Що таке стійкість та чи можна бути щасливими під час війни: розповідає патофізілог Віктор Досенко
10 жовтня світ відзначає День ментального здоров'я. Що таке стійкість, як правильно реагувати на стрес та чи можна бути щасливим під час війни – про все це міркує один із найвідоміших українських вчених, генетик і патофізіолог, доктор медичних наук, професор Віктор Досенко.
У Віктора Досенка варто вчитися любити життя. Один із найвідоміших українських науковців, він очолює відділ загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, а такоє є керівникомвідділу розвитку та інновацій медичної лабораторії CSD LAB. Досенко займається дослідженням організму на генетичному рівні та називає себе професійним гедоністом. Він вважає, що запорука щастя – сродна праця, а задоволення від роботи – одне з найбільших у житті людини. Він впевнений: попри те, що українці живуть у стані перманентного стресу через повномасштабну війну, ми маємо поповнювати свій емоційний ресурс та радіти життю – шукаючи джерела задоволення у спілкуванні з іншими людьми, фізичних навантаженнях, мистецтві, роботі.
Один із головних професійних інтересів Віктора Досенка – це ПТСР. На початку вторгнення разом із колегами він створив у Києві Міжнародний центр тактичної медицини, який впроваджує в Збройних Силах Україні британську систему виявлення та боротьби з ПТСР, а також готує військових, медичних працівників та працівників служб швидкого реагування до ефектної роботи в умовах високого ризику.
Про те, що допомагає триматися
На запитання "як ви?" я завжди відповідаю, що намагаюся думати про те, як іншим: в окопі, на штурмі, в госпіталі, в операційній, тим, хто втратив кінцівки. Психологи скажуть, що це неефективно, що це знецінення, але я думаю, що ефективно – бо це мені допомагає. Це дієвий механізм – розвивати емпатію і думати про інших.
Мій рецепт загалом – це багато діяльності: рухайся, працюй, створюй можливості для інших людей. Ми біосоціальні істоти, тож джерела задоволення варто шукати саме у соціальній сфері, адже у комунікації з іншими чи у створенні чогось корисного для інших ми завжди отримуємо задоволення. Коли людина розуміє, що вона потрібна – це надзвичайно велике задоволення.
Про резильєнтність
Одна з важливих категорій ментального здоров’я – це резильєнтність. Іноді це перекладають як стійкість, але правильніше називати гнучкістю. Це нормально, коли після пережитого стресу погіршується функціонування нервової системи, і наша ефективність загалом знижується. Так має бути, організм реагує таким чином. Але після цього більшість із нас здатні продовжувати жити далі – резильєнтність закладена в нас природою. Адже як вид ми, хомо сапіенс, непереможні.
Уявіть ситуацію, що ви опиняєтеся зараз десь у джунглях. Чи буде таке спокійне, нормальне життя з кавою, з їжею, з ресторанами, як у Києві? Ні, щодня ми матимемо виклик: ти на когось полюєш – і на тебе хтось полює. І ти просто виживаєш кожного дня. То дощ, то сніг, то урагани, то циклони, то річка вийшла з берегів. Весь час. Але людина виживає і в джунглях, адже еволюцією цими десятками тисяч років закладено так, аби ми були прилаштовані переживати страшні події.
Ми викрутимося з будь-якої ситуації, адаптуємося, пристосуємося. Ми дуже гнучкі в цілому, тому завжди відновлюємося. Ось вам ще гарна новина: після війни більшість із нас проявлять гнучкість психіки та відновляться, а щасливці – за статистикою, їх приблизно до 10% – навіть отримають посттравматичне зростання, тобто стануть кращою версію себе. Навіть переживши важке поранення чи втративши кінцівку, люди знаходять у собі сили жити і розвиватися, ставати кращими: більш відкритими, світлими, просоціальними людьми, які цінують і люблять життя. Відбувається певне повернення до відчуття смаку життя, яке раніше ця людина могла не помічати, доки немає з чим порівняти. А ось коли все дійсно стає на межі – тут біда ніби допомагає відчувати життя заново, відкриває якісь нові входи для задоволення.
Про те, як поповнювати свій ресурс
Під час війни дуже важливо поповнювати свій ресурс. Я би радив розширювати "входи" для задоволення, пам’ятаючи, що є два основні: когнітивний і емоційний. Когнітивний – це поповнення ресурсу через інформацію, статистику, факти, наукові статті. Читаючи їх та вивчаючи, ми вбачаємо в них допомогу: я знаю, що буду після травматичної події, адже я не перший, це вже вивчено, я зможу отримати підтримку спеціалістів – тож витримаю та стану більш стійким. А емоційне задоволення варто шукати, зокрема, в мистецтві: слухати музику, ходити в кіно, на виставки. Ми недооцінюємо цей ресурс насправді, мистецтво здатне лікувати та наповнювати.
А ось їжа та алкоголь – це скоріше короткочасне задоволення, вони дарують нам радість, але ненадовго. Бо насправді це фактично замінник, протез, жодної допомоги у тому, аби пережити стрес, вони не дають.
Про хронічний стрес
Перманентний чи хронічний стрес – це ще одна невидима травма війни. Як контузія, як ПТСР. Більшості українців варто боятися саме його, а не ПТСР, адже саме діагностований ПТСР – посттравматичний стресовий розлад – матимуть тільки 20% українців. Але хронічний стрес це також велика небезпека, адже це психічне і ендокринне порушення. Серед наслідків хронічного стресу – втома, підвищений тиск, болі в спині, алергії, порушення травної системи, інфаркти, інсульти й онкологічні захворювання. Реальність у тому, що хронічного стресу не має в Міжнародній класифікації хвороб, жоден лікар не напише у висновку "хронічний стрес", проте про це треба говорити.
Але хороша новина у тому, що хронічний стрес – доволі "матеріальна" штука, яку можна поміряти. Його почали вивчати раніше, ніж ПТСР, ще в 40-х роках, і на сьогодні в лабораторіях ми маємо можливість зробити аналіз на біомаркери хронічного стресу, та подивитися, що відбувається з вашими імунними клітинами. Особливо уважними до виявленнями наслідків хронічного стресу мусять бути люди з хронічними захворюваннями та люди похилого віку.
Про те, як правильно реагувати на стрес
Єдина правильна реакція на стрес – еволюційно обґрунтована. Ти маєш бити або тікати, тобто твої м’язи мають скорочуватися. Вам може це не подобатися, але я готовий відстоювати цю думку, за мною купа даних і досліджень, які говорять про те, що фізичні навантаження лікують дуже багато захворювань, зокрема стрес-пов'язаних.
Давайте змоделюємо ситуацію: почався обстріл, ви стресуєте. Що маєте робити? Піти в укриття та почати присідати. Так, спустився і присідаєш, чи віджимаєшся. Це мої прямі рекомендації. Позмагайтеся із сусідом, пострибайте. Завжди можна знайти фізичне навантаження.
Але тут важливо себе запитати, чи був стрес? Чи зросла частота серцевих скорочень? Чи збільшилася частота дихання? Чи піднявся тиск? Якщо цього немає – то ніякого стресу не було, і нема на що реагувати, адже стрес має об'єктивну картину. Якщо нічого немає, не потрібно відповідати. Можна просто далі лягати спати, після відбою тривоги.
Про здорове харчування
Рецептом від стресу є здорове харчування. Так, прості речі рятують життя. Це повернення до еволюційних законів – ми як примати запрограмовані на поїдання на 95% рослинної їжі. Можна м'ясо? Так, можна, але небагато. Яке це має відношення до психічного здоров'я ? Річ у тім, що мікроби нашого кишківника регулюють наш психічний стан. І це не перебільшення. Якщо ти харчуєшся переважно тваринною їжею, в тебе, з більшою ймовірністю, буде депресія та тривожність.
Чи можна бути щасливим під час війни
Так, звісно. Це дуже добре розуміють наші військові, які знають: якщо ти вижив в екстремальних умовах, це вже підстава бути щасливим. А якщо ти смачно поїв, ти в теплі і в тебе є улюблена справа, яка потрібна людям, – це все стає дуже життєствердним. Війна не забирає у людей здатність бути щасливим. Звісно, вона дає безліч причин для горювання, але разом із тим залишається дуже багато простих приводів для радості.
