Материнство після 40 років дедалі частіше стає усвідомленим вибором. Пізня вагітність сприймається не лише як виклик, а і як етап, пов’язаний із більшою впевненістю, емоційною зрілістю та стабільністю. Жінки, які народжують у цьому віці, зазвичай мають життєвий досвід, сформовані пріоритети, професійний шлях і краще розуміння власних потреб.

Уявлення про "правильний" вік для материнства поступово змінюються, а розмови про пізнє материнство й батьківство стають помітною частиною сучасного соціального та феміністичного дискурсу. Після 40 років у житті багатьох людей відбуваються тихі, але показові зміни — часто без очевидних причин. Друзі, з якими колись ночували на фестивалях, просили знеболювальне під час робочих нарад і проводили ночі біля сцени, раптом починають цікавитися спостереженням за птахами. Жінки, які колись харчувалися тостами, зафарбовували дірки на колготах ручкою й ховали сигарети "про запас", відкривають для себе програми про садівництво. А ті, хто у 20 років вирушав у п’ятницю ввечері до моря (за фліртом і картоплею фрі), згодом купують водонепроникні куртки та планують вихідні інакше.

Народження дитини на цьому етапі життя все ще залишається неочікуваним сценарієм. Тим паче — народження ще однієї дитини. Проте дедалі більше людей роблять саме такий вибір.
За даними Національної служби статистики, стандартизований середній вік матерів у Великій Британії становить 31 рік, а батьків — 33,9 року. У США середній вік жінок, які вперше стають матерями, у 2023 році сягнув 27,5 року, це майже на рік більше, ніж у 2016-му. Такі показники означають, що значна частинабатьківства припадає саме на старші вікові групи.

Як це — бути мамою після 40

Публічні приклади пізнього материнства регулярно з’являються у медіа — зокрема, серед відомих жінок, які стають матерями після 40. Однак за глянцевими образами часто лишається невидимою повсякденна реальність: втома, зміни тіла, ранкові поїздки до школи та буденна рутина, далека від червоних доріжок.

Попри це, пізня вагітність має багато переваг. У зрілому віці жінки частіше почуваються спокійнішими, впевненішими та краще підготовленими: емоційно, фінансово й психологічно. До цього часу зазвичай уже є досвід стосунків, стабільніше житло, розуміння власного тіла й меж, а також коло людей, до яких можна звернутися по підтримку.

Важливо й те, що материнство після 40 рідко сприймається як втрата "іншого життя". Багато жінок до цього віку вже встигли пожити самостійно, подорожувати, працювати без сну, відвідувати вечірки й реалізовувати власні амбіції. Тому спокійні сімейні вечори більше не викликають відчуття втраченої можливості, а страх пропустити щось важливе втрачає актуальність.

Водночас раннє материнство також має свої очевидні переваги — для здоров’я, кар’єрного зростання та фізичних ресурсів. Не випадково багато жінок, які народили раніше, можуть активніше будувати професійне життя у зрілому віці. Обидві моделі мають свої плюси й обмеження. Попри це, суспільне визнання "правильних" рішень майже ніколи не працює на користь жінок. Тих, хто народжує рано, рідко хвалять за далекоглядність. Тих, хто відкладає материнство, часто критикують за егоїзм або надмірні амбіції.

Насправді універсального правильного часу для народження дитини не існує. У будь-якому віці це рішення стає об’єктом критики, оцінок і сумнівів. Що, зрештою, лише передує постійному зовнішньому контролю, з яким неминуче стикається кожне батьківство. Показово, що в публічних дискусіях майже не обговорюється вік батьків. Середній вік чоловіків, які стають батьками у Великій Британії, уже перевищує 33 роки і є суттєво вищим, ніж у жінок. Утім, саме жіноче тіло й жіночий репродуктивний вибір залишаються в центрі уваги. Можливо, настав час змістити фокус і говорити про пізнє батьківство так само уважно, як і про пізнє материнство.

За матеріалами: Vogue.com