RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Гід Карпатами: що подивитися, де купити вишиванку, куди вирушити

22 серпня 2021

Українські Карпати — головна відповідь на запитання "куди поїхати в Україні", один із найпопулярніших пунктів призначення в країні. Олена Пономаренко зупинилася в Буковелі і відкрила для себе безліч цікавих локацій.

Олена Пономаренкоhttps://verkhovyna.life/pysanyy.kamin/

Буковель — найпопулярніший гірськолижний курорт Карпат, який відродив до життя навколишні населені пункти. Найближче до нього село — Поляниця. Земля тут коштує до $50 тис. за десять квадратних метрів, а попит набагато перевищує пропозицію. Забудова хаотична, яблуку ніде впасти, а нове будівництво мчить якимись небаченими темпами. Тут, як на копальнях Дикого Заходу: коли-небудь найщасливіші стануть найбагатшими людьми країни (крім тих, хто вже ними став, звісно ж).

Як добиратися

Не думала, що колись це скажу, але дороги тут чудові (нарешті!) Тому ідеально орендувати авто на місці або приїжджати на своєму. Це відкриває можливості по-справжньому досліджувати регіон і побувати в місцях, до яких далеко на таксі.  

Getty
Що подивитися

Туристичні локації Буковеля — Voda Club, підйомники, родельбан (бобслейна траса), етнопарк "Полонина Перці" — найочевидніші місця для відвідування, які порадять усі. Я б радила розширити географію — і вирушати машиною досліджувати близькі (і далекі) околиці. Перший пункт призначення — Криворівня.

Криворівня

Це високогірне гуцульське село — легендарне місце сили. Його любив Параджанов (він знімав тут "Тіні забутих предків"), тут зупинялися і творили Іван Франко, Гнат Хоткевич, Михайло Стельмах, Леся Українка — список можна продовжувати до нескінченності. Від пейзажів і величної природи перехоплює подих.

Криворівня

Must visit у Криворівні — хата Параски Плитки-Горицвіт, української художниці, письменниці, етнографині, філософині і в цілому великої жінки. Прийти в хату можна за попередньою домовленістю з пані Василиною (097 771 0743), двоюрідною племінницею Параски. Вона — доглядачка хати, яка так проникливо розповідає про життя художниці, що під враженням знаходишся ще дуже довго.

Хата Параски Плитки-Горицвіт

Параска — видатна жінка. 10 років провела в сталінських таборах в казахському степу; пішла проти батьківської волі — і все життя присвятила творчості.

Параска Плитка-Горицвіт

Жила одна, ходила на роботу по 27 км в один бік; щедро дарувала свої роботи односельчанам, після першої зарплати купила фотоапарат (довелося позичити грошей і виплачувати довго, майже рік). Сьогодні архів її фоторобіт — унікальний культурологічний і етнографічний скарб, де відображене життя цілого села, кількох гуцульських поколінь. Параска листувалася з видатними громадськими діячами свого часу, включаючи Махатму Ганді; видавала книги — все, від обкладинки до шрифтів — винаходячи самостійно; малювала комікси(!), вишивала — все це, поки тривав світловий день: електрика в її крихітній хатинці (і в селі в цілому) з'явилася ближче до 60-х років.

Велика експозиція робіт Параски Плитки-Горицвіт є в Музеї Гуцульщини у Верховині (загляньте туди хоча б на пів години).

Музей Хата-Ґражда. Тут знімали "Тіні забутих предків" у 60-х роках минулого століття. Чорні стіни Іванової хати миттєво зринають у пам'яті, а краєвиди навколо музею неможливо перестати фотографувати. 

На фото здається, що заради музею треба підніматися в гори пішки або на всюдиході — але ні, це самий центр Криворівні. Ґражда означає "огорожа".

Усередині топили піч по-чорному, щоб можна було коптити м'ясо і сир, а по периметру всієї будівлі розташовувалися хліви з тваринами. Хату реставрували не так давно, але свій древній дух вона зберегла повністю.Тут можна знайти, до прикладу, зразки гуцульської вишивки.

Музей Хата-Гражда

Музей Івана Франка варто відвідати вже тільки заради одного виду, який відкривається з його ґанку. Дуже легко уявити, що Франко тут творив, приймав Михайла Грушевського та Ольгу Кобилянську, Коцюбинського і Лесю Українку, Володимира Шухевича і Володимира Гнатюка. У 1960-му тут створили скромний літературно-меморіальний музей на п'ять кімнат. Збереглося ліжко письменника, його робоче місце, стіл і стілець, гуцульський топірець, гуцульська піч з кахлями 1874 року і предмети гуцульського побуту – до прикладу, дерев'яний блендер, який використовують досі високо на полонинах для виробництва бринзи і сиру.

 Церква Різдва Пресвятої Богородиці — найдавніша дерев'яна церква, де знімали найпопулярнішу і відому зйомку Vogue UA "Маланка".

Фото: Елизавета Породіна, архів Vogue

Церква датується початком 1660-х; її спочатку побудували на правому березі Чорного Черемоша, а в 1719 через ризик затоплення перенесли сюди, де вона знаходиться і понині. Параджанов знімав тут свої "Тіні ...", а в 2011-му церкві повернули колишній вигляд. Раніше вона була оббита бляхою, а сьогодні має вигляд, як і 350 років тому: оббита дерев'яним гонтом. Ідеально, якщо вдасться спланувати візит на релігійне свято: тоді можна побачити селян у традиційному гуцульському одязі, які сім'ями приходять у храм, несучи якесь внутрішнє світло і радість, що заливають простір. Але і просто заглянути в церкву, познайомитися з настоятелем Іваном Рібдаруком, побачити старі намолені стіни — саме по собі чудово.

Писаний камінь, Буковець

У селі Буковець є пам'ятка "Писаний камінь". Якщо запитати місцевих, то вони скажуть, що йти треба неодмінно, всього пів годинки в гору. У питанні відстаней в Карпатах людям довіряти не можна: те, що для них пів години, для ніжних городян обернеться двома годинами кардіо. Але похід дійсно вартий того. Довжина маршруту — 7 км, висота, на яку треба зійти, — 1207 (в гору всього 127), зате види — з глузду з'їхати. Навколишні гори, здається, зроблені в техніці тромплей: їхні силуети, немов вирізані рядами, світлішають до горизонту і здаються несправжніми.

Полонини

На полонину в Карпатах треба вирушати неодмінно: не тільки заради навколишніх видів і краси (дуже стане в пригоді дрон), але і заради того, щоб застати пастухів, які живуть тут з травня по вересень, пасуть корів і овець, готують бринзу. Дорогою можна шукати гриби і ягоди (сезон брусниці, ожини, чорниці і білих грибів якраз у розпалі). Ідеальний варіант такої вилазки — екскурсія на джипі (до прикладу, @forest_brothers_trips). Пропозицій море, ціни приблизно однакові, тільки машини відрізняються. Уточнюйте неодмінно при бронюванні рівень комфорту і рік випуску позашляховика. Нам дістався раритетний Nissan Patrol на ресорах, в якому навіть рівною дорогою їхати — все одно що мчати на американських гірках. Зате джип привезе в такі місця, до яких пішки йти довго, болісно і часто лінь.

Інстаграмні гойдалки

Одні гігантські гойдалки можна знайти в Гуцул Ленд, до інших можна дістатися лише на позашляховику. Другі, звісно, — куди ефектніші. Локація знаходиться в селі Микуличин, високо в горах, поруч із колибою-перевалом "Русанівка".

Обов'язково сфотографуватися на терасі: рівень мальовничості зашкалює.

Звідти, до слова, рукою подати до ще одного must see — гора Горган (скеля Костел заввишки 1050 м). Підйом займає хвилин 15, але за нагороду будуть види, від яких, здається, розправляються крила за спиною.

Де їсти

Важливе попередження: в Буковелі дорого (часто — невиправдано), тому хороші локації — на вагу золота. Бабин Бограч — новий ресторан на території етнопарку "Гуцул Ленд", вхід у який до 19-30 — платний. Інтер'єр традиційної карпатської колиби розбавлений сучасними деталями, а головна зірка меню — не бограч, а вареники з вишнею в абсолютно інстаграмній подачі, наче прикрашені хайлайтером.

Сам Гуцул Ленд теж заслуговує на увагу: по суті, це скансен, етнографічний парк просто неба, як Пирогово або музей у Переяславі. Тут можна побачити архітектуру гуцулів, бойків та лемків, зайти всередину будинків, подивитися, як готують сир і виконують обряди, погодувати тварин (до прикладу, рідкісні породи овець), насолодитися ландшафтним дизайном. 

Ресторан "Фомич" — обов'язково бронювати (місце популярне). Просіть столик на другому поверсі біля вікна, звідки відкривається приголомшливий вид на гори. Зірка меню — рапани у вершково-часниковому соусі.

Форелеві ферми в селі Микуличин. Село розташоване за 27 км від Буковеля, але дорога нереально мальовнича, пролітає за мить. Форельних господарств тут безліч, рибу можна вивудити самостійно, й її тут же приготують на вогні. Ціни неправдоподібно низькі, а насолоджуватися уловом в оточенні гір — ні з чим не зрівняти.

Корчма "У Мойші" в селі Ільці. Тут немає накрохмалених скатертин та вишуканого сервірування, зате є дещо значно цінніше: вид на приплив Чорного Черемоша і гори. А ще є деруни та інша проста гуцульська їжа, яка радує душу.

Де зупинитися

Мільйон варіантів житла, мільйон шансів розчаруватися (перевірено). Знайдений ідеальний варіант — готель F & B Spa Resort Bukovel з басейнами і спа.

Басейнів два, причому обидва — і внутрішній, і зовнішній — підігріваються, з видом на гори. Біля басейну просто неба є прозора зовнішня стіна, так що світлини — просто для Інстаграм. Те, що тут називають скромним "спа", — насправді повноцінний парк водних розваг на території 1200 кв. м: ванни Кнайпа, римська лазня, російська лазня, соляна кімната, кімната з сіном, що імітує перебування на альпійському лузі, контрастний душ вражень, ice-бар, сауна і т.і. Плюс велике спа-меню з косметикою Elemis, Algotherm, Sothys, чани, масаж і повноцінний салон краси, де можна зробити і манікюр, і фарбування, й укладання.

Готель розташований на горі, але підйом короткий — можна йти пішки або замовляти трансфер. Лайфхак: якщо їдете з родиною, бронюйте напівлюкс. За площею він як два звичайні номери, а за ціною — в півтора раза дешевший. Вікна до підлоги і види на гори, смереки й зелень будуть ще довго мені снитися. Приголомшливе місце, про яке відразу кілька людей написали мені в повідомленнях, що так, як тут, не спиться в жодному готелі світу. 

Що купити

Карпатський мед, який бджоли збирають на карпатських луках, коров'яча та овеча бринза, сушені білі гриби, сезонні ягоди, сушені трав'яні чаї — це базовий набір. Сюди варто додати ліжник (традиційний гуцульський килим з овечої вовни); вишиванку ручної роботи; кептарик (традиційний гуцульський жилет, який можна носити хоч і щодня — з білою футболкою); косівську кераміку. За всіма цими скарбами варто вирушити на ринок, який усі знають під назвою "Ринок у Косові" (насправді, в селі Смодна). Він працює щосуботи з 4 ранку до 14-00 і справедливо вважається найколоритнішим у регіоні. Тут продають старовинні скрині, вінтажні вишиванки, живих гусей і поросят, свіжі ягоди, сир і мед, усілякі ткані вироби з традиційними принтами, а ще — сирних конячок, косівськіх коників, традиційний гуцульський делікатес з сичужного сиру. Точні координати ринку: 48.31630808387352 25.110986244213905.

1 / 8
2 / 8
3 / 8
4 / 8
5 / 8
6 / 8
7 / 8
8 / 8

путешествия ·

Ще в розділі Подорожі

Популярне