Куди поїхати в Україні: водоспади, каньйони й колишній бар’єрний риф
Маша Мазуренко об’їздила весь світ: Куба, Перу, Мексика, Галапагоські острови. Спеціально для vogue.ua вона розповіла про свої подорожі Україною.
Getty
Мандри стали для мене улюбленим хобі кілька років тому. Обожнюю весь процес: планування, безсонні ночі на тематичних форумах, пошук найцікавіших і маловідомих локацій. Здебільшого це були далекі подорожі на інший кінець Землі, але цього року життя скоригувало плани і я взялася за вивчення відомої-невідомої України.
Водоспад БурбунФото: Маша МазуренкоПочнемо з головних інсайтів, що стали результатом власного досвіду (а краще б прочитати про них десь загодя): без чого не варто подорожувати Україною.
- Без запаски. Про українські шляхи можна написати окрему статтю: більша частина їх далека від ідеальної. Тому, навіть якщо маєте найнадійнішого позашляховика з найкращою гумою, обов’язково подбайте про запаску. Найгірша дорога — там, де немає зв’язку й евакуаторів.
- Без готівки. У маленьких селах — а саме в них зазвичай надибуєш найцікавіші локації — не просто не знають, що таке Pay Pass, там навіть банкоматів немає. А води хочеться купити тут і зараз.
- Без сумки-холодильника. Далеко від обласних центрів найкращою альтернативою ресторану стає пікнік просто неба із завчасу куплених продуктів.
- Без офлайн-карт. Я використовую застосунок Here Maps. Здебільшого, щойно віддаляєшся від великого міста на кілька кілометрів, стільниковий зв’язок зникає. Тому рекомендую наперед позначати локації й завантажувати потрібні карти.
Фото: Маша Мазуренко
Якщо плануєте подорож Україною, але сумніваєтеся, із чого почати, — відповідально заявляю, що Хмельницька область посіла почесне перше місце в моєму рейтингу must-see. Пропонований маршрут ідеальний на 2—3 дні, тому якщо виїздити на світанку (а я тільки так і раджу), за вихідні можна встигнути все неспішно подивитися.
Кам’янець-ПодільськийФото: Маша МазуренкоВирушаємо з Києва на світанку, щоб не потрапити в затір на виїзді, і мчимо до першої зупинки — місто Хмельницький. Траси загалом непогані, дорога забере приблизно чотири години. У місті раджу розім’ятися й перекусити в "Ресторації Шпигеля": тут надзвичайно смачні автентичні страви Полісся. Також відразу можна купити продукти на майбутнє (спойлер: у Кам’янці-Подільському ми не знайшли жодного гідного закладу, тому пікніки замінили нам походи до ресторацій).
Ще один ривок — і ми в Кам’янці-Подільському. На в’їзді зустрічає Смотрицький каньйон, мальовниче місце із сезонними водоспадами. Прогуляйтеся вздовж мостом через каньйон в обідню або пообідню пору, світло буде найвдалішим для фото.
Смотрицький каньйон, Кам'янець-ПодільськийGettyУ Кам’янці краще зупинитися на ніч і зранку вирушати в дорогу. Варто скористатися цим часом, щоб просто поблукати вуличками міста: його історична частина — дуже затишна й симпатична. І, звісно, must-see міста — Стара Фортеця, що є однією з найбільших архітектурних пам’яток нашої країни.
Кам’янець-ПодільськийGetty
Весь регіон навколо Кам’янця-Подільського — це заповідна зона Подільські Товтри.
Подільські ТовтриGettyПриблизно вісім мільйонів років тому тут було давнє Сарматське море, а ті пагорби, що здіймаються над Дністром, колись були бар’єрним рифом. Це унікальне місце, аналогів якому немає в усьому світі: адже рельєф цієї території утворився не через тектонічні процеси, а внаслідок життєдіяльності живих організмів — поліпів, молюсків тощо.
Подільські ТовтриGettyУ всіх туристичних добірках у Подільських Товтрах зазвичай рекомендують відвідати тільки Бакоту — і дуже даремно. Після кількох днів пошуків я відкрила чотири приголомшливі локації, які в рейтингу залишать Бакотську затоку позаду. Але про все послідовно.
Фото: Маша МазуренкоРано вранці з Кам’янця-Подільського їдемо на північ у напрямку села Маліївці. На дорогу піде близько години, непоганий асфальт різко змінюватиметься ґрунтівкою, тому раджу не розганятися. На місці за вказівниками доїжджаємо до першої локації: Малієвецький водоспад. Його я сміливо можу назвати наймальовничішим місцем цього регіону. Казкова водойма, прихована в гущавині лісу, про яку мало хто знає. При нас тут не було жодної душі. Крім водоспаду, у скелі є цікава печера з іконостасом — колись тут був ранньослов’янський скельний монастир.
Малієвецький водоспад Фото: Маша МазуренкоДосліджуємо Поділля далі й прямуємо на південь до села Лисець. Дорога тут дуже погана, зате веде до нашої наступної мети: у долині на каньйоні річки Бобрівка сховався надзвичайний п’ятиметровий водоспад Бурбун з разюче прозорою й незвичною для таких місць блакитною водою.
Подільські ТовтриGettyОбов’язково беріть купальники: біля водоспаду утворилося глибоке озеро і є навіть трампліни для пірнання.
Водоспад БурбунФото: Маша МазуренкоЯкщо подивитися на карту, то видно, як через всі Подільські Товтри звивистим серпантином протікає Дністер. На одному з безлічі звивистих поворотів розташувалося непримітне село Демшин. Ми вибрали його випадково, зацікавившись розміщенням на карті, і не пошкодували. Краєвид, який відкривається з пагорба за селом, — найкращий з усіх, що я бачила в Україні. Ось тут дуже стане в пригоді ширококутня камера, але навіть вона не в змозі передати всю красу й силу місця.
Фото: Маша МазуренкоА тепер розстеляємо скатертину й влаштовуємо пікнік із найзапаморочливішим краєвидом.
Фото: Маша МазуренкоЯкщо ще будуть час і сили, заїжджаємо на фінальну локацію нашої подорожі — Китайгородське відслонення. Саме тут добре видно зрізи скель — у давнину бар’єрного рифа в Сарматському морі. Це місце вважається геологічним еталоном, адже ніде у світі більше немає так добре збережених відслонень палеозойської ери. Бонус — річка Тернава в цьому районі як Амазонка. І знову — навколо ані душі.
Фото: Маша Мазуренко
