Поділитися

Страх втрати: про постійний страх бути покинутим і як його можна подолати

Більшість людей у певний момент життя відчували тривогу через можливість втратити чиєсь тепло, любов або підтримку. Це природна частина людського досвіду. Проте іноді звичайне занепокоєння переростає у набагато глибше й виснажливіше почуття — у справжній страх втрати. У такому випадку він починає визначати поведінку людини, впливати на стосунки та навіть формувати самооцінку. Як саме виникає цей страх, у яких формах він проявляється та чому іноді стає настільки сильним, що затьмарює життя, пояснює психологиня.

Страх втрати: коли острах самотності затьмарює стосунки

Страх втратити когось — універсальне відчуття. Та в деяких людей він займає стільки місця, що затьмарює партнерські стосунки, дружбу і навіть власну самооцінку. Психологиня Анук Алґерміссен пояснює, як виникає страх втрати, як він впливає та чому завжди є надія на зміни.

Реклама.

Походження страху втрати

Страх втрати, за словами Алґерміссен: "Це інтенсивне відчуття, що любов і стосунки можуть зникнути. Система прихильності б’є на сполох і реагує так, ніби йдеться про життя і смерть. Достатньо запізнілого повідомлення чи зміни настрою, щоб запустити цей механізм". Хтось тоді відчайдушно шукає близькості, інші реагують гнівом. Але обидва варіанти — лише захисні механізми проти однієї й тієї ж внутрішньої загрози. "Ревнощі теж часто є не чим іншим, як спробою утримати близькість, яка раптом здається ненадійною".

Корені часто сягають дитинства. Ті, хто пережив нестабільність у прояві турботи, нерідко носять у собі переконання: близькість небезпечна і за неї треба боротися. Пізніше досвід розлучення батьків, зради чи втрати довіри може закріпити цю установку. "Особливо сильно страх втрати проявляється у людей з тривожною прив’язаністю або крихкою самооцінкою", – каже Алґерміссен.

Попереджувальні сигнали в повсякденні

Прояви страху втрати можуть бути різними. Характерною є постійна тривога: "я недостатньо хороший/хороша". Люди починають порівнювати себе з іншими, аналізувати кожен жест партнера чи занурюватися у роздуми при найменшій зміні настрою. Цей страх не обмежується лише стосунками: "За перфекціонізмом чи бажанням догодити всім часто стоїть тихе сподівання стати незамінним і, таким чином, уникнути відторгнення".

Ззовні такі люди можуть здаватися нав’язливими. Насправді ж за цим криється відчай. Навіть дрібні зміни здатні викликати катастрофічні сценарії: "Виникає думка: можливо, партнер розчарований, йому набридло, я більше не цікавлю, отже, він уже наполовину пішов". Ці внутрішні образи здаються цілком реальними.

Коли бракує самооцінки

Самооцінка відіграє ключову роль у страху втрати: "Той, хто глибоко в собі переконаний, що недостатньо хороший, постійно живе в страху, що інші колись підуть", – пояснює психологиня. Багато хто намагається зробити "все правильно". Але цей забіг за любов’ю виснажує і лише віддаляє від справжньої близькості.

Страх втрати стає невидимим фільтром у стосунках. Замість того щоб просто насолоджуватися моментами разом, людина безперервно їх перевіряє. Часто виникає замкнене коло: один відчайдушно шукає підтвердження, а інший відчуває тиск і віддаляється. Ця динаміка стосується не лише пар. "У дружбі страх проявляється як надмірна поступливість, нехтування власними потребами й постійна тривога щодо того, що можна сказати, аби не бути виключеним". У сім’ях він часто перетворюється на надмірне прагнення гармонії: "Конфлікти уникаються, навіть коли вони необхідні, бо страх розриву переважає".

Чим страх втрати відрізняється від звичайного хвилювання?

Справжній страх втрати визначається тим, наскільки сильно він контролює життя. Якщо зазвичай сумніви зникають, коли відчувається близькість, то людина з вираженим страхом втрати рідко знаходить спокій. Їй потрібне постійне підтвердження. Життя перетворюється на нескінченне зважування: чи був я достатньо цікавим? Чи достатньо я дав? Чи не знайде партнер когось кращого?

Як подолати страх втрати

Шлях до подолання починається з усвідомлення. "Перший крок — розпізнати цей патерн: коли виникає страх, що його провокує? Саме усвідомлення працює на те, що страх перестає здаватися безмежним", – пояснює експертка. Важливо також працювати над самооцінкою, вчитися регулювати емоції та здобувати новий досвід. Наприклад, що близькість зберігається, навіть якщо не перепитувати постійно. "Кожен новий досвід діє як протиотрута, яка поступово послаблює старі переконання".

Алґерміссен підкреслює, що партнери чи друзі не можуть замінити терапевтів, але здатні дарувати відчуття безпеки. "Невеликі жести дуже дієві: коротке повідомлення, якщо затримуєшся; чесне зізнання, коли відчуваєш стрес; обійми у моменти, коли страх стає сильнішим". Але лише до певної межі. Якщо страх починає контролювати повсякденне життя, стосунки руйнуються за одним і тим самим сценарієм або ж думки не зупиняються навіть у спокійні моменти — час звернутися по професійну допомогу. "Страх втрати не виникає нізвідки, а з життєвих ситуацій, коли відкидання було реальною загрозою. Система прихильності й досі реагує так, ніби старий біль от-от повториться, навіть якщо зараз ми у безпеці", – пояснює Алґерміссен. І додає: "У моїй практиці я щодня бачу, як люди вчаться робити цей сигнал тривоги тихішим і наскільки більш наповненими стають стосунки, коли страх перестає відігравати головну роль. Це можливо".

За матеріалами: Vogue.de

Читайте також