RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

#РАКНЕВИРОК: модель Дарина Мітченко — про життя з хворобою, боротьбу й віру

11 жовтня 2021

Vogue UA і «Фонд Ріната Ахметова» запускають проєкт #РАКНЕВИРОК. Його герої — жінки, які перемогли онкозахворювання, а також лікарі та психологи. У серії матеріалів наші героїні діляться своїми історіями, закликають вірити й боротися тих, хто нині проходить лікування, і розповідають про важливість психологічної підтримки та ранньої діагностики. Першою свою історію розповіла Дарина Мітченко — модель з Харкова, яка у 23 роки дізналася, що таке рак, але не здалася й навіть зініціювала глобальну акцію #РАКДУРАК.

Про свій діагноз я дізналася зовсім випадково. Я — модель, а тому невіддільна частина мого життя — це постійні відрядження й закордонні контракти. Напередодні однієї з таких подорожей ми з мамою зайшли до косметичної крамниці, щоб вибрати тональний крем, і вона помітила, що в мене опухла шия, хоча я почувалася абсолютно чудово. Ніякого іншого нездужання не було. Вона наполягла, щоб я записалася на УЗД, хоча мені дуже не хотілося цього робити. Я думала лише про майбутню подорож, знімання і штраф, який доведеться сплатити, якщо контракт скасують через мене. Все-таки мені довелося піти на обстеження — лікарка УЗД спрямувала до ендокринолога, який майже відразу дав зрозуміти, що я вже нікуди не їду. Це був професор старого гарту, з величезним досвідом. Навіть без додаткових обстежень йому була вже зрозуміла приблизна картина. Дуже ласкаво він тоді сказав, що кілька років мені потрібно буде полікуватися, але все буде добре. Після цього мені призначили біопсію, яка підтвердила лімфому Ходжкіна, другої стадії. Якби не мамина пильність, то виявити її ми могли б набагато пізніше й шансів на подальше одужання точно було б менше.

Якби не мамина пильність, то виявити пухлину ми могли б набагато пізніше

Завдяки своєчасному зверненню до лікарів процес лікування був не таким тривалим, яким би міг бути. Ми миттєво почали діяти, мобілізували всі сили. Також важливу роль відіграло призначення правильної хімієтерапії — в Україні онкопацієнти часто втрачають дорогоцінний час через неправильно визначений діагноз і неправильний добір препаратів. У моєму випадку була інша складність — два з чотирьох препаратів не були сертифіковані в Україні й нам доводилося замовляти їх нелегально. Є люди, які купують ці ліки за кордоном і передають їх сюди. Так ми їх і замовляли що два тижні. У результаті процес лікування тривав близько року й поєднував хіміє- та променеву терапію, які майже відразу дали потрібний позитивний ефект. Як потім ще раз підтвердили нам лікарі, своєчасність і віра в перемогу допомогли нам впоратися.

Особливо хочеться зазначити про емоційний стан на ту мить. Я — молода й вродлива дівчина, у якої попереду все життя, успішна кар’єра, друзі, подорожі, і якоїсь миті це все руйнується. Оскільки моя робота безпосередньо пов’язана із зовнішнім виглядом, то особливо складно було приймати зміни тіла — ти гладшаєш, у тебе випадає волосся й брови, шкіра береться плямами... Окрім того, стає неможливим звичне соціальне життя, адже що два тижні в тебе хімієтерапія, після якої ще потрібен час на відновлення, а у твоїх друзів тим часом вирує життя й усе найцікавіше відбувається без твоєї участі. Я тоді була дуже пригнічена й не могла повірити, що рак став частиною мого життя. Я не могла зрозуміти, чому це трапилося саме зі мною, плакала й вимотувала себе постійними запитаннями. Усвідомлення, що потрібно боротися, прийшло якось раптово. Я зрозуміла, що дуже хочу жити й мені ще стільки всього треба встигнути. Так у себе в Instagram я стала відверто розповідати про власну боротьбу з хворобою. Після кожної такої публікації я відчувала, як мені стає легше та справді з’являються сили. Саме величезний зворотний зв’язок спонукав до ще більшої публічності — я побачила, що нас дуже-дуже багато.

Я не могла зрозуміти чому це трапилося саме зі мною, плакала й вимотувала себе постійними запитаннями

Проєкт «Рак — дурак» почався також спонтанно, як і моя активність у соціальних мережах. В один день стало зрозуміло, що час голитися наголо — через хімієтерапію волосся сипалося й навіть коротка стрижка вже не рятувала. Я зателефонувала татові й попросила його приїхати до мене з машинкою. Він виконав це прохання й поголив мені голову. Ми обидва плакали. Відтак пішла до кімнати й подивилася на себе в люстерко — мені знадобилося близько десяти хвилин, щоб звикнути до нового образу й відчуття, що голові тепер буде трохи прохолодніше. З кімнати я вже вийшла з макіяжем і пішла з подругою гуляти в парк. Капелюха тоді спеціально залишила вдома. Того дня я ловила на собі безліч поглядів і мені спала на думку ідея з «Рак — дурак». Це був виклик собі, хворобі, суспільству. Мені хотілося показати всім, що навіть з таким діагнозом можна бути й почуватися гарною, а щастя не залежить від кількості волосся на голові. Потім я зробила світлину, що вже облетіла світ, з написом «Рак — дурак» на моїй лисій голові. Ефект був приголомшливий — море уваги з боку преси, громадськості, медичної спільноти та пацієнтів. Сьогодні гештег #РАКДУРАК живе й процвітає, підтримуючи тисячі людей. Він став надією для дуже багатьох.

Сорочка, штани, все — Sleeper (tsum.ua); босоніжки, Ash (tsum.ua)

Коли чуєш діагноз, то тобі геть не до мотивації, справді потрібен час для прийняття. Але як людина, яка вже пройшла цей шлях, можу точно сказати — дійте і не гайте часу. Я прекрасно розумію, що іноді це складно робити — бракує сил, бажання, ресурсів, адже часто онкохворі стикаються просто з немислимими сумами в сотні тисяч доларів, які просто ніде взяти звичайній людині. Але я закликаю не зупинятися й стукати в усі двері, тільки так можна себе врятувати. Запам’ятайте, що ваше життя — у ваших руках, воно потрібне тільки вам.

Нині я здорова, але це не означає, що я перестала стежити за власним здоров’ям. У мене було дві пухлини, частинка однієї досі залишилася в мені, але не турбує. Я за нею уважно стежу, та продовжую жити далі. Разом з чоловіком ми чекаємо на дитину — наша дівчинка народиться у вересні й усі мої думки лише про її майбутнє народженням. Я повністю захоплена своїм станом і дуже хочу відчути його вповні.

Я пройшла цей шлях і можу точно сказати — дійте, не гаючи часу

Усім, хто тільки став на цей шлях, я хочу сказати лише одне — дійте, тільки так можна перемогти хворобу й почати жити спочатку, здоровим і повноцінним життям!

Дізнатися більше про ініціативу #РАКНЕВИРОК, а також поділитися своєю історією одужання можна на сторінці проєкту.

Над проєктом працювали:

Текст: Дарина Слободяник, Віолетта Федорова
Відео: Polina Grebenik
Фото: Danil Kaistro
Стиль: Anastasiia Yatsenko
Макіяж: Vitalia
Зачіски: Yevgeniya Kozlova
Асистент стиліста: Lesya Pak
Сет-дизайн: Tanya Kantemirova @ComilfoDecor @ComilfoFlowers
Продюсер: Marina Sandugey-Shyshkina

Ще в розділі Lifestyle

Популярне