Фотографиня Дар’я Гладкова — про роботу мрії, Енні Лейбовіц і знімання з Коко Роша
Якщо ти підкорив США — ти підкорив світ. Ця аксіома справді доведена для креативної індустрії. Вже багато років поспіль представники найрізноманітніших її професій — від акторів і дизайнерів до моделей і фотографів — їдуть до США за досвідом, знаннями й визнанням. Українці також досягли успіху в цьому напрямі — вони знімають тут кліпи, які збирають міжнародні нагороди, працюють з такими зірками, як Каньє Вест і сестри Дженнер, гідно представляючи нашу країну на найвищому рівні. Свою нішу зайняла тут і фотографиня Дар’я Гладкова, яка поділилася з нами власним досвідом.
Дар’я ГладковаМоя кар’єра почалася в Києві вісім років тому методом спроб і помилок. Майже відразу я визначила для себе імена фотографів, рівень професійного розвитку яких узяла собі за взірець. Такий чіткий орієнтир допомагає ясно зрозуміти, чого треба прагнути, допомагає сформувати власний стиль знімання і дає потрібний візуальний досвід. Моїм головним джерелом натхнення стала Енні Лейбовіц, яка багато працює для американського Vogue. Також я завжди спостерігала за роботою топмоделі Коко Роша — її емоційність і вміння перевтілюватися в кадрі допомагали й мені правильно взаємодіяти з моделями на майданчику. Я просто обожнювала дивитися різноманітні бекстейдж-відео зі знімання з її участю, щоб бачити залаштункову роботу, яка передує створенню того самого кадру. Я звертала увагу буквально на все, адже атмосфера під час творчого процесу відіграє величезне значення для досягнення кінцевого результату.
З усім цим візуальним досвідом, трирічною практикою в Україні та величезним бажанням прямувати далі я вирушила підкорювати Штати. І так сталося, що на одній з конференцій у Маямі я потрапила на виступ Енні Лейбовіц і взяла в неї автограф. Цей ніби нічого не вартий факт став для мене величезним мотиватором і стимулом рухатися далі до своєї мрії. Потім мені вдалося зняти й Коко Роша. Це сталося за чотири роки після мого переїзду до США. А тепер я розповідаю свою історію для Vogue. І як після цього не вірити, що мрії здійснюються?
Вже тут для мене величезним натхненням стали американські міста. Їхня енергія справді наповнює. Я однаково сильно люблю Лос-Анджелес, Нью-Йорк і Маямі, адже ці міста для мене є місцями сили й натхнення. Коли вперше відвідала Нью-Йорк, я довго роздивлялася Тайм Сквер, і знала, що одного разу побачу свої роботи на цьому майдані. У 2020 році здійснилася ця заповітна мрія — побачити власні фото на Таймс-Сквер. Відтак вони з’являлися на цьому легендарному майданчику ще не один раз.
Нині я багато співпрацюю з глянцевими виданнями з усього світу, знімаю для брендів і знаменитостей. Так склалося, що свого часу багато працювала з американськими артистами — Tyga, Quincy, Mavado. Таємниця мого успіху — не боятися й бути відкритою цьому світу. Важливо пам’ятати, що всюди ми комунікуємо з людьми й на іншому кінці телефонного дроту сидить така сама людина. Спершу ти працюєш на своє ім’я, стукаючи в усі двері, потім воно працює на тебе.
Я просто обожнюю знімати на природі. Так, це набагато складніше з технічного погляду, оскільки ти не можеш контролювати абсолютно все, як у студії. Але саме тут несподіваний подув вітру може дати той самий ефект розвіяного волосся, а жоден басейн не замінить у кадрі моря, що переливається на сонці. До речі, одне з найпам’ятніших для мене знімань відбулося в національному парку Еверглейдс, населеному крокодилами. Це було і страшно, і трепетно водночас.
