"Зникома краса" Бертолуччі в 10 світлинах
Фільм Бертолуччі "Зникома краса" миттєво перенесе вас на південь Італії, де ласкаве сонце, розмірений темп життя, кожен жест і слово сповнені трепету. Серед оливкових дерев і польових квітів блукатиме томна 19-річна Люсі (Лів Тайлер), з якою відбуватимуться любовні перипетії. Ця картина про дорослішання, літо, і, звісно ж, про красу життя, яка іноді може вислизати від нас. Пропонуємо переглянути легендарний фільм італійського режисера й надихнутися зустрічати весну.
— Ми полагодили старий сарай, знадобилося всього 20 років. Коли ми сюди приїхали, тут не було води, електрики, нічого. Ми витратили всі гроші, щоб збудувати цей дім.
— А навіщо ви сюди переїхали?
— Робота. У цих пагорбах велика традиція мистецтва.
У мене є фото мами в цій сукні. Вона сказала, що після весілля погладшає і не носитиме цієї сукні.
— Господи! Ти дочка Сари Гармон? Твоя мати була прекрасною поетесою. Річард Рід. Радий познайомитися!
— Поетеса моя мама, а не я.
— Я відчуваю ніч за своєю спиною.
— Тепер ти розумієш, чому нам тут подобається жити? Хоча мені одного бракує... "Гробарі" — найкращий паб у Дубліні. Думаю, на сьогодні вистачить. Ти дуже терпляча. Добраніч.
Лишень послухайте. "Люба Наомі, у моєму житті двоє чоловіків. Один дарує мені насолоду, яку я вважала вже неможливою, але після цього забуває про моє існування. Інший мене дуже кохає, але ніякого сексу. Він співає серенади під моїм вікном. Я розриваюся між ними, що ж мені робити? Підпис: Нерішуча". Здорово, правда?
— Я ніколи нікому не показую [роботу], поки не закінчу.
— Чи означає це, що вона схожа на мене?
— Це неприпустимо.
— Неприпустимо?
— Звісно, ні. Хіба тобі ніхто не казав, що правдивий художник завжди зображує тільки себе?
— Як щодо кохання? Ви навіть про це не сказали.
— Кохання не існує, існує тільки доказ кохання.
— Люсі зробила правильний вибір?
— Обрала першого-ліпшого.
— Ти їдеш до Америки?
— Мені тут набридло.
— Але тут так здорово. Я тобі якось написав листа.
— Неправда.
— Я не підписав від кого, ти, певно, подумала, що він від Ніколо.
— Про що писав?
— Не знаю. Про те, що ти мені сподобалася, про те, що я думав про тебе.
— Ти його написав? Обожнюю цей лист! Не можу повірити! Найулюбленіший лист, який я знаю напам’ять. І написав його ти!
— Я хочу поїхати з тобою. Зараз?
— Ні, в Америку.
— Я не проти.
— У мене це теж було вперше.
