Мрійниця: велике інтерв'ю з дизайнеркою Катериною Сільченко
Катерина Сільченко створює колекції фантазійного та спокусливого одягу для реального життя – і планує побудувати модну імперію. З нею зустрілася редакторка Vogue Ukraine Анна Золотарьова.
Сукні та кейпи зі сріблястої жакардової парчі у the COAT – сучасні; рожеві мохерові светри оверсайз і мідіспідниці з м’якого деніму – спокусливі; а класичні брючні костюми у вершкових, рожевих чи небесних відтінках – сміливі до зухвалості. Дизайнерка Катерина Сільченко запускала бренд узимку 2014-го. У Києві вирував Майдан, у повітрі стояв різкий запах паленої гуми, над містом клубочився чорний дим. Життя здавалося крихким і повнилося відчуттям змін. "Українці відстоювали право на європейське майбутнє, але все ще носили одяг похмурих кольорів пострадянського простору, – каже Сільченко. – Мені завжди було так сіро в цьому світі, з дитинства мріяла його розфарбувати".
Майбутня дизайнерка виросла в Харкові – любов до кольору та грайливої естетики була відповіддю суворій монохромній реальності 1990-х. З дитинства професійно займалася бальними танцями – вони стали своєрідною втечею у світ краси та софітів. Щоб сяяти на паркеті, вдосконалювала костюми – додавала яскраві деталі й стрази, згодом навіть почала малювати ескізи вбрання для інших танцюристів. У 17 років перемогла в Кубку України, після вступила у Київський міжнародний університет вивчати психологію – "щоб зрозуміти, чому людські стосунки такі складні". Працювати за фахом не насмілилась, вирішила "потертись об життя". Паралельно брала участь у розважальних телепроєктах і шукала справу, у якій змогла б реалізувати свою потребу у творчості й самовираженні.
"Зараз я розумію, що історія з костюмами була підказкою, у яку професію йти, але ні я, ні мої батьки цього не усвідомлювали, – каже дизайнерка. – Я довго шукала свій шлях. Інколи мені шкода, що цього не сталося раніше. Можливо, саме тому я працюю в такому шаленому темпі: намагаюся надолужити".
Першу модну капсулу 30-річна Сільченко склала з 12 різнокольорових пальт. Це сталося майже випадково: вона шукала яскравий теплий одяг для себе, не знайшла потрібного й звернулася до знайомої дизайнерки щодо індивідуального пошиву. Вислухавши Катеринині ідеї, та запропонувала свою команду, щоб створити окрему лінійку, – пальта продалися за два тижні.
Колекції Сільченко і зараз розлітаються з блискавичною швидкістю. У середині травня, в день виходу літнього дропа, я курсую між рейлами в київському бутику на Печерську. Роздивляюся зблизька корсетні сукні-комбінезони з жатої бавовни кольору кориці, сарафани кроше у відтінку небесної блакиті та невагомі шифонові сукні в акварельних трояндах. Хочеться відчувати пальцями фактуру тканини, милуватися розфарбованими ґудзиками й приміряти на себе настрій літньої відпустки. Мій погляд зупиняється на фірмовій бавовняній сукні Sicilia в пісочну клітинку віші – і тієї ж миті її вже несуть комусь на примірку. Речі невпинно мігрують між рейлами та дзеркалами, переходячи з рук у руки. Рідкісний випадок, коли роботу можна оцінювати через те, як швидко вона знаходить відгук у жінок. "Це ода фемінності", – натхненно каже мені в інтерв’ю оперна співачка Мар'яна Головко про одяг дизайнерки. "У сукнях the COAT завжди почуваюся комфортно і водночас привабливо", – схоже формулює пірнальниця-рекордсменка Катерина Садурська.
За тиждень до презентації ми зустрічаємося з Катериною Сільченко в офісі the COAT, де вона з командою розбирає нові паковання, листівки й матеріали для промокампанії, яка супроводжуватиме запуск літнього дропа. Уже о п’ятій ранку Катя вирушає до Відня, звідки повертається на презентацію круїзної колекції і наступного дня їде у триденний тур до Тоскани з тревел-проєктом "Вітер віє" – у ролі музи, звісно. Спільнота об’єднує жінок навколо подорожей, натхнення та нових знайомств. "Нічого не встигаю!" – бадьоро вигукує дизайнерка, бігаючи від зали до зали, аж злітають у повітрі поли її персикового кімоно з вінтажного оксамиту й золотаве волосся.
Нарешті вона всідається з ногами на диван і показує в телефоні знімання для круїзної колекції та архівні референси: "Ці волани додають образу шаленства, але їх можна відстібнути – лишиться лаконічний силует", – каже вона про ніжно-фісташковий тренч із шовку. Я звертаю увагу на делікатність деніму в the COAT, а ще на ідеальну посадку речей. "У мене в команді 95 % жінок, і я перевіряю не тільки на собі, а й на інших дівчатах, як працюють лекала: зважаю на зріст і комплекцію, дивлюся, наскільки річ компліментарна до фігури, – пояснює вона. – Я дуже тактильна людина. Мені важливо, щоб тканини були приємними на дотик. Ця чутливість загострилася під час вагітності (Катя виховує 11-річну доньку Саті. – Прим. ред.) й визначила якість моїх речей: я можу сперечатися про м’якість деніму та делікатність швів до останнього. Це жест турботи". Запитую, як їй вдалося завоювати прихильність цілого покоління українок. Сільченко відповідає просто: "Мені радісно, коли жінка дивиться на себе в дзеркало і починає сама себе хотіти". Каже, що з великою симпатією ставиться до кожної зі своїх клієнток і сприймає їх радше як подруг.
У 2019 році вона стала амбасадоркою L'Oréal Paris. Французький б’юті-бренд є офіційним партнером Паризького тижня моди й щороку влаштовує масштабні модні шоу за участі кінозірок і моделей різних поколінь, присвячені ідеї жіночої сили. Минулого вересня Сільченко представляла Україну, вдягнена в коротку білу сукню the COAT з велетенським бантом , – дизайнерка захоплено розповідає, як була вражена природністю акторки Енді Макдавелл, яка з гідністю носить сивину, магнетичною сексуальністю моделі Гайді Клум і легкістю, з якою кінозірка Джейн Фонда фліртувала на подіумі. "Я отримала стільки підтримки та енергії, скільки не очікувала", – зізнається вона.
Здається, публічність легко дається Сільченко, звиклій до неї з дитинства. "Я вмію це робити з усмішкою, і ніхто не помітить, як я хвилююсь. Але на сцені мої долоні стають вологими, і я ніколи не передивляюся записи інтерв’ю, бо вмикаю в собі самоїдство. Після виступів мені потрібно кілька днів на відновлення. Але дизайнер – це багатозадачна людина, і моє публічне проявлення – теж внесок у розвиток бренду".
У березні Катерина стала спікеркою форуму Forbes Woman, який проходив у Києві. На церемонію нагородження вона прийшла в рожевому костюмі, тоді як більшість гостей традиційно вбралася в темне. "Я можу бути хоч у ромашках. Мені не потрібне додаткове підсилення у вигляді чоловічого костюма, щоб довести, що я серйозна, що в мене є опори, – з пристрастю каже дизайнерка. – Вони в мене точно є: я щодня керую будівництвом та фінансами, знаю, скільки виробництв у мене на аутсорсі та за скількох людей несу відповідальність". І додає: "Для мене це історія про внутрішній дозвіл".
За 12 років Сільченко пройшла шлях від хаосу творчого підприємництва, коли сама створювала колекції й пакувала речі, до системного бізнесу з окремими підрозділами, виробництвом, двома бутиками – у Києві та Львові – й онлайн-магазином. Важливу роль у цій трансформації відіграв її чоловік Сергій Неклева, засновник івент-агентства S*EVENT, який допоміг структурувати процеси. "Із коханим я отримала бізнес-консультанта", – жартує дизайнерка. Вони разом п’ять років. Торік, 8 вересня, під час показу the COAT у культурному просторі "Кит" на ВДНГ пара просто на подіумі провела весільну церемонію.
Сьогодні в команді Сільченко понад 150 людей, компанія готується до нового етапу. Торік у Черкасах дизайнерка придбала будівлю для власної фабрики, нині там триває ремонт. Вона переконана: міжнародна експансія неможлива без власного потужного виробництва. "Поки я не можу виготовляти 800 одиниць певної моделі: у нас немає такої кількості фахівців, тому ми постійно підвищуємо кваліфікацію команди, вирощуємо нових майстринь. Я хочу створити власну велику структуру, щоб не залежати від аутсорсу". Щороку Сільченко загадує те саме бажання – знайти своїх людей: "Коли в кожному підрозділі є сильний фахівець, я можу дозволити собі головне – надихатися й творити".
"Колекції the COAT – це моя проєкція світу", – каже Катерина. Про їхнє створення вона говорить майже як про народження дитини. Це період безсонних ночей, емоційних гойдалок і напруги. Якось її чоловік зауважив, що спостерігає той самий сценарій уже п’ять років: спочатку вона "вмирає" під вагою сумнівів, а потім переживає чергове переродження, коли колекція знаходить свого покупця – і традиційно розлітається солдаутом.
Катя зізнається, що в цій індустрії вигоріти набагато легше, ніж зберегти цікавість до справи. Але саме інтерес і любов до світу змушують її рухатися далі: "Я жартую, що у мене з роботою аб’юзивні стосунки". Планка, яку вона сама собі встановлює, часто виснажує і її, і команду, проте вони продовжують бігти вперед – втомлені, але щасливі. Мода для Сільченко – любов на все життя і звабливий всесвіт, який, щоправда, вимагає великого запасу внутрішньої енергії.
Наприкінці нашої розмови Сільченко говорить про кохання. Подорожі, музеї, архітектура й люди залишилися для неї незмінними джерелами натхнення. Але сьогодні ці враження мають іншу глибину, бо з’явилася людина, з якою хочеться ними ділитися. Свої стосунки з Неклевою вона називає подарунком долі – таким, що приходить у дорослому віці, коли вже добре знаєш ціну власної сили. Зараз, коли війна не дозволяє їм подорожувати разом, він усе одно присутній у її маршрутах: радить райони Токіо, де купчиться модна публіка, надсилає локації, які можуть її надихнути. "Я відчуваю велике кохання, неймовірний рівень близькості й щиро вдячна за таку залученість до справи мого життя. Думаю, всесвіт знав, що сама я поламаюся, і тому надіслав мені таку людину".
Портрети: Andrew Grey
Фото: Mykola Maychyk
Стиль: Tetiana Nemchenko
Текст: Анна Золотарьова
