RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Інтервальне голодування: особистий досвід редакторки Vogue. Продовження

29 червня 2020

За перший місяць інтервального я втратила 7,2 кг. Через п’ять місяців готуюся святкувати наступну перемогу: -15. Проміжні підсумки боротьби — у новій серії про інтервальне голодування.

Текст: Олена Пономаренко

Якби можна було зберегти стрімкий темп, з яким мені вдалося схуднути на 7 кг за місяць інтервального голодування, нині я б уже подавала application до модельного агентства. Але все складається інакше: вага йде повільніше, ніж спочатку. Про це, власне, і продовження історії.

Коли почався карантин, фастинг став рятівним дисциплінувальним елементом, навколо якого зручно влаштувалося наше життя. Якби не інтервальне, я б вносила різноманітність у свої дні за допомогою ігристого і калорійної вигадливої їжі. Але режим «без вечері» дав змогу пережити ув’язнення без ігристого, тістечок і Netflix. Замість перерахованого я почала робити «планку». До неї мене прилучив чоловік.

Висновок №1: практикувати інтервальне ліпше в гурті

Тут треба сказати, що, якби не він, я б абсолютно точно зійшла з дистанції. Він увійшов у режим, додав тренування й надихав мене своїм прикладом. Його історію схуднення можна прочитати тут. Кілька разів я навіть виходила з ним на пробіжку, а коли потепліло, ми почали разом плавати у відкритих водоймах. Звідси висновок №1: практикувати інтервальне ліпше в гурті. Це підтверджує досвід моїх друзів: ті, хто взявся за справу парами, досягають успіху. Весело худнуть, мотивують одне одного й допомагають рухатися вперед.

Але не все в режимі було бездоганно. Якоїсь миті карантин став надто вже монотонним, і в нашому житті з’явилися солодощі. Ми купували цукерки (причому я вишуковувала то вишню в шоколаді, то Finlandia, то «Столичні» — не усвідомлюючи, що в такий спосіб сублімую потяг до алкоголю, хоч як смішно це звучить). Щодня я їла якийсь невеликий смаколик: кілька часточок шоколаду, цукерки або пила капучино, який взагалі-то терпіти не можу.

Навіть якщо худнути на 33 грами в день, це буде мінус кілограм на місяць — і мінус 12 за рік

Унаслідок вага загальмувалася. Якщо в лютому я втратила 3 ​​кг, у березні 2, то у квітні пішло якихось жалюгідних 300 г.  Але якщо підсумувати все, виходила симпатична цифра -5,3. І тут висновок №2: навіть маленькі кроки на шляху до мети в результаті дають разючий результат. Навіть якщо худнути на 33 грами щодня, то це буде мінус кілограм на місяць — і мінус 12 за рік (ну раптом це комусь потрібно). Разюча арифметика, я так вважаю.

Тому, коли мені в direct надходять тривожні повідомлення: «Що робити? — пройшло три дні, а вага стоїть!», я відповідаю однаково: «Гни свою лінію». Хоч що відбувається: плато ваг, коли жоден грам не рухається, несподівана набавка (яка насправді може бути пов’язана зі спекою або днями циклу), всілякі спокуси, — важливо пам’ятати про свою мету й далі до неї рухатися. Методично й уперто.

Проте -300 г мене трішки деморалізували. І в один з днів я вляглася в ліжку з книжкою й кавовими рогаликами. Вирішила, що можу собі дозволити вряди-годи. Коли рогаликів у пакеті майже не залишилося, я вирішила перевірити калорійність свого меню. 440 кКал на 100 г — було написано на пакованні. Ось тут і настало каяття, а з ним — і рішення спробувати розвантажувальний день. Не скажу, що він дався мені легко, але я багато пила, а перед сном зробила звичний сет вправ з кількох підходів планки й скручувань на прес. Наступного дня ваги показали -900 г, і я повернула собі колишній бойовий дух.

Схуднення не може відбуватися в однаково інтенсивному темпі

І тут я дійшла ще кількох висновків. По-перше, схуднення не може відбуватися в однаково інтенсивному темпі, і із цим треба змиритися. По-друге, дозволяти собі відступ від рутини — вводити в меню щось нове або смачне — цілком нормально. По-третє, прочуханка (спорт, інтенсивне тренування, розвантажувальний день тощо) організму тільки на користь.

Мені дуже допомагало те, що я заносила значення ваги в застосунок «Здоров’я» на iPhone. Він побудував графік схуднення, на якому крива була спрямована вниз — і ця візуалізація тішила мене неймовірно. Застосунком «Інтервальне голодування» я користуватися перестала: сніданок об 11, обід о 15, тут ніякі нагадування не потрібні.

Якщо захопилася з гедонізмом на вихідних, то наступний день роблю розвантажувальним

З ослабленням карантину почали траплятися пікніки з бургерами, зустрічі, вечірки з друзями. Тут я для себе виробила таку тактику: упродовж дня їсти рівно стільки, скільки хочеться. Виручає, що звичка насичуватися невеликою кількістю їжі приходить на інтервальному досить швидко. Якщо зустріч вечірня, то п’ю воду й трохи вина. Якщо все ж відчуваю, що захопилася з гедонізмом на вихідних, то наступний день роблю розвантажувальним.

Оточення реагувало на мій шлях самурая по-різному: хтось радив припинити, тому що я «вже занадто худа». Батьки намагалися нагодувати, ніби я жила надголодь. Хтось заявляв, що в мене зникла дупця (ніби я журилася із цього приводу), хтось тактовно цікавився, як там мої груди (спасибі, дуже добре). Всі ці моменти нагадали мені, як я свого часу вмовляла своїх струнких колег почати вживати згущене молоко. На ніч. Через трубочку. Ніде правди діти, ми звикли ніжно порушувати особисті межі одне одного. Сподіваюся, всі такі ж дзен-буддисти, як я, і не ображаються на пильну увагу до свого тіла й способу життя.

Звичка слухати організм і їсти тільки те, що хочеться, — одна з найприємніших і найщасливіших

Влітку дотримувати інтервального голодування дуже легко. У спеку апетит знижується; фрукти і ягоди зменшують потяг до солодкого. Фізичні навантаження — плавання — взагалі не проблема, аби знайти усамітнене місце, щоб витримувати дистанцію з оточенням. Загалом я відчуваю, що моє інтервальне поступово перетворюється на інтуїтивне харчування: звичка слухати організм і їсти тільки те, що хочеться, — одна з найприємніших і найщасливіших, що їх мені вдавалося набути.

До мети залишилося 3.6 кг; до ваги мрії — ще більше. Хоч вага знижується досить плавно і є час звикнути до нових параметрів, за інерцією я все ще сприймаю себе як добре вгодовану людину. Весь мій новий одяг — чомусь старих розмірів. Але я нічого не маю проти гардероба oversize. А вчора стався черговий прогрес: я відмовилася від купівлі сукні, тому що вона була завелика.

Першу частину історії про інтервальне голодування прочитали 150 тис. осіб. Це було приємно, але найприємніше — в іншому. Щодня мені в месенджери пишуть знайомі й незнайомі люди, що розповідають, на які подвиги їх надихнув мій досвід. Мінус 4, 5, 7, 20 — моє оточення стає легшим на очах. Інтервальна інфлюенсерка Пономаренко, — тепер можу підписуватися так. Але як і раніше наполягаю: всі, хто має намір наслідувати мій приклад, має порадитися з лікарем. Інтервальне голодування має протипоказання.

здорове харчування · здоров’я · диета ·

Ще в розділі Б'юті-гід

Популярне