Тривожний сигнал: як розпізнати симптоми депресії
Як розпізнати симптоми депресії і яким має бути алгоритм дій, якщо проблема існує, розповідає Макар Шейко, лікар-психіатр вищої категорії, психоневролог.
Фото: David FerruaОтримувати задоволення від життя — потреба кожного. Вміти і бажати насолоджуватися спілкуванням, природою, їжею, проживати власні відчуття з якомога більшим задоволенням — важлива природна необхідність. Але іноді трапляється, що базові радості не можуть вписатися в життя. Тоді побут і щоденність тьмяніють, з'являються сумніви в собі, розвивається ангедонія (неможливість отримати задоволення) — і це основний симптом депресії.
Прості події і оточення вже не радують; спілкування з дітьми не радує; близькі віддаляються; здається, що в особистому житті і професійній сфері переслідують невдачі. А найважче в такій ситуації — нерозуміння з боку оточуючих. "Усе в тебе добре, не вигадуй", "Накручуєш себе, йди працюй". У суспільстві, орієнтованому на успіх, не прийнято бути слабким. Але це не слабкість, це особливий хворобливий стан — депресія. Хоча б раз у житті вона трапляється у третини людей, а більш важкі випадки, які потребують медикаментозного лікування, спостерігаються в кожного десятого. На жаль, в Україні досі ще слабко розвинена культура звернення по психологічну допомогу і її надання.
Фото: David FerruaДепресія — медичний діагноз, який ставлять за підсумками повноцінного клінічного обстеження. Туга, відчуття безвиході і тривога, які її супроводжують, — результати біохімічних процесів у головному мозку, а не прояв примх і егоїзму. Змінюється співвідношення "гормонів щастя" серотоніну і дофаміну, що призводить до нездатності протистояти звичайним життєвим труднощам, робить людину вразливою, позбавляє сил. Ці зміни не залежать від волі людини, не залежать від її "сили" або "успішності", вони відбуваються спонтанно і потребують допомоги фахівців.
Для цього розроблено простий і ефективний тест, що застосовується у всьому світі, — опитувальник PHQ-2. Щоб зрозуміти, чи варто пройти його повністю, достатньо відповісти усього на два запитання:
1. Чи часто ви відчували тугу або безнадію, стикалися з поганим настроєм упродовж останнього місяця?
2. Чи часто упродовж останнього місяця ви помічали відсутність інтересу або задоволення від речей, які зазвичай вас цікавили або дарували задоволення?
Якщо ви хоча б на одне з цих запитань відповіли ствердно, можна і слід звернутися до фахівця, який уточнить додаткові симптоми і проведе докладніше обстеження.
Фото: David FerruaРозроблено чіткі діагностичні критерії депресивного розладу. Так, тимчасове погіршення стану у відповідь на складну життєву ситуацію (конфлікт на роботі, сварка з близькою людиною і т.і.) в нормі минає за два тижні. Якщо симптоми проявляються довше, це привід насторожитися. Другий маркер — додаткові симптоми: якщо спостерігається 5 з наведених нижче (при неодмінних 1 і 2), варто зважитися на глибше обстеження і лікування у профільного фахівця. Ось ці симптоми:
1) пригнічений настрій;
2) втрата інтересу або активності практично у всіх сферах життя;
3) значне зниження або збільшення ваги (більш ніж на 5% за місяць) або посилення чи зниження апетиту, що спостерігається практично щодня;
4) недостатній або надмірний сон;
5) загальмованість або збудженість (ажитація);
6) слабкість або брак енергії;
7) почуття неповноцінності або надзвичайне чи неадекватне почуття провини;
8) зниження здатності мислити/концентрувати увагу або складнощі з ухваленням рішень (за суб'єктивною оцінкою чи на думку оточуючих);
9) неодноразові думки про смерть, суїцидальні думки або тенденції, продумування методу самогубства.
Фото: David FerruaДепресія не обов'язково розвивається самостійно; вона може бути одним із симптомів захворювань ендокринних органів, шлунково-кишкового тракту, нестачі певних вітамінів, мікроелементів; спричинена прийомом препаратів (особливо оральних контрацептивів). Регулярні чекапи і спостереження у лікаря, якому ви довіряєте, допоможе уникнути ряду захворювань.
Депресія лікується — і досить успішно. Але її лікування — не самостійні дії. Звертатися по допомогу — нормально. Переважно депресія лікується грамотно підібраними препаратами і методом персоналізованого підходу з боку фахівця.
Основний спеціаліст щодо цієї проблеми — лікар-психіатр: лише він має право призначати додаткові обстеження, ставити діагноз і призначати лікування. Як правило, психіатр працює спільно з психологами та психотерапевтами — лікування має бути комплексним. По професійну допомогу можна звернутися як до державної, так і до приватної клініки.
Методів лікування безліч: починаючи від активних форм вітамінів, лікування світлом, глибокою магнітною стимуляцією мозку (не плутати з ЕСТ — горезвісною електросудомною терапією) і закінчуючи протокольним лікуванням — сучасними антидепресантами без побічної дії.
Інформації з питань психічного здоров'я досі недостатньо, і люди дійсно бояться звертатися до психіатра. Психіатрію упродовж тривалого часу демонізували, тому склалися абсолютно середньовічні уявлення про методи лікування і діагностики. У звичайному уявленні психіатр — це похмурий чоловік, який "ставить на облік", а за його спиною маячать два санітари, готові будь-якої миті надягти гамівну сорочку і вколоти ліки, які роблять з людину "овоча". Поспішаю розчарувати — психіатри веселі, всі звернення до них — конфіденційні, психіатричного обліку не існує, а санітари працюють — лише в "гострих" відділеннях для безпеки пацієнтів і лікарів (у мене самого є шрами від нападу агресивних пацієнтів). Усі ліки сучасні, звикання не спричиняють, а їхній заспокійливий ефект — м'який, без зайвої седації.
