Слідами Одіссеї: як давньогрецький стиль захопив сучасну моду
16 липня в український прокат вийшла "Одіссея" Крістофера Нолана — епічна стрічка з зірковим акторським складом, яка знову закохала світ у давньогрецьку естетику. Однак для модної індустрії — це не нова тема, адже до образів богинь дизайнери звертаються з постійною періодичністю. Згадуємо найяскравіші приклади.
Одну з головних ролей в "Одіссеї" зіграла Зендея, якій дісталася роль Афіни — богині війни та мудрості, а виходи акторки на червоні доріжки в межах промотуру стали справжнім тріумфом давньогрецького шику. Що не прем’єра — то вишукане драпування, чисті лінії та майже суцільний білий колір. За пару тижнів весь світ побачив кілька приголомшливих образів: кастомну білу сукню-колону від Jacquemus, яку доповнили сережками, зробленими зі справжніх античних дисків першого тисячоліття до нашої ери; вінтаж від Alberta Ferretti (весна-літо 2008) у тандемі з високими гладіаторськими сандалями до колін; кутюрне вбрання Schiaparelli зі скульптурним білим бюстом, яке доставили літаком просто з ранкового показу.
Кульмінацією став образ на нью-йоркській прем'єрі: драпірована сукня Matières Fécales, доповнена величезними крилами з пір'я у натуральну величину. Це вбрання — пряма відсилка до знаменитої статуї Ніки Самофракійської, яка сьогодні прикрашає Лувр. Усі образи — яскраві приклади того, наскільки по-різному можна дивитися на елліністичну міфологію. Хоча останнє століття світ моди тільки й робить, що переосмислює античний грецький одяг. Класичні референси настільки міцно увійшли в наш гардероб, що їх уже важко відокремити.
Звільнення жіночого тіла на початку XX століття
Лише на початку 1900-х років світ високої моди почав нарешті відмовлятися від корсетів як обов'язкової норми жіночого гардероба. Одним із піонерів цього руху став кутюр'є Поль Пуаре. У пошуках натхнення він часто звертався до античних мотивів, створюючи вільні драпіровані речі, що дарували тілу омріяну свободу. Найяскравіший приклад — класична грецька сукня, яку Пуаре створив у 1906 році для легендарної танцівниці Айседори Дункан. Завдяки майстерно викладеним складкам тканини, зафіксованим плетеними поясами-мотузками, талія танцівниці була повністю звільнена від жорстких конструкцій.
Ефірна легкість Мадлен Віонне
У 1920-х та 1930-х роках легендарна кутюр'є Мадлен Віонне продовжила цю місію — вона прагнула позбавити жіночий одяг надмірної ляльковості та штучності. Віонне часто конструювала сукні з одного суцільного шматка тканини, взагалі без застібок чи ґудзиків, покладаючись виключно на стратегічне драпування. Для створення своїх невагомих, майже ефірних суконь вона надихалася саме давньогрецькими хітонами, де об'ємні відрізи тканини просто підв'язувалися на талії.
Сукня "Дельфос"
Стародавня Греція була головною музою і для іспанського дизайнера Маріано Фортуні, який творив у Венеції. Він увійшов в історію моди завдяки своїй унікальній техніці термічного плісування шовку. Фортуні обожнював класичне античне вбрання саме за його геніальну простоту та абсолютне відчуття свободи, яке воно дарувало.
Американський прагматизм vs. грецький ренесанс
Поки в Європі створювали високий кутюр, Клер Маккарделл влаштувала революцію в тому, як одягалися американки. Починаючи з 1930-х років, вона створювала функціональний, доступний і водночас виразний повсякденний одяг. Легендарна сукня "Монастирська" — один із найінноваційніших витворів Маккарделл з очевидним натяком на грецький ренесанс. Це була сукня-шатер вільного крою з густим плісуванням по центру. Вона не мала виточок, структурованої талії чи складних застібок. Власниця могла просто кілька разів обернути тонку тканинну стрічку навколо талії, щоб додати образу форми, або ж носити її абсолютно вільною. Чиста функціональність, натхненна античністю.
Міфи і рок-н-ролл Версаче
Для Джанні Версаче Давня Греція була не просто натхненням з підручників історії, а частиною його ДНК. Він народився в Реджо-ді-Калабрії — місті на півдні Італії, яке колись було однією з перших грецьких колоній, і виріс буквально поруч із руїнами давньогрецького храму. У 1980-х роках Версаче перетворив античний символізм на головну зброю свого бренду. Він виводив на подіум супермоделей, перетворюючи їх то на розкішних олімпійських богинь, то на войовничих та шалено сексуальних принцес-амазонок. Античність у виконанні Версаче перестала бути стриманою — вона стала зухвалою та рок-н-ролльною.
Античність і мілленіум
На зламі тисячоліть fashion-індустрія вийшла на новий рівень: тепер дизайнери цитували не саму античність, а колег минулого, які колись надихалися Грецією. Самі ж покази перетворилися на масштабні театралізовані шоу із глибоким концептуальним підтекстом. Одне з них — дебют Александра Макквіна в Givenchy. Показ під назвою "У пошуках Золотого руна" був повністю просякнутий грецькою міфологією. Працюючи виключно в біло-золотій палітрі, Макквін створив образи для войовничих богинь. До речі, саме костюм із цієї колекції Зендея обрала для одного зі своїх нещодавніх виходів у промо-турі "Одіссеї".
Грецькі богині в Парижі
Жан-Поль Готьє, який ніколи не вмів слідувати референсам буквально, для своєї кутюрної колекції сезону весна-літо 2006 влаштував справжнє стилістичне зіткнення. Він об'єднав елементи давньогрецького костюма з класичними архетипами паризького шику. Результат вийшов сміливим та еклектичним — сукні в стилі олімпійських богинь, підперезані поясами з китицями, на подіумі змішалися з об'ємними та прозорими шароварами.
Велика Греція
Дизайнерський дует Доменіко Дольче та Стефано Габбана представив свою кутюрну колекцію Alta Moda 2019 на Сицилії. Це був прямий омаж регіонам Південної Італії, які в давнину називалися Великою Грецією (Magna Graecia) через потужну грецьку колонізацію. Дизайнери перетворили свій показ на справжній міфологічний карнавал. Вони вдягли моделей в образи німф та войовниць, представивши сукні в стилі Клеопатри, масивні золоті пояси-корсети та складні, закручені драпування, що нагадували тоги.
