VOGUE UA CONFERENCE 2021FASHION & BUSINESS 9/09
RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Плідна робота: все, що треба знати про сурогатне материнство

22 березня 2021

Джен Аткін, зіркова стилістка зачісок, засновниця бренду OUAI, опублікувала в інстаграмі фото з новонародженою дочкою, яку виносила сурогатна матір. Сурогатне материнство для деяких — єдина можливість мати дітей. Попри юридичні й етичні складнощі, такий спосіб зачаття стає дедалі популярнішим. Згадуємо наш матеріал про сурогатне материнство.

Текст: Ніколь Мауербей, Олена Пономаренко

У січні 2020 року 47-річна Кемерон Діас і її чоловік Бенджамін Медден стали батьками дитини, яку народила сурогатна мати. У травні 2019-го сурогатна мати народила Кім Кардаш’ян і Каньє Весту сина, а роком раніше таким же способом вони стали батьками доньки. Пара, яка вже виховує двох дітей, цього разу вирішила не ризикувати: попередні вагітності ускладнювалися для Кім прееклампсією та збільшенням плаценти. Сурогатне материнство, коли жінка виношує й народжує дитину для іншої пари (або однієї людини), допомогла поповнити сім’ї багатьом знаменитостям. Серед них — Том Форд, Елтон Джон, Елізабет Бенкс, Ніколь Кідман, Сара Джессіка Паркер і Джиммі Феллон. Через це багато хто думає, що послуги сурогатної матері — примха забезпечених людей, і навіть використовують термін «діти на аутсорс».

Насправді вимоги до тих, хто може вступити в програму сурогатного материнства, гранично жорсткі. До такого способу змушені вдаватися пари з генетичними хворобами, раком, не здатні зачати й виносити дитину, після стерилізації, невдалих операцій, більш ніж чотирьох безуспішних циклів ЕКЗ — чи комбінації чогось перерахованого. В Україні перелік проблем зі здоров’ям, які дають право вступити в програму сурогатного материнства, затверджений наказом МОЗ № 787. У Великій Британії і багатьох інших країнах сурогатне материнство доступне самотнім людям, які хочуть дітей, але не перебувають у стосунках, і гомосексуальним парам, для яких це єдиний шанс мати дитину, яка перебуває з ними в біологічній спорідненості. В Україні шанси є тільки в гетеросексуальної пари, котра перебуває в шлюбі й вичерпала всі інші можливості зачати й виносити дитину.

Найчастіше люди звертаються до спеціалізованих агенцій, які допомагають знайти сурогатну матір, розібратися з усіма юридичними тонкощами й супроводжують процес від початку до кінця. Закон передбачає, що вагітність має настати за допомогою ЕКЗ, без участі яйцеклітин сурогатної матері. Донор яйцеклітин не може одночасно виступати і сурогатною матір’ю — в іншому разі мати буде не сурогатною, а пов’язаною з дитиною генетично.

Проблеми, що стосуються етики домовленостей про сурогатне материнство, є всюди. Втім в Україні закони, що регулюють сурогатне материнство, досить прямолінійні, а всі процедури регламентовані. На відміну від Британії, де сурогатних матерів не можна шукати в оголошеннях або пропонувати їм винагороду, у нашій країні все вирішується за допомогою угоди, яку до початку всіх процедур укладають сторони — генетичні батьки та сурогатна матір. У ній прописані всі деталі взаємин, зобов’язання й відповідальність сторін, а також порядок дій у разі форс-мажору.

Зачати в Британії за допомогою відомої агенції Brilliant Beginnings обійдеться приблизно в 50 000 фунтів стерлінгів. У цю суму входять допоміжні репродуктивні технології (ЕКЗ), судові витрати, комісійні збори й компенсація витрат сурогатної матері, а також послуги агенції. У Лос-Анджелесі (клінічний центр сурогатної індустрії, де сурогатне материнство дозволене з 1993 року) — від 200 000 доларів за одну дитину до 355 000 за близнюків. В Україні ціни стартують від 40 тисяч доларів.

Суворе чи непрозоре законодавство багатьох країн і висока вартість змушує пари шукати сурогатних матерів за межами власної країни. Україна вважається європейським центром репродуктивного туризму. Вікторія Рогатинська, директорка міжнародної агенції Assisted Motherhood у Києві, каже, що приблизно половина клієнтів — іноземці. Агенція супроводжує їх до того моменту, поки вони не вивезуть дитини з України. Для кожної країни перелік потрібних для вивезення документів свій.

Часто жінка наважується стати сурогатною матір’ю заради подруги або родички, яка не може мати дітей. Докторка Марі Рен, фахівчиня з питань фертильності в лондонському госпіталі Лістер, переконана, що найуспішніші історії — у тих, кому допомагають близькі люди: «Важливо, щоб біологічні батьки могли довіряти сурогатній матері та не дуже її контролювали. Для моєї останньої пацієнтки дитину успішно виносила її сестра». Не останню роль відіграє й матеріальна винагорода, що відшкодовує витрати під час вагітності (20 тисяч доларів в Україні, від 20 до 40 тисяч і щомісячні виплати у 2,5 тисячі доларів — у США) і дає змогу поліпшити, наприклад, житлові умови. У Британії плата за послуги сурогатної матері заборонена, дозволені подарунки (вартість яких, втім, не зазначається) і відшкодування поточних витрат на суму, що не перевищує 20 тисяч фунтів.

Пошук сторін процесу завжди копіткий — не кажучи вже про медичну процедуру підготування й запліднення. Потенційна сурогатна матір — здорова жінка більш як 21 року, що обов’язково сама є матір’ю здорової дитини, яку народила сама.

«Деякі пари відразу близько знайомляться із сурогатною матір’ю, — каже Рогатинська, — деякі зустрічаються лише для підписання документів і передачі дитини». Другий випадок складніший. Якщо сурогатна мати покинута на саму себе, то в неї може виникнути відчуття, що дитина — її власна. Ашид Кумар, лікар-репродуктолог клініки Western Fertility в Лос-Анджелесі, запевняє, що проблем через бажання сурогатної матері залишити дитину собі, вони ніколи не мали. «Тут все добровільно, — пояснює він. — Роблячи щось для інших, людина відчуває своє особливе місце в цьому світі. Абсолютний альтруїзм».

Багато які пари наполягають на переїзді сурогатної матері — однієї або з родиною — до свого міста, відвідують з нею лікарів. У разі коли генетичні батьки — іноземці, цю роль бере на себе агенція. Вона підтримує зв’язок між ними й сурогатною матір’ю.

«Мені було приємно, що Ліза і Майкл, генетичні батьки, дбають про те, як розвивається їхня дитина, — каже Катерина, 28-річна сурогатна мати з Києва, яка готується народжувати в травні. — Вони не могли ходити зі мною по лікарях, оскільки живуть у Ньюкаслі, — але постійно телефонували до агенції, щоб дізнатися всі новини (я не знаю англійської), передавали мені цукерки, квіти, дбали про те, щоб я мала добрих лікарів і хорошу клініку». Така турбота про сурогатну матір допомагає сформувати в неї потрібне ставлення до процесу: вона розуміє, що на появу дитини чекають її справжні батьки, не встановлює з нею емоційного зв’язку, а виконує свою роботу.

Якщо пара звертається до послуг донора, то під час заповнення фенотипової карти може вибрати бажаний зріст, колір волосся, очей, здібності, які передаються у спадок. У клініці Western Fertility часті випадки, коли клієнти мають дуже специфічні запити. Так, один замовник з Великої Британії хотів, щоб доноркою яйцеклітин стала випускниця Гарварду. «Ми таку знайшли, але це коштувало цілий статок», — розповідає Ашид Кумар.

Механізм стисло такий: генетичній матері (або донорці яйцеклітин) призначають стимуляцію яєчників. Коли ооцити дозріють, їх «добувають» за допомогою пункції. Цього ж дня генетичний батько здає сперму, і в лабораторних умовах яйцеклітини запліднюють. Утворені ембріони вміщують у термостат, де вони дозрівають до стадії бластоцисти. Щойно це відбувається, їх заморожують — до тієї миті, коли потрібно буде імплантувати їх сурогатній матері. А це трапиться, тільки коли всі юридичні формальності буде залагоджено (зібрано анамнез генетичних батьків і підтверджено, що вони можуть звертатися до послуг сурогатної матері за медичними показаннями; обстежено саму сурогатну матір та укладено з нею нотаріальну угоду). Тільки після цього призначають день Х, коли в клініці сурогатній матері підсаджують у матку ембріон. Приживеться він чи ні, стане відомо за два тижні, після проходження тесту на гормон ХГЧ.

Анастасії Ф. з Києва 39 років. Вона має блискучу банківську кар’єру, сім’ю, але не має дітей. Каже, що довірити сторонній людині виносити свою дитину — одне з найскладніших рішень у її житті. Сама вона виносити не може: після чотирьох викиднів ендометрій матки в неї виснажений. У репродуктивній клініці, де її спостерігали кілька років, варіант із сурогатною матір’ю запропонували лікарі. За словами Анастасії, спершу вони із чоловіком його прийняти не могли: він шокував. Але згодом звикли до цієї думки. Сурогатну матір шукали через агенцію, вибрали 28-річну дівчину, яка теж жила в Києві. Але та не пройшла тести: психологи визнали, що має високий ризик емоційного зв’язку з майбутньою дитиною, тож довелося шукати іншу. Друга спроба виявилася успішною. Мая нині на четвертому місяці вагітності, переїхала із родиною зі Львова, щоб бути ближче до генетичних батьків дитини й отримувати найкраще з доступного медобслуговування, яке оплачують Анастасія із чоловіком. «У нас цілком професійні відносини, — каже Анастасія, — і я безмежно вдячна Маї. Тепер усі скринінги позаду, вже зрозуміло, що дитина здорова, і ми чекаємо планової дати пологів, щоб усім разом вирушити в пологовий будинок».

У Великій Британії до свідоцтва про народження спершу вписують сурогатну матір і її партнера (якщо такий є), а свідоцтво про народження з іменами біологічних батьків видають тільки після судового слухання. У США біологічних батьків вписують до свідоцтва від самого початку. В Україні все інакше. У документи, які видають в пологовому будинку, записують породіллю, тобто сурогатну матір. А щоб оформити свідоцтво про народження дитини, потрібна юридична допомога (зазвичай її надає агенція, яка супроводжує процес). Самим обійтися можна, але це важка справа. Треба зібрати пакет документів, до якого входить довідка з пологового будинку, довідка про генетичну спорідненість з клініки, у якій робили ЕКЗ, нотаріально завірена заява сурогатної матері про те, що вона народила дитину для конкретної пари. Всі документи подають до РАЦСу, і вже там, якщо все гаразд, видають свідоцтво про народження, у якому як батька й матір указують генетичних батьків. Всі документи  бажано підготувати в перші три дні після пологів, поки дитина ще перебуває в пологовому будинку, інакше під час виписування її не зможуть віддати біологічним батькам.

Попри те що сурогатне материнство стає дедалі поширеним, до нього варто вдаватися лише в крайньому разі, а не робити його життєвим вибором. Успіх процедури залежить від безлічі чинників, починаючи з віку сурогатної матері й закінчуючи якістю вихідного генетичного матеріалу. І хоч це процес непростий, але сотням пар він дає надію мати дитину. А це означає, що справа варта заходу.

здоров’я ·

Ще в розділі Б'юті-гід

Популярне