Як знімався фільм "Фестиваль Ріфкіна" Вуді Аллена
"Фестиваль Ріфкіна"— ювілейний, 50-й фільм режисера Вуді Аллена. У новій стрічці, яка входить до циклу "європейських пригод Вуді Аллена", режисер поєднав дві свої фірмові теми — іронічний погляд на романтичні стосунки і ще більш іронічний погляд на рідну кіноіндустрію. Як знімався фільм, розповідає vogue.ua
За улюбленою формулою, яку знають всі кіномани, Вуді Аллен знімає зі смаком і гумором про те, що знає. Тобто про складні людські взаємини і про культуру. Стосується це і фільму "Фестиваль Ріфкіна". За сюжетом, подружня пара з великим стажем спільного життя Сью і Морт Ріфкіни вирушають на кінофестиваль у Сан-Себастьяні. Дружина — у справі, адже вона прес-агент і тут у неї новий клієнт — молодий і талановитий режисер Філіп. Чоловік, історик кіно, їде услід за дружиною не стільки задля того, щоб насолоджуватися новими і класичними фільмами, а швидше через ревнощі — він думає, що Сью занадто захоплена своїм підопічним. Але з часом він сам захоплюється іспанкою Джо, з якою у них збігаються смаки багато в чому, якщо не в усьому. Паралельно з романтичною лінією, Вуді Аллен занурює глядача в атмосферу закулісся міжнародного фестивалю: прес-конференції, вечірки, прем'єри і нагороди за заслуги. І тут режисер не забув уїдливо висловитися щодо індустрії — про сучасних авторів і людей, які входять до "тусовки", і які готові носити на руках будь-якого коньюктурщика з "правильною позицією", і згадують про часи, коли вони працювали на "Paramount" і "MGM". Навіть більше — герой Вуді Аллена під впливом сюрреалізму, який його оточує, починає переосмислювати власне життя, уявляючи сценки в дусі фільмів Федеріко Фелліні, Орсона Уеллса, Луїса Бунюеля, Інгмара Бергмана, Жана-Люка Годара. Для знавців буде цікаво вгадати кожного ж режисерів у цих сценках.
Вуді Аллен і його постійна кастинг-агентка Патрісія Дисерта завжди, працюючи в Європі, вважають за краще мати справу з місцевими талантами разом з американськими акторами. У "Фестивалі Ріфкіна", дія якого відбувається в Іспанії, знялися відразу троє місцевих акторів — муза Педро Альмодовара Єлена Анайя, яка вже має і голлівудську популярність, завдяки участі в блокбастері "Чудо-жінка" і трилері "Афера під прикриттям", зірка суперпопулярного шоу "Паперовий будинок" Енріке Арсе і популярний артист Серж Лопес, відомий насамперед за "Лабіринтом Фавна". До товариства приєднався француз Луї Гаррель, який зіграв модного молодого режисера, та так, що змусив пресу запитувавти: а чи не пародія це на власного батька — режисера, сценариста, продюсера і актора Філіпа Гарреля? У яскравій епізодичній ролі також засвітився володар двох "Оскарів" харизматичний австрієць Крістоф Вальц, здатний завжди прикрашати будь-який комедійний діалог.
"Фестиваль Ріфкіна" не просто розповідає про фестиваль у Сан-Себастьяні, а й показує — фільм знімався у найвідомішому місті Країни Басків, і в кадр романтичної комедії потрапили найвідоміші місця цього міста. У театрі Вікторії-Євгенії Сью Морт і Філіп дивляться ретроспективу Годара, ключове місце для кіноогляду — Фестивальний Палац "Курсааль", а знаменитий готель "Марія Крістіна" відкриває запаморочливі види на Біськайську затоку. Герої прогулюватимуться, відвідуючи красиві собори, набережну Ла-Конча, Музей Сан-Тельмо і вирушать на афтепаті в популярний клуб Altxerri Bar & Jazz. Свого часу Вуді Аллен з любов'ю показав Париж і Лазурний берег, Рим і Барселону. Тепер з не меншою симпатією він зняв фільм у Сан-Себастьяні, намагаючись передати дух величного міста.
Вуді Аллен у "Фестивалі Ріфкіна" і сценарист, і режисер, і продюсер. Але і в команду він підібрав не менш іменитих творців. Оператором фільму став Вітторіо Стораро, який працював з Френсісом Фордом Копполою і Бернардо Бертолуччі, і за свою кар'єру отримав три премії "Оскар". Монтажером стала Аліса Лепселтер, яка постійно працює з Вуді Алленом з кінця 90-х. З художницею з костюмів Сонею Гранде режисер уже працював над "Магією місячного світла" і "Північчю в Парижі", вона одягала Ніколь Кідман в "Інших", а тепер працювала над гардеробом героїні Джини Гершон. Вуді Аллен також знову попрацював зі своєю постійною продюсеркою Летті Аронсон, яка вперше співпрацювала з головним нью-йоркським сценаристом-режисером ще в 1984 році над чорною комедією "Кулі над Бродвеєм".
