Без солодкого: хто такі асексуали
Шерлок у виконанні Бенедикта Камбербетча з однойменного серіалу, Шелдон з "Теорії великого вибуху", вочевидь не заціакавлений в сексуальних утіхах Декстер, Доктор Хто – сегодня кіногерой-асексуал може підкорити світ так само легко, як раніше міг тільки суперкоханець. Ведучий Тім Ганн, репер Майк Скіннер, більш відомий як The Streets, генії, які відійшли – Нікола Тесла та Ісаак Ньютон – реальні приклади того, що життя без сексу може бути захопливим.
Найбільш розповсюджені три типи сексуальності: гетеро- (коли людина відчуває потяг тільки до представників протилежно статі), бі – (коли їй подобаються нравятся і чоловіки, і жінки) й гомо- (коли її збуджують представники своєї статі). Асексуальність – відсутність статевого потягу – четвертий тип, який розповсюджений доволі широко: до нього відносять кожну соту людину на планеті.
"Мені доводиться непросто щоразу, коли хтось звертає на мене увагу. Ніхто не хоче стосунків без сексу, а мені він не цікавий, – каже Марина, акаунт-менеджер. – Для мене торкатися людини так само приємно, як гладити кішку. Ні, я, звичайно, можу зробити поступку і зайнятися сексом – але не отримаю від цього жодного кайфу. І хоч мені подобається бачити, що я доставляю задоволення партнеру, та це все одно що поділитися останнім печивом". Люди, подібні до Марини, не хотіли сексу жодного разу в житті, або "відвикли" від нього через тривале утримання від сексу.
Асексуальність не потрібно плутати з целібатом – свідомим утриманням через релігійні чи інші причини. Целібат –такий же особистий вибір, як біг ранком: людина може бігати, а може не бігати. Теоретично асексуал також може займатися сексом – якщо його партнеру цього хочеться, під тиском суспільства, с метою народити дітей. Але йому це не потрібно. Асексуали не відчувають статевого потягу як такого – до жодної зі статей і за жодних обставин. Ерекція можлива, інстинкт продовження роду є, здатність реалізувати статевий акт не втрачена – їм просто не хочеться.
Деякі вчені намагалися представити асексуальність як психічну або фізіологічну проблему. Але це виявилося неможливим: пацієнти абсолютно ні на що не скаржаться (крім того, що їм непросто в суспільстві), їм анітрохи не заважає відсутність лібідо. Більше того, непідвладні гормональним сплескам, ці люди можуть жити набагато ефективніше. Доктор Лорі Бротто з Колумбійського університету в 2014 році досліджувала 300 асексуалів, 650 гетеросексуалів і 270 геїв в спробі знайти біомаркери – особливі характеристики асексуальності. Результати показали, що низьке лібідо і асексуальність – не одне й те ж саме. Попри це, асексуальність часто буває викликана зниженим потягом (гіполібідомією), у якого може бути багато причин: хвороби на кшталт гіпоглікемії, конфлікти з партнером, залежність від алкоголю або наркотиків.
Лікар-психолог Центру планування сім'ї Анна Ревунець каже, що асексуальність може бути закладена в людині ще в утробі матері – якщо передня область гіпоталамуся формується неправильно. Та нерідко у неї є й інші причини: негативний сексуальний досвід чи затримка психосексуального розвитку. Люди нерідко пояснюють асексуальність своїми переконаннями, релігією, творчою сублімацією, обіцянками, даними собі чи іншим. І не завжди усвідомлюють, що причиною може бути психологічна травма. "Моя клієнтка Леся була 27-річною цнотливою дівчиною, – розповідає нейропсихолог Світлана Митрофанова. – Фізіологічно здорова, психіатр проблем не виявив. Але мені вдалося під гіпнозом знайти глибинні причини її асексуальності. Виявилося, в 10 років вона випадково знайшла батьківські порнокасети. З цікавістю їх переглянула, втратила апетит, а потім і сон – в ранньому віці психіка не підготовлена до сприйняття дорослих утіх. Батьки так і не змогли виявити справжню причину стресу, а дівчинка перенесла сильну травму, наслідки якої супроводжували її потім ще багато років".
Психотерапевт Ірина Морозовська впевнена, що асексуальність може бути травмою сімейної системи, коли від предків нащадкам передається занадто мало життєвої енергії. "Коли в родовій системі накопичилося занадто багато проблем і помилок, система намагається самоусунутися – і в першу чергу забирає секс як стимул до відтворення собі подібних. Тому якщо і можна щось зробити, то тільки через роботу з сімейними системними розстановками", – говорить вона. "Я добре знаю, що таке асексуальність, – каже перекладач Ілона. – Мої батьки прожили в шлюбі 30 років, і 29 з них – у пеклі. Мене явно зачали дивом, в перший рік відносин. А решту час мій гарячий романтичний батько божеволів і впав у тяжку депресію, марно намагаючись розворушити маму, яка була справжнім айсбергом. Нікому б такого не побажала". Анна Ревунець каже, що в подібних випадках безглузді були б навіть ін'єкції тестостерону – "гормону бажання": "Сексуально привабити асексуала не здатний ніхто".
"Коли ми починали зустрічатися, – розповідає художниця Аліна, – я не відразу зрозуміла, у чому проблема: секс був нечастий, та мене тоді це мало хвилювало. Близькі мені ідеї, непересічні судження, зовнішність і гострий розум мого хлопця радували мене більше, ніж фрикції. Мені було достатньо щодня гуляти, взявшись за руки, і обійматися під час перегляду серіалу. Щоправда, вже через півроку я почала відчувати стрес: звідки не візьмись у мене з'явилися сльози й істерики. Психотерапевт навчила мене розвантажувати голову, і це позбавило від безлічі проблем. А істерики залишилися. Тільки через два роки до мене стало доходити, що справа може бути у елементарній нестачі сексу". Психотерапевт Ірина Морозовська вважає, що якщо у партнерів дуже різні темпераменти, то конфлікти неминучі. Темпераментній половині буде дуже нелегко змиритися з сексуальною "послугою" з боку партнера. Та й перетворювати задоволення на муку для одного і сумнівне задоволення для іншого – завідомо провальна ідея. Після чергової сварки хлопець повідомив Аліні, що він асексуал, та занадто закохався, щоби зізнатися, і старався з усіх сил. Вони намагаються налагодити контакт, та у їхніх стосунках відсутні сексуальні ігри, жарти і навіть флірт. Аліна перестала відчувати тяжіння: "Я ніби живу з кимось дуже рідним, та назвати це близькістю з чоловіком складно. Скоріше, ми як дві безстатеві істоти. І усвідомлення цього мене жахливо лякає. Я запропонувала йому перевірити рівень тестостерону, та він страшенно образився – і я його розумію. Як з цим жити – ще не вигадала. Розходитися зовсім не хочеться".
Світлана Митрофанова каже, що в її практиці був схожий випадок, тільки пара в результаті розпалася. Але в історії було продовження: після розлучення зі своєю дівчиною асексуальний хлопець познайомився з тією, яка викликала у нього справжній сексуальний інтерес, справжню тваринну пристрасть. "Жінка "увімкнула" чоловіка, – каже психолог. – Чи був у вашому житті чоловік, який "увімкнув" у вас жінку? Якщо ще немає – можливо, десь він є і доля готує вам зустріч". Європейський інститут сім'ї та шлюбу запевняє, що не менше 4,5% подружніх пар не займаються сексом. Переважна більшість серед них – освічені й успішні люди. Дослідження, проведені в декількох європейських державах, вказують на паралелі між асексуальністю та аноргазмією – так, оргазму ніколи не відчували 40% жінок у Франції, 30% в Австрії і стільки ж у Польщі; в 44% з 2000 жінок у Німеччині оргазм трапляється вкрай рідко. Ті, хто усвідомив свою асексуальність, не завжди живуть безтурботно: сьогодні, коли секс зведений у культ, суспільство часто не готове їх прийняти. Щоб підтримувати один одного, вони створюють онлайн-портали, групи в соціальних мережах, форуми, сайти і спільноти, найбільша з яких – AVEN. Спільноти однодумців вчать без стресів сприймати світ, схиблений на сексі і статевому потязі, допомагають збиратися разом і ділитися насущними проблемами, а крім того – знаходити підходящого партнера. До речі, асексуали часто закохуються і створюють сім'ї, заводять дітей – різниця лиш у тому, що сексом вони займаються тільки для продовження роду. В асексуалів є міжнародний сайт знайомств acebook.net і сервіс для тих, кому замість сексу потрібні просто "обіймашки" – cuddlecomfort.com. Але за рамками спеціалізованих форумів найчастіше асексуали про свою орієнтацію воліють відкрито не заявляти, оскільки асексуальність пояснити ще складніше, ніж гомосексуальність. Їх засуджують, жаліють, нав'язують їм непрохану допомогу і поради.
Відсутність потягу суспільство в основному сприймає як серйозне відхилення, яке потенційно виліковне, – а ти, дурний, не лікуєшся. Асексуали стверджують, що через тиск суспільства їм доводиться імітувати наявність сексуального досвіду, займатися сексом і просто мовчати про свої схильності. Це простіше і безпечніше. Лікуватися намагаються деякі, і цих небагатьох до лікаря зазвичай приводять партнери. Іншим і так добре. Анна Ревунець каже, що в подібних випадках тиснути і наполягати марно: до психотерапевта піде тільки той, хто вважає, що у нього є проблема.
Читайте також: