Хіпстери відновлюють країну: історія волонтерського проєкту Repair Together
Нова модна активність молодих киян – відновлення постраждалих під час російської окупації регіонів. Говоримо з командою Repair Together про те, як волонтери допомагають відновити зруйновані окупантами будинки.
Ініціатива виникла на початку травня, після звільнення Чернігівської області від окупації. До цього ми всі волонтерили, але все якось хаотично, адже було складно зорієнтуватися: постійно читаєш новини, хочеш якось допомогти, бути корисним, але незрозуміло — за що хапатися, куди бігти, що робити.
У момент деокупації Чернігівщини ми приїхали з гуманітарною допомогою, як і безліч інших волонтерських організацій, небайдужих людей та журналістів зі всього світу. Але цього разу вирішили не обмежуватися одним візитом, а консолідувати наші сили та створити ініціативу, що здатна вирішувати складніші завдання. Так ми створили Repair Together.
Команда Repair Together – вже досить велика: продакт-менеджер у сфері ІТ Дмитро Кирпа відповідає за загальноорганізаційні питання та фінанси, відеомейкер, фотограф, моушн-дизайнер Олександр Кучинський — за фото- та відеоконтент, візуальний стиль і безпеку на толоках. Дар’я Косякова, у мирному житті — креативна менеджерка у сфері ІТ, відповідає за візуальний стиль, стратегію комунікацій та ведення SMM. Андрій Голота, QA-спеціаліст в IT, — за координацію будівельних робіт та закупівлі. В проєкті беруть участь співзасновниці культурологічної спільноти: проєктна менеджерка, активістка Вікторія Афанасьєва координує будівельні роботи та прибирання на толоках, відповідає за зв’язки з пресою, фондами та благодійними організаціями, архітекторка Оксана Гузь відповідає за організацію виїздів, комунікацію з волонтерами та організацію культурної програми, менеджерка з маркетингу Тетяна Бур’янова опікується координацією толок, комплектацією потрібного спорядження, закупівлею адресної допомоги та розміщенням волонтерів. Піарниця Ольга Костюкевич відповідає за копірайтинг.
Зараз ми працюємо в селах Ягідне та Лукашівка на Чернігівщині.
У нас є три основні напрями:
- прибирання,
- відбудова
- адресна допомога.
Прибирання — це наші так звані толоки. Вже місяць кожен вікенд ми збираємо близько сотні охочих та їдемо на два дні в села, щоб допомогти жителям прибрати подвір’я та наслідки руйнувань.
У межах відбудови допомагаємо найменш забезпеченим сім’ям: ремонтуємо пошкоджені вікна, дахи та організовуємо внутрішні оздоблювальні роботи в їхніх домівках.
Також допомагаємо адресно людям у селах. Це означає не просто привезти універсальну гуманітарку, а пройтися по селу й запитати, що треба місцевим. Дуже часто — це побутова техніка, інструменти, кухонне приладдя. Тобто те, що передусім крали в селян окупанти. Через спільноти, наших знайомих або різні організації ми знаходимо потрібні речі та доставляємо їх.
Головна складність – це обмеженість ресурсів. Ми прибираємо та лагодимо в селах уже місяць. Нині — завершуємо адресну допомогу та ремонт для 13 сімей. Інші жителі села бачать перші результати й також звертаються до нас по допомогу. Ми хочемо допомогти їм усім та відразу, але поки що це неможливо.
Наприклад, приходить дідусь і просить полагодити йому сарай, а ми вимушені відповідати: "Вибачте, але спершу ми допомагаємо тим, хто залишився без житла". Емоційно це все для нас дуже складно, адже кількість постраждалих налічує сотні, якщо не тисячі.
Чи є якась терапевтична сила в тому, що ми допомагаємо розчистити простір? Чи це, навпаки, лише роздмухує ненависть до окупантів? – Ми вже на тому етапі війни, коли роздмухати нашу ненависть до окупантів ще більше дуже складно – вона на піку.
У Repair Together ми даємо можливість усім охочим бути корисними країні у воєнний час. Якщо ти не воюєш, не маєш можливості постійно допомагати фінансово або через роботу не можеш волонтерити постійно, але дуже хочеш якось допомогти — можна просто поїхати на вихідні з нами в село та гуртом щось прибрати або відремонтувати. Ми для цього орендуємо автобуси, придбали інвентар та щоразу забезпечуємо всіх їжею та гарною компанією.
Ба більше, такі звичаї — це ж наша спадщина. Толока — давня українська традиція, коли в селах люди збиралися для того, щоб гуртом виконати якісь термінові роботи, що потребували великої кількості людей. Всі робили це безоплатно, з розрахунку на те, що потім і їм так само допоможуть.
Бабуся розповідала, що років сто тому в них у селі, також на Чернігівщині, мало хто самостійно зводив собі будинок. Зазвичай збиралася вся вулиця й веселим гуртом люди виконували будівельні роботи, а після господарі всіх частували.
Ми також намагаємося відтворити цей настрій, цю єдність та взаємодопомогу. І щоразу бачимо, наскільки людям це зрозуміло та цінно.
Нам не від самого початку вдалося налагодити контакт із жителями сіл. Причина — велика кількість волонтерів, які за цей час встигли відвідати ці місця. Майже щодня туди приїздять організації, роздають гуманітарну допомогу і їдуть далі, до наступних сіл. Тому під час наших перших виїздів на нас не особливо реагували. Щось там роблять по селу, то й добре.
Але під час нашої четвертої толоки все стало інакше! Впродовж двох днів до нашого табору підходили жителі, розпитували та дивувалися, що це власна ініціатива кількох друзів, а не примусовий студентський обов’язок.
Дізнавшись про це, селяни почали приносити нам консервацію, горілку, яйця, картоплю. А ті, в кого окупанти розграбували запаси, несли, що мали: м’яту, любисток, квіти або часник з городу. Наступного разу обіцяли напекти пиріжків для волонтерів.
Тепер у нас уже є багато друзів у селі: до баби Валі можна піти набрати води з криниці, у баби Ніни можна сховати від спеки продукти в льоху, пан Володимир завжди позичить сокиру, якщо своїх бракує.
Про сумні історії розповідати не дуже хочеться, медіапростір цим і так переповнений. Можете загуглити історію села Ягідне, про нього багато писали.
Наша ж улюблена рубрика — це історії місцевих про незграбність російських військових. Вони часто намагаються нас веселити, коли ми працюємо. Розповідають, що тувинці (народність, що проживає на території рф, переважна частина окупантів у селі Ягідне була саме з цього регіону) не знали, як користуватися газовою плитою і виставляли на неї цеглу, ніби це вогнище, а потім дмухали на вогонь, щоб загасити, замість повернути вентиль.
З особливим подивом та обуренням одна бабуся розповідала, що ті ж тувинці не до кінця розуміли, як працює унітаз, тому, скориставшись ним, замість кнопки зливу, використовували швабру і намагалися щось там кудись проштовхнути.
Окрім того, що це справді якісь комедійні сюжети, це ще й певна реабілітація — висміювати агресора замість зосереджуватися на шкоді, яку вони заподіяли.
Наразі нам удалося зібрати приблизно 430 тисяч гривень. За допомогою донатів ми фінансуємо ремонт будинків, адресну допомогу незабезпеченим сім’ям, а також спрямовуємо невелику частку цих коштів на закупівлю інструменту та пального для прибирання.
Зібраної суми вистачить на ремонт шибок, дахів, оздоблювальні роботи та адресну допомогу 13 сім’ям — наш перший етап.
На наступному етапі ми б хотіли відмовитися від донатів з України та знайти фінансування через фонди і юридичні організації. Сподіваємося збільшити темпи нашої роботи втричі-вп’ятеро.
Ми починали з особистого бажання допомагати, а в процесі виявилося, що таких, як ми, дуже багато. Ініціатива розростається із шаленою швидкістю, щоразу до нас долучаються десятки нових людей. Всі дуже ініціативні, нам жодного разу не доводилося когось змушувати працювати або пояснювати, навіщо це потрібно.
А тепер нас уже почали знаходити й інші організації, які пропонують нам підтримку, допомогу з матеріалами або контактами.
Тож передусім надихає те, що в Україні так багато людей, які хочуть допомагати й готові для цього об’єднуватися.
На жаль, завершення нашої діяльності не пов’язане із закінченням війни. Відновлювати доведеться ще довго, адже один снаряд здатен за мить знищити житло, а на відбудову потрібні тижні або місяці.
Долучитися — дуже просто, треба підписатися на наш інстаграм або телеграм. Там ми постійно публікуємо анонси виїздів, розповідаємо про нашу діяльність. Ми дуже відкриті.
Щодо допомоги, то нині для нас дуже важливо отримати підтримку великих фондів та благодійних організацій для того, щоб збільшувати ефективність й обсяги робіт з відбудови. Також будуть корисними будь-які будівельні матеріали або можливість купити їх зі знижкою.
Для адресної допомоги постраждалим можна віддати якусь непотрібну техніку, інструменти або меблі. А ми знайдемо тих, кому вони справді потрібні, та доставимо.
Дуже потрібна інформаційна підтримка, щоб до нас могло долучатися ще більше людей. Наприклад, уже наступної толоки ми плануємо зібрати 200 волонтерів. А трохи згодом — зібрати майстрів з будівельними вміннями.
Ну й, звісно ж, нас можна підтримати фінансово.
