Як прикрасити дім до новорічних свят: поради флориста
Випускниця лондонської школі флористики London Flower School та засновниця @pepperose_studio Юлія Борисенко розповідає, як створити квіткові композиції до новорічних свят та у чому шукати натхнення.
Найбільше натхнення Юлії Борисенко — ікебана. Майже сім років вона вивчає її зі своєю японською викладачкою місic Ікуйо Моррісон, яка присвятила цьому мистецтву все своє життя — а їй вже далеко за 80. За цей час Борисенко встигла закінчити лондонську школу флористики Flower School; створити квіткові інсталяції для цьогорічної виставки FUTURESPECTIVE у лондонській Saatchi Gallery та фешн-знімань Vogue Ukraine; торік у грудні провесті персональну виставку Self Garden в London Enso House, вихідною точкою для якої стала японська школа ікебани Соґецу та квіти з українських садів; а у жовтні відкрити в Лондоні виставку "У діалозі з природою", яка досліджує взаємодію між живими формами.
"На початку опанування ікебани є базовий етап: орієнтовно сорок уроків, де ти працюєш лише з кількома стеблами — парою квітів та гілок. Складаєш їх під різними кутами та шукаєш гармонію. Це може здаватися нудним, але це надзвичайно сильна вправа, яка формує бачення композиції й згодом дозволяє працювати з більшим масштабом", — розповідає Юлія Борисенко.
"Коли ми шукаємо опору в трендах, то часто втрачаємо найцінніше — шлях до себе. Важливо розвивати власні відчуття й слухати, що відгукується саме вам і саме зараз. Я ніколи не дивлюся, що роблять інші флористи, а шукаю орієнтири в архітектурі, мистецтві, предметному дизайні — вони формують бачення.
Дуже інтуїтивно обираю матеріали. Якщо рослина мене зараз приваблює — я беру її, навіть не знаючи, що робитиму з нею — довіряю внутрішньому контакту".
Створюючи композиції, часто відштовхуюсь від простору. Побачивши металеві сходинки, згадала про вазу, яку придбала у квітковому магазині в Копенгагені у неймовірно колоритного майстра, схожого на казкового героя. Холодний блиск фіолетової квітки антуріума підсилив ефект, а розлогі соснові гілки додали контрасту та новорічного аромату. Також тут є верес, але не той, що продається у горщиках, а дикий. Кілька років тому в національному парку Вельса я побачила вересові поля. У природному середовищі він хаотично росте великими кущами, що нагадують морські хвилі. Працювати з дикими, а не тепличними рослинами — справжнє задоволення: береш їх до рук і зразу відчуваєш характер. Вони далеко не ідеальні, проте справжні. Ці неприборкані рослини приносять в дім певний сенс та енергетику. Роблячи цю композицію, я не обрізала корінці. У мене не було мети зробити бездоганно — має залишитися щось, що чіпляє око.
Я обожнюю класику й часто знаходжу натхнення в різдвяній атмосфері Нью-Йорка та Лондона 1950–1970-х років. Завдяки цьому народилася найтрадиційніша з усіх моїх композицій. У вінку, який буквально пахне лісом, поєднані кілька видів сосни, кедр, араукарія, коніфер та бромелія, яка нагадує морський корал. Винний колір стрічки, хаотично намотаної на вінок, делікатно порушує класичний настрій.
Окрім оксамиту та тонкої гірлянди, тут немає жодних прикрас. У центрі — сама природа та її майже екзотичні витвори. Візуальна чистота — те, чого я прагну досягти у своїх роботах. Свідомо уникаю надмірності й декоративності, віддаючи перевагу лаконічному висловлюванню.
Нарциси популярні в Лондоні на Різдво і продаються оберемками. Але не тільки цей факт мене надихнув на створення букету — я закохалась у шоколадний відтінок лавки і бра віденського майстра над нею. Хотілося підкреслити контраст білого та шоколадного — ошатні нарциси, оповиті бордовою стрічкою, стали ідеальною знахідкою.
У композиції класичні різдвяні кольори — червоний, зелений та білий, але завдяки формі та текстурі — оксамиту, ажурним гілкам араукарії та весняним квітам — вона не схожа на інші традиційні букети. Мені подобається, коли композиція не декораторська, а викликає асоціації з чимось справжнім, наприклад, із нижнім десертом, по якому стікає вишнева помадка, — саме як тут.
Краса часто неочевидна. Проте додати оселі затишку можуть звичайні гілки з мохом. Я прикрасила їх яскравими ягодами піраканти, що росли біля дому, та гірляндою з маленькими вогниками. Навіть ваза не знадобилася, бо гілки тримають одна одну. Ця композиція нагадує мені два пташиних гнізда і викликає чисту радість.
В японо-китайській традиції флористичні композиції часто підвішують у плетених кошиках. Моя вчителька-японка любить повторювати, що обрати правильну вазу — п’ятдесят відсотків успіху. У цій роботі я використала вінтажну англійську срібну вазу. Вона резонує з металевою сіткою, на якій закріплена композиція: разом вони створюють відчуття цілісності. Особливе місце відведене одним із моїх улюблених квітів — павукоподібним хризантемам, які нагадують застиглі феєрверки та традиційні для Англії свічки на ялинках.
Класичне поєднання зеленого й білого має стриманий вигляд. Метал диктував потребу в монохромності — хотілося тиші в кольорі й концентрації на фактурі. Скручена нитка перегукується з відтінком квітів, її текстура пом’якшує жорсткість металу, а хаотичні завитки врівноважують сувору геометрію сітки. У створенні композицій важливим є баланс між інь і ян — чоловічим і жіночим.
Фіолетові гвоздики — стриманий акцент композиції. Ці незаслужено непопулярні квіти унікальні своєю витривалістю: можуть обходитися без води багато днів. Мімоза, з гілок якої сплетено вінок, — іще одна рослина з рідкісною властивістю: висихаючи, вона зберігає свою естетику й надану форму.Рожево-фіолетовий відтінок мімози поруч, оксамитові гвоздики, а на контрасті — рожевий перець, пофарбований у золото, який працює як ювелірна прикраса в образі. Це той самий акцент, що не перевантажує, але збирає композицію докупи.
Хвойні рослини ажурні й майже архітектурні за своєю природною формою. Тут використано дві гілки сизо-блакитного кедра, які я поставила у вінтажний срібний глечик та поєднала з ніжними білими квітами амарилісу, що додають святкового настрою. Підвішені зелені смугасті кульки — це висушений, майже невагомий бергамот, який до того ж має фантастичний аромат, а білі бубони – хризантема Ping Pong. Композиція побудована лише на двох кольорах. Навіть у декорі для мене важливо не перетинати межу, працювати максимум із трьома відтінками.
Записала Анна Золотарьова
