Ювелірна дизайнерка, волонтерка Валерія Гузема чекає на другу дитину. Як це — наважитися дати нове життя під час війни та зберегти ментальне здоров’я.
Валерія Гузема вперше розкриває стать майбутньої дитини: "Це дівчинка". Ще до великої війни разом із чоловіком, аероспортсменом і каскадером Тимуром Фаткулліним, вони мріяли, щоб різниця між дітьми була невелика (першому синові Тимуру — півтора року). Планувати дитину — велика відповідальність, а надто під час війни. "Я зрозуміла, що наше життя відбувається просто зараз, і жити його теж потрібно зараз".
Через військові дії до звичного щільного графіку додалися поправки на постійні переміщення між Україною та Іспанією, куди в перші місяці великої війни Гузема змогла вивезти маму і сина, плюс численні відрядження. Життя на дві країни, як того вимагають родина, безпека та бізнес, непросте: "Коли я в Україні, сумую за дитиною. Коли за кордоном, сумую за чоловіком". Вирішити дилему наразі неможливо: ракетні атаки Росії на Київ не зупиняються. "Я просто не витримаю, якщо почнеться тривога, син буде в Україні, а мене не буде поруч". Після народження доньки вона планує осісти десь принаймні на пару місяців — досі не вирішила, де саме. Розглядає Захід України, Барселону і навіть Київ.
Якщо я не матиму ресурсу, то як зможу допомогти ще комусь?
З початком повномасштабного вторгнення, коли ще була окупована її рідна Чернігівщина, цілодобова залученість у волонтерство майже не залишала часу на сім’ю. Дизайнерка опікувалась порятунком людей та справами благодійного фонду Guzema Foundation: шукала фури, збирала й переправляла гуманітарну допомогу, жила в телефоні. Якоїсь миті настало вигорання. Врятувала звичка практикувати усвідомленість — цьому передували десятки терапевтичних сесій, тренінги, книжки й довгі духовні практики в Індії. Валерія знайшла сили подивитися на весь цей коловорот збоку та сказати "стоп": "У такі миті варто зупинитися, бо можна втратити себе і всіх, хто поруч. Якщо я не матиму ресурсу, то як зможу допомогти ще комусь?"
Вона намагається зберігати емоційну рівновагу. В роботу фонду внесла корективи: "Якщо раніше я займалась усіма комунікаціями (військові, медики, волонтери), то зараз це — завдання директора". Такий підхід дозволяє залишатися зануреною в роботу, але принаймні не пропускати через себе кожну історію. Відписалася від усіх Telegram-каналів. З її рівнем емпатії це був єдиний вихід. "Якщо я постійно сиджу в новинах, то скочуюсь у депресію".
Натомість Валерія слухає подкасти Грицака, "Шеву, Лесю і Франка", "Наразі без назви", інтерв’ю волонтерів і політиків. Нещодавно читала Екзюпері (чоловік надихнув: він теж був пілотом за професією), а також біографію Ґолди Меїр і книгу "Як виростити дитину щасливою" Жана Ледлоффа. Зараз на поличці лежать "Масштаб" Джеффрі Веста, "Подолати минуле: глобальна історія України" Ярослава Грицака, "Війна за реальність" Дмитра Кулеби та "Чому ми спимо" Метью Вокера.
З минулого року вона збирає бібліотеку українських дитячих книжок видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Гузема, яка обожнює Ліну Костенко і Василя Симоненка, почала читати їхні дитячі вірші синові.
Сьогодні, коли життя стало набагато складнішим, ціна управління часом — безсоння
До великої війни, ще в Києві, Гуземі вдалося організувати процеси у такий спосіб, щоб встигати все: дбати про сина, керувати бізнесом і ходити на побачення з чоловіком. Сьогодні, коли життя стало набагато складнішим, ціна управління часом — безсоння. Але діяльна Гузема намагається керувати і цим: приймає вечірні ванни, робить розслаблювальні ритуали, читає книги.
З раціоном, втім, дала собі послаблення: "Я зазвичай не вживаю солодке. Але зараз, коли настрій нікудишній, спокійно можу з’їсти торт або цукерку — головне, щоб мали натуральний склад. Зараз привезла з Японії їхній шоколад — і це стало абсолютним смаковим відкриттям.
Так само спорт — Валерія, яка активно займалася під час першої вагітності, зараз зробила паузу з навантаженнями: "Немає ні часу, ні сил, ні бажання. Я буду поганим прикладом, може, це не варто писати", — каже вона. Проте її підхід, навпаки, видається напрочуд заспокійливим.
Взаємодія жінки зі своїм тілом – це надважливо і для загального стану, і для життя
Водночас Валерія переконана, що спорт сильно впливає на ментальне здоров’я. "Взаємодія жінки зі своїм тілом — це надважливо і для загального стану, і для життя. Коли тіло дозволяє більше, ніж ти від нього очікуєш, воно стає витривалішим, і зовнішність теж змінюється".
Згодом Гузема планує повернутися до занять у тренерки Кристини Горбач, чий підхід вважає близьким для себе. Дуже радить вправи на тазове дно: "Від таких тренувань тіло майже не змінюється ззовні, проте красиво підтягується. У мене завжди були проблеми зі спиною, але вже за три місяці тренувань я відчула, що почала інакше рухатися, випрямилась, позбулася зажимів".
"Ти дуже любиш фотографуватися, ти неймовірно фотогенічна…" — починаю я запитання про те, як Валерія зараз сприймає образ власного тіла. "Я дуже не люблю фотографуватися", — раптом перериває моя співрозмовниця. Це мало поєднується з тим, що вона вже багато років є обличчям власного бренду. "Це вийшло нативно, — пояснює дизайнерка, – просто на початку я не мала бюджетів на моделей — і все знімала на собі".
Сьогодні, каже Лера, вона не така, якою звикла себе бачити та як їй хотілося б: "Навіть моє волосся не таке кучеряве, як завжди. Підтримую його вітамінами для вагітних "Прегна-5"" і колагеном від Perla Helsa. Люблю шампуні та маски Milbon Plarmia Enriched та La Biosthetique і невдовзі розпочну курс Orising Hair Loss System для запобігання випадінню волосся після вагітності".
Найважливіше — приймати себе. Не завжди виходить, але я над цим працюю
"Вагітність — це гормональний струс, і я інколи не подобаюся собі, — зізнається Валерія, — але вдячна команді, яка мене підтримує і щоразу запевняє, що я красива".
Гузема справді красива — сяйлива шкіра, блискучі очі, пружинки-кучері, які вибиваються із зачіски. "Самокритику треба прибрати, — визнає вона. — Найважливіше — приймати себе. Не завжди виходить, але я над цим працюю".
У догляді за собою, втім, компромісів немає. "У мене безліч засобів. Деякими я користуюся ще з першої вагітності. У мене суха шкіра, я її скрабую і ретельно зволожую. Улюблений для тіла — набір Elemis (підгледіла у Вікторії Бекхем): скраб, олійка і крем.
Для мене тіло — це не просто зовнішня оболонка, а відображення мого життя
"Для мене тіло — це не просто зовнішня оболонка, а відображення мого життя, — додає Валерія. — Воно показує, правильно чи неправильно я щось роблю". Особисті переживання відчуває швидко — зажимами або зміною ваги. Проте контролювати процес вдається не завжди. "Іноді можу схуднути до кісток — ненавмисне. Тоді кажу собі: "Треба зупинитися, припинити нервувати, попрацювати з психотерапевтом"".
Все, про що ми думаємо, наше тіло відчуває як реальність
Один з найбільших викликів сьогодні — долати стрес. У Гуземи є для цього власна техніка. "У боротьбі зі стресом найголовніше — усвідомити, що є проблема, бо це не завжди легко. А коли я розумію, що ось він, критичний момент, то змінюю картинку в своїй голові".
Проста і дієва техніка, яку дизайнерка відкрила п’ять років тому, — поставити текстову заставку в телефоні із простим запитанням: "Про що ти думаєш зараз?" І щоразу, беручі телефон до рук, — фіксувати свою поточну думку. Якщо вона не надто позитивна, зусиллям волі змінювати її. "Все, про що ми думаємо, наше тіло відчуває як реальність. Навіть якщо жодної події не сталося, а ти собі в уяві щось накрутила, організм стресує. Тому так важливо все фільтрувати".
Наприкінці вона додає: "Мені дійсно допоміг перезавантажитися курс стрибків із парашутом. Коли мені погано, я пробую що тільки можна. І терапевт, і процедури для тіла, і квіти, і… не знаю, рибок погодувати. І пройти панчакарму, і зустрітися з подружками, і переключитись. Хоч одна із цих спроб та буде успішною".
Фото: Andrew Grey
Стиль: Anastasiia Zamula
Текст: Альона Пономаренко
Зачіски: Daria Zhadan
Макіяж: Svitlana Rymakova
Асистент стиліста: Rudik Apitsaryan
