Вареники, а не млинці: як святкували Масницю в Україні
Автентичне святкування Масничного тижня в Україні багато в чому відрізняється від знайомої нам Масляни та налисників, що прийшли до нас з іншої, чужорідної культури. Український народ має свій культурний спадок, з глибоким корінням та мудрими, сповненими сенсами традиціями. Мáсниця, або Колодій, або Мʼясопуст, або Масний, Сирний, Сиропусний тиждень — давні українські назви святкового тижня, що передує Великому посту. Це був тиждень колодійних обрядодійств, веселощів, танців, співів, взаємних гостин та довгих застіль.
Ой, спасибі, Колодію,
Що зібрав докупки,
Цілувались, обіймались,
Аж боліли губки
Головною обрядовою стравою і своєрідним символом української Масниці були — ні, геть не млинці — а вареники. А саме — вареники з сиром, щедро облиті вершковим маслом та сметаною. "Масниця" — бо багато масла, масних (тобто жирних) страв, сиру тощо. На Масний тиждень вже заборонено вживати мʼясні продукти, але дозволено їсти молочні. Після того настає Великий піст, що триває сім тижнів і закінчується святом Великодня.
Масляна, Масляна,
Яка ти добренька,
Якби тебе сім неділь,
А посту їдненька
У записах 1910 року можна також знайти назву "Масляна", зокрема, так називали свято в містах. Святкове меню українців у Масний тиждень складалося зі страв з набілу, тобто з молочних продуктів. Вареники (ще їх називали варені пироги) готували в кожній українській оселі, по три-чотири рази на день. Українські козаки жартували, що на Масницю і турки вареники їдять. Але не варениками єдиними. Також споживали сирники, сирні запіканки, ліниві вареники, ряжанку, білий борщ, каші на молоці, рибу та яйця. В печі запікали бабки — суфле з масла, яєць, борошна та вершків. Також пекли оладки та млинці, мачали їх у сметану. Загалом поширений звичай випікання млинців з’явився в Україні в радянські часи, коли на всій території Радянського Союзу проводили однакові свята, а традиції етнічних народів поступово втрачалися.
Хто такий Колодій?
Одна з назв Масничного тижня — Колодій (переважно на Київщині). Як усі хліборобські племена, наші предки передовсім вшановували Сонце. Тлумачення назви свята йде з часів язичництва. Колодій — це маленький Сонце-Божич, що достатньо підріс для того, аби стати Коло-дієм — тим, хто приводить в дію Сонячне Коло, розкручуючи його. Колодій запускає цей процес, коли сонце підіймається все вище, проганяючи морози, і починається новий етап оновлення природи. Свято Колодія можна вважати передноворічним, адже наші предки святкували Новий рік з початком весни.
На Масницю особливе місце віддавали жінці. Колодій — це також бог любові, шлюбу та злагоди. Місяць-молодик, на який справляють Масницю, уособлює жіночу енергію, а вареник, що за своєю формою нагадує місяць, є давнім символом продовження роду. Жінки також були постановницями обрядових дійств. Тож святковий тиждень можна було вважати якоюсь мірою фемінним, звідти і ще одна його назва — "Бабський тиждень". Заміжнім жінкам у цей час годилося відпочивати та розважатися. Вони ходили одна до одної в гості, або зустрічалися в корчмах, балювали (їли, пили) та багато спілкувалися. Чоловіки мали піклуватися та в усьому догоджати своїм жінкам.
Відомо, що перед Масницею закінчувався весільний сезон. Увесь Масничний тиждень проходив під знаком Колодія та його атрибутом — колодкою (шматком дерева). Колодка, як і вареник — символ продовження роду, з яким пов’язано багато обрядових дійств. Заміжні жінки на покару прив’язували колодку до ноги парубкам та дівкам, що не знайшли собі пару та не встигли побратися; також їхнім батькам, що вчасно не одружили синів або не віддали заміж дочок. Покарані мали право зняти колодку тільки після того, як відкупляться грошима або цукерками та горіхами. Зазвичай після викупу господар запрошував гостей до столу.
На Масницю молодь гарно вбиралася та щовечора зустрічалася на вечорниці з іграми, співами та танцями. У неділю, останній день перед початком посту, парубки та дівчата збиралися в одній із хат і гуляли гучний бенкет. Дівчата готували вечерю з принесених з дому продуктів, ліпили вареники з сиром, вишнями, яблуками, товченими грушами, капустою. Жартома підкладали парубкам вареники, начинені перцем та борошном. На вечірці хлопці та дівчата придивлялися та залицялися одне до одного, щоб у майбутньому створити пару. Протягом наступних семи тижнів Великого посту веселощі були заборонені, тож молодь розважалася, співала і танцювала аж до ранку.
Варто зазначити, що самою сутністю вечорниць, взаємних гостин та застіль були не смакування страв з набілу. Свято єднало людей. Найціннішим була сама можливість відвідати родину, назустрічатися, набутися разом. Для молоді це був період залицянь та пошуку пари з метою створення сімʼї, щоб рід український квітнув.
Рецепт вареників зі свіжим сиром від Дарії Цвєк
Продукти: 400 г борошна, 500 г свіжого сиру, 2 жовтки, 200 г сметани, 50 г вершкового масла, сіль, кріп.
У просіяне борошно поступово влити склянку теплої води і вимішувати спочатку ножем, тоді домісити рукою. Місити довго, щоб тісто набрало еластичності. Накрити і дати тісту "відпочити". Готове тісто поділити на частини. Сформувати тонкий валок і нарізати на шматочки, з яких виробити невеличкі варенички. Тісто також можна розкачати на корж і вирізати вареники склянкою або нарізати квадратиками. Тоді наповнити начинкою, заліпити, скласти на дошку, посипану борошном, і накрити рушником. Варити у великій кількості води, час від часу помішуючи ложкою. Коли вареники спливуть, вибрати їх на друшляк, облити гарячою водою і скласти на полумисок, полити розтопленим вершковим маслом і подати зі сметаною.
Начинку приготувати так: сир розтерти з жовтками, дрібно нарізаним кропом, посолити за смаком. До солодких вареників кропу не давати, тільки посипати цукром з ваніліном і корицею.
Текст: Валерія Придвор
Фото: Belle Morizio
