Тісно зв'язані: що таке сібарі
Психотерапевт і сексолог Наталя Михальчук освоїла сібарі – японське мистецтво еротичного зв'язування
"Мене збуджує те, що я не можу рухатися, нічого не контролюю й не можу втекти", "Мені подобається, що я можу зробити з партнеркою все, що бажаю, її довіра робить мене всемогутнім", "Приголомшливий стан – немов під гіпнозом, коли я втрачаю волю і розум", "Сібарі як танець: ми відчуваємо одне одного й зливаємося в одне ціле", "Це дуже красиво: злегка прикрите тіло, обплутане мотузками", "Я люблю контакт тіла з вузлами. Мені подобається відчувати, як мене обплітають, – ніби майстер перетворює моє тіло на скульптуру". Це слова тих, хто практикує сібарі – і каже про це на сеансах психотерапії. Добре пам'ятаю, як це вперше трапилося зі мною.
Фото: Antoine Harinthe; Стиль: Jonathan Huguet"Ви ж сексолог, невже ніколи не практикували зв'язування?" – якось на сеансі здивовано протягнула моя клієнтка (очевидно, на її думку, я маю перепробувати все). Тоді я вперше дізналася про сібарі – і зацікавилася. З'ясувалося, що сібарі – японське мистецтво еротичного зв'язування, що стало популярним в усьому світі. У Європі й в Америці проходять тематичні фестивалі й майстер-класи, де гуру навчають особливим прийомам і влаштовують цілі шоу (чимало з них можна переглянути на YouTube і за тегом Shibari). Дія проходить на сцені, під музику, зі спеціально виставленим світлом. З тіла і мотузок створюють арт-об'єкт, а сам процес зв'язування побудований за всіма законами шоу. Часто модель підвішують на спеціальній стійкій рамі – так видовищніше. Дівчину зв'язують, щоби двома-трьома рухами з однієї позиції її можна було перемістити в іншу, зімкнути ноги, розсунути їх чи підтягти до голови. В якості кульмінації, аби показати красу конструкції – і повну владу майстра над моделлю, – її закручують у підвішеному стані. Попри очевидний еротичний підтекст шоу, модель зазвичай вдягнена в кімоно.
Фото: Antoine Harinthe; Стиль: Jonathan HuguetВ Україні є спільнота Shibari Projects Ukraine зі сторінкою у "Facebook". Там періодично з'являються анонси нових заходів. На один з них – Shibari Fest Ukraine – я і вирушила зі своїм партнером. Ми обоє були заінтриговані, оскільки наручники із секс-шопу і замотування рук скотчем, як у кіно, швидко набридають, а таке зв'язування ми ще не практикували. Знайомство з сібарі ми вирішили почати з лекції спеціаліста зі зв'язування Михайла Балабанчика. Так ми дізналися, що техніка зв'язування людини мотузками (жінок усе ще зв'язують частіше, ніж чоловіків) дико популярна і її часто використовують, щоби розширити спектр еротичних і сексуальних ігор в парі. Зв'язувану на сленгові називають "нижньою", а риггера (того, хто зв'язує) – "верхнім", як у БДСМ. Сібарі взагалі нерідко асоціюють з цією культурою (не завжди справедливо – та про це пізніше).
Михайло Балабанчик розповів, що є три причини, з яких люди практикують сібарі. Причина перша – прагнення слідувати за партнером. Частіше жінка слідує за чоловіком, тому що розділяє його цікавість до нового, чи хоче, аби він зв'язував її, а не яку-небудь пишногруду незнайому даму: охочих бути зв'язаними легко знайти в соцмережах чи на майстер-класі з теми. Такі жінки, як правило, или просто хочет, чтобы связывал он ее, а не какую-нибудь пышногрудую незнакомую даму: желающих быть связанными легко найти в соцсетях или на мастер-классе по теме. Такие женщины, как правило, залишаються "в справі" рівно стільки, скільки тривають їхні стосунки з партнером. Винятки бувають, але цього новачка має зачепити щось ще.
Друга причина – можливість урізноманітнити своє сексуальне життя, домінувати, чи підкорюватися, реалізовувати свої садомазо-нахили легальним способом, пробувати нове, іноді – з різними партнерами. Хтось отримує задоволення він цілковитого підкорення, абсолютної безпорадності і насильства над собою. Хтось – від безпорадності "жертви". У кожного є фантазії – усвідомлені й не дуже. Вони формуються разом із сексуальністю й часто підштовхують до експериментів. Нічого спільного з відхиленнями сібарі не має: в сексології те, що влаштовує обох партнерів, приносить їм задоволення й не порушує соціальних рамок, і є норма.
Фото: Antoine Harinthe; Стиль: Jonathan HuguetТретя причина практикувати сібарі для мене виявилася неочікуваною. Це психологічний аспект. Відчуття, які людина переживає, перебуваючи зв'язаною, – специфічні. Справа в тому, що сібарі – техніка знерухомлення: найчастіше у "жертви" міцно зв'язані руки, нерідко – ноги. В такому стані рухатися неможливо. У багатьох починається приступ паніки, іноді й не один. Але пізніше, хвилин за десять, зі зв'язаним відбуваються дивовижні речі. Людський мозок влаштований так, що будь-яке нове відчуття сприймається як подразник. Якщо він з плином часу не зникає, й при цьому нічого поганого чи страшного не відбувається, організм починає сприймати стан як належний – і перестає реагувати. Щось подібне відбувається, коли людина, котра вперше зайнялася дайвінгом, перестає панікувати на глибині, розуміє, що дихати можна й у масці, – й непомітно для себе починає роздивлятися рибок. Чи коли гучний гул реактивних двигунів раптом стає майже непомітним.
Фото: Antoine Harinthe; Стиль: Jonathan HuguetЯкщо довгий час не можна поворухнутися, почухатися, змінити позу, витягнути затерплу кінцівку, в якийсь момент мозок відключить зону сприйняття, що відповідає за дрібні усвідомлені рухи. Майже одночасно з нею автоматично вимкнуться й сусідні ділянки кори головного мозку, й несподівано настане розслаблення, умиротворення й спокій. Багато хто впадає у стан, схожий на транс. Щось подібне переживає жертва, коли розуміє, що приречена. Саме це "мені все одно, що буде далі" виявилося чимось подібним до медитації для сучасних людей, які прагнуть до гіперконтролю й не здатні зупинитися в намаганні кудись бігти й щось робити. Цей досвід – як маленька смерть, шанс відпустити ситуацію й повністю підкоритися обставинам. Він дозволяє перезавантажитися. Це те, заради чого я іноді прошу партнера дбайливо зв'язати мене, накрити укривалом й лишити на 20-30 хвилин.
Аел з самого початку нам потрібно було навчитися базовим елементам: як зв'язати руки, щоби партнеру не було боляче, та він не міг розв'язатися сам; як зробити такий вузол, щоби за першого ж прохання партнера чи панічної атаки можна було одним легким рухом його визволити; які є способи зафіксувати руки й ноги; якими мають бути мотузки – і багато інших важливих деталей. Так ми дізналися, що мотузки зазвичай використовують міцні, кручені, з натуральних матеріалів, часто джутові, довжиною приблизно 7-8 метрів. Цього вистачає, щоби можна було не тільки зв'язати руки, але і зробити красиву обв'язку по тілу. Купити вже підготовлені для сібарі комплекти мотузок можна в тих же клубах – вони коштують близько 70 доларів. Важливо стежити, щоби вузли не припадали на больові точки, а самі мотузки категорично не перетискали важливих артерій і не захльостували шию. І обов'язково треба домовитися про стоп-слово, яке вкаже тому, хто зв'язує, що пора припинити.
Якщо спостерігати збоку, здається, що нічого складного немає: все виходить швидко і красиво. І тільки коли намагаєшся все повторити самостійно, стає ясно: потрібна практика, знання спеціальних прийомів і матеріали – як, втім, і в будь-якому іншому виді мистецтва. Одних тільки способів зв'язати руки – безліч: наприклад, коли руки складені за спиною паралельно підлозі, а долоні охоплюють лікті; коли долоні лежать одна на інший перпендикулярно хребту; коли руки висять уздовж тіла.
Фото: Antoine Harinthe; Стиль: Jonathan HuguetСібарі дуже відрізняється від техніки бондажу в БДСМ: тут зв'язана людина не відчуває болю, дуже важлива безпека і обережна робота з партнером. Ті, хто зв'язує, і ті, кого зв'язують, знаходять в сібарі своє естетичне й фізичне задоволення. Для багатьох практиків це не просто частина сексуальної гри, це й свідчення відкритості, любові, піклування, єднання одне з одним і зі світом. Популярність сібарі зростає за рахунок того, що мистецтво дає можливість на якийсь час відчути особливу близкість з партнером і тотальну довіру – те, чого багатьом не вистачає у буденному житті.
Instagram: @vogueua_beauty
Читайте також:
