"Чотири весілля й один похорон" у 10 світлинах
Романтична комедія Майка Ньюелла "Чотири весілля й один похорон" вийшла на великі екрани в 1994 році й стала найуспішнішим британським фільмом у прокаті за всю історію. Стрічка здобула два "Оскари" і вважається, буквально, посібником з англійського гумору. Головні герої Чарльз і Керрі, яких грають Г’ю Ґрант і Енді Макдавелл, стали для нас прикладом сучасної пари, яка вибирає одне одного щодня, без штампів у паспорті. Ми пропонуємо вам подивитися 10 кадрів з фільму, щоб обов’язково надихнутися й переглянути всю картину.
— У твоїх запізненнях є певна вишуканість.
— Дякую. Плід довгих наполегливих зусиль.
— Що за красуня в чорному капелюху?
— Її звати Керрі.
— Гарненька.
— Американка.
— Прикольно.
— Хвойда.
— Справді?
— Працювала в журналі "Вог". Тепер живе в Америці. Тусується тільки серед богеми. Тобі ловити нічого.
— Дякую, просто камінь з душі.
— Привіт, мене звати Чарльз.
— Не кажи дурниць, Чарльз помер 20 років тому.
— Мабуть, це був інший Чарльз...
— Ти хочеш сказати, що я не знаю власного брата?
Хотів би сказати кілька слів як друг нареченого. Я всього вдруге виконую цю роль. Сподіваюся, цього разу я нічого не наплутав. Принаймні перша пара зі мною ще розмовляє. Щоправда, вони не розмовляють одне з одним, кілька місяців як розлучилися, але повірте, я тут ні до чого. Пола знала, що П’єр переспав з її молодшою сестрою ще до того, як я згадав про це у вітальній промові. Але те, що він переспав і з її матір’ю теж, було для неї сюрпризом. Вважаю, розлучення стало гідним фіналом кошмарного побиття, яким обмежився їхній дводенний шлюб.
— Як настрій?
— Пам’ятаєш, коли моя нога потрапила в човновий мотор? Ось так само, тільки ще гірше.
— Мені час їхати.
— Куди?
— В Америку.
— Який жах.
— Скажи, коли ти плануєш оголосити про заручини?
— Не зрозумів. Про чиї заручини?
— Про наші. Я подумала, якщо ми спали разом, то маємо одружитися. Ти так не вважаєш?
— Ну... я... Господи, знаєш... такі рішення не приймають зопалу. Певна річ, я... я... Ти мене розіграла.
— Гарет завжди віддавав перевагу похорону над весіллям. Він казав, що набагато цікавіше бути присутнім на церемонії, ключовою фігурою якої рано чи пізно станеш сам.
— Надто сексуально.
— Ну... на місці чоловіка я луснув би з гордощів. Хоча ти маєш рацію. Це може мати наслідки. Священник з ерекцією має жахливий вигляд.
— Ти це серйозно?
— 27-й був моєю помилкою.
— Твоєю першою помилкою?
— Ну так, він так верещав. Абсолютно непристойно. Я мало не поклала цьому край. Але Спенсер змусив передумати. Він був 28-й. А його батько 29-й.
— Ще й батько?
— Тридцятий... Тридцять перший, господи, боже. Тридцять другий був любчиком. Далі йде мій наречений, він 33-й.
— Нічого собі! Отже ж, я після нареченого?
— Ні, ти був 32-м. Ось таким чином. Менше, ніж у Мадонни, більше, ніж у принцеси Діани. Тепер твоя черга? Оголосиш свій список?
— Дозволь запитати. Як гадаєш, коли ми обидва обсохнемо, коли краще пізнаємо одне одного, ти погодишся стати моєю "не дружиною" і прожити зі мною в законному "не шлюбі" до кінця своїх днів? Ти згодна?
— Так!
