Припиніть казати жінкам, що вони мають гарний вигляд "як на свій вік"
Британська журналістка і письменниця Пурна Белл у своїй колонці для Vogue пояснює, чому фраза "ви маєте гарний вигляд як на свій вік" більше не звучить як комплімент. На перший погляд, це доброзичливі слова про зовнішність, але за ними часто стоїть ейджизм, страх старіння та культ молодості, який досі визначає ставлення до жіночої краси. Белл пише про жінок після 40, побачення, самоусвідомлення, косметичні втручання і право не сприймати власний вік як проблему. Її текст — чесний і точний погляд на те, чому компліменти про "молодий вигляд" часто лише підтримують застарілі уявлення про красу.
Ми з подругами сіли в барі з низькою стелею так, щоб добре бачити всіх, хто проходив повз. Ми обрали довгий стіл із канделябрами та вазами, повними пишних півоній. Він стояв уздовж коридору, що вів від головного входу до кількох інших залів у глибині бару. Коли люди проходили повз, наша компанія, у якій були жінки за 30 і за 40, роздивлялася тих, із ким можна було б пофліртувати. Спершу це було доволі весело. Потім ми з подругою приблизно мого віку перезирнулися. Усі навколо були привабливими, але років на 15 чи 20 молодшими за нас.
Це добре знайоме багатьом жінкам після 40 – і в квір-просторах, як того вечора, і в гетеросексуальному середовищі. "Усі тут занадто молоді", – сказала я. У відповідь одна з жінок за столом, якій було трохи за 30 і з якою я щойно познайомилася, сказала фразу, що завжди сприймається як апетитний торт, на якому сидить муха: "Але вам зовсім не даси стільки років".
Інші теж почали говорити щось подібне. Вони хотіли сказати щось приємне, але я намагалася пояснити: ми з подругою не принижували себе й точно не скаржилися на брак упевненості. Річ була не в цьому. Нам просто не дуже цікаво зустрічатися з молодшими людьми, бо нас приваблюють якості, які часто приходять із віком: мудрість, самоусвідомлення, почуття гумору. Мені цікава людина, яка вже знає, хто вона. А не та, яка ще блукає дзеркальним лабіринтом у пошуках справжньої себе.
Коли жінкам, старшим за вас, кажуть: "Вам не даси стільки років", у цій фразі вже закладений ейджизм. Вона спирається на припущення, що старіння є чимось поганим, тому жінка нібито має зрадіти, коли їй кажуть, що вона здається молодшою. Але проблема не лише в цьому. Від нас ніби очікують, що ми проковтнемо комплімент із подвійним дном і чемно подякуємо. Я не хочу грати молодшу версію себе. У 20 років я була невротичною. У 30 мені здавалося, що я вже мала б бути мудрою, хоча насправді такою не була. У 40 я краще знаю, як відстоювати себе. Я лягаю спати тоді, коли хочу. Їм тоді, коли хочу. Працюю над тим, що обираю сама. Досвід, який у мене є за плечима, відчувається як суперсила. Я не проміняла б жоден рік із цього досвіду.
Якби ми прийшли до бару не фліртувати, я, мабуть, запропонувала б поговорити про такі фрази. Ми часто вимовляємо їх автоматично, але за ними стоять глибокі уявлення про вік, красу й старіння. Розібратися в цьому було б корисно не лише заради великої мети на кшталт боротьби з ейджизмом, а й тому, що в якийсь момент ці жінки самі з ним зіткнуться. "Але вони ж кажуть це як комплімент", – сказала інша подруга. Я відповіла: "Це як коли чоловік каже "класні цицьки", а потім дорікає вам за те, що ви образилися". "Але це сексизм, – сказала вона. – І це моторошно".
Я погодилася. Але мені довелося пояснити їй, чому інший так званий комплімент теж викликає дискомфорт. Річ у тому, що в цей момент ви розумієте: хтось уважно роздивився ваше тіло й обличчя, порівняв їх із умовним стандартом краси, а цим стандартом досі вважається молодість. Потім вам повідомили, що відповідати цьому стандарту добре й бажано. Саме це і здається дивним, бо молодість рідко має багато спільного із самоприйняттям. Так виникає зворотний висновок: старіння є "поганим", а його ознаки, як-от зморшки чи сиве волосся, вважаються непривабливими. І вас, по суті, хвалять за те, що вам нібито вдалося цих ознак уникнути або добре їх приховати.
У момент, коли ви нарешті доходите до віку, у якому краще розумієте себе, вас ніби знову повертають у стан очікування. Наче ваше теперішнє життя ще не зовсім почалося. Наче ви знову маєте чекати, поки станете достатньо худою, достатньо молодою, достатньо привабливою, достатньо хорошою. Бо, не дай Боже, жінка справді відчує власну силу саме тоді, коли ця сила в ній з’являється. "І все це через те, що вам сказали, ніби вам не даси стільки років?" – скептично запитала моя подруга. "Так", – відповіла я. "Бо в молодості є і хороше, і погане. Так само як і в старінні".
Коли я працювала над своєю книжкою She Wanted More, я говорила з різними жінками віком від 40 до 70 років про те, чому важливо розбиратися з такими речами. Я не засуджую людей, які роблять пластичні операції. Але все одно тривожно бачити, як швидко зростає ця індустрія. Один із головних чинників цього зростання – попит на те, що Британська асоціація естетичних пластичних хірургів (BAAPS) називає "омолодженням обличчя". До цієї категорії належать, зокрема, підтяжка обличчя й операція на повіках. Іноді я думаю, чи не втратить фраза "вам не даси стільки років" будь-який сенс. Не тому, що ми нарешті залишимо ейджизм у минулому. А тому, що косметичні втручання стануть настільки звичними, що визначати чийсь вік за зовнішністю буде майже неможливо.
Ми також маємо запитати себе, які саме системи ми підтримуємо цими переконаннями. Коли я говорила з психологинею та письменницею Джоді Дей, яка багато працює з темою прав жінок після 60, вона допомогла мені зрозуміти одну важливу річ: молодість часто сприймають як синонім сексуальної бажаності. Думати про це зараз, у наш час, справді гротескно. Як жінки, ми часто не помічаємо, що самі підтримуємо системи, які нас же обмежують.
Після багатьох розмов із жінками про силу та радість важко не бачити, як усе це відриває нас від справді важливого. Коли ми з подругами говоримо про старших жінок, які нас надихають, справа ніколи не лише в їхній зовнішності. Нас радше захоплює їхня енергія, внутрішня свобода й те, що вони втілюють. Часто це здатність жити по-своєму, змінюватися, починати заново й не втрачати радість.
Проблеми з технологіями, фізична слабкість, самотність – усе це не обов’язково приходить із віком. Але якщо ми й далі автоматично говоритимемо про старіння як про щось погане, чого треба боятися й уникати, замість того щоб його приймати, це справді може стати пророцтвом, яке саме себе здійснює. До того ж є багато інших, значно кращих способів підтримувати одна одну й визнавати цінність одна одної.
"А як тоді можна було сказати це так, щоб комплімент не звучав як образа?" – запитала подруга. Я подумала й відповіла: "Одного разу молодша жінка подивилася на мене й сказала: "Сподіваюся, у вашому віці я теж буду такою крутою"". Я зробила паузу. "Скажімо так, це мене не образило".
За матеріалом vogue.co.uk
