують..
