Сара Бертон у Givenchy: як дизайнерка переосмислює ДНК бренду
Кінець січня, трохи більше ніж за місяць до дебюту Сари Бертон у Givenchy з колекцією осінь-зима 2025/2026. В ательє бренду ряд вбрань розташований в тому порядку, в якому вони, ймовірно, з’являться на подіумі під час Тижня моди в Парижі. Бертон була призначена креативною директоркою Givenchy у вересні, але її підготовка почалася задовго до цього. Вона працювала в Alexander McQueen 26 років, почавши з позиції асистентки Лі Макквіна. Ще в 1997 році, коли Макквін був дизайнером Givenchy, вона перевозила подіумні образи між Лондоном і Парижем. Зрештою, вона очолила Alexander McQueen і стала однією з найшанованіших дизайнерок у модній індустрії. Вона покинула бренд у 2023 році, чим викликала масштабне обговорення, особливо на тлі нестачі жінок на керівних посадах у великих модних домах.
Сьогодні досвід знову став ключовим фактором у призначеннях дизайнерів. Разом із Бертон у великі модні бренди прийшли її ровесники: Алессандро Мікеле став креативним директором Valentino, Пітер Коппінг очолив Lanvin. Це змінило тенденцію останніх років, коли великі бренди віддавали перевагу молодим, радикальним дизайнерам або "другим номерам". Гайдер Акерманн також увійшов у цей тренд — його дебютна колекція для Tom Ford відбулася лише за два дні до першого показу Бертон у Givenchy.
Для Сари Бертон Givenchy — ідеальний бренд. "Для мене важливий баланс: є сукні та є чоловічий крій, і цей дім має обидва ці елементи у своїй ДНК. Це місце, де я хочу бути", — каже вона. Але вона прийшла в момент, коли ДНК бренду розмилася після періодів Меттью М. Вільямса та Клер Вейт Келлер. Останні шість років Givenchy шукав свою нову ідентичність, але без чіткого напрямку.
Тому Бертон вирішила повернутися до початків — першої колекції Юбера де Живанші 1952 року. Вивчаючи чорно-білі фотографії дебютного показу, що відбувся в особняку на вулиці Альфреда де Віньї, вона звернула увагу на молодість засновника (йому було всього 25 років) і близькість між ним і його моделями, серед яких була Беттіна Граціані. "Але найбільше мене вразило, — говорить Бертон, — наскільки графічною була ця колекція. Вона лаконічна, без зайвих деталей. Для мене Givenchy — це, перш за все, силует".
Ця увага до архівів набула ще більшого значення, коли під час ремонту того самого особняка у стіні знайшли мішки зі старими лекалами першої колекції Givenchy. "Це був ніби подарунок", — розповідає Бертон. Один із цих архівних скарбів зараз стоїть у її світлому офісі, поруч із великим вікном із краєвидом на Ейфелеву вежу. Для парижан це буденний пейзаж, але для неї він символізує новий початок.
Втім, вона підкреслює, що не прагне буквально відтворити історію. "Я не просто взяла старі лекала й зробила з них нову колекцію. Потрібно дивитися назад, але водночас рухатися вперед. Проте сам факт їхнього існування для мене чарівний", — пояснює Бертон.
Лекала, які зараз відновлюють, підтвердили для Сари Бертон, що, попри відому асоціацію Givenchy з Одрі Гепберн і "Сніданком у Тіффані", бренд не починався з рюшів, бантів і мережива. "Його основа — це чисті, лаконічні форми. Це безперечно післявоєнний стиль, — пояснює Бертон. — У ньому є певна простота".
Якщо для Юбера де Живанші музою була Гепберн, то Бертон співпрацює з Кейт Бланшетт, Руні Марою та своєю давньою стилісткою Каміллою Нікерсон, яка носить її костюми McQueen як уніформу. Пріоритет Бертон у Givenchy — крій: створення ідеального силуету, визначення правильних пропорцій плечей, талії та штанів, які зададуть новий стиль бренду. Під час перерви між проєктами вона орендувала невелику студію в Лондоні, де створювала ескізи, шила й поверталася до початків своєї творчості. У Givenchy вона почала з малюнків, а потім перейшла до роботи в ательє, де разом із командою відпрацьовувала крої та драпірування.
Чорний двобортний смокінг балансує між м’якістю й силою — він ніби відображає саму Бертон. Його ключові елементи — великі округлі плечі, виразна талія у формі пісочного годинника та рукави, шви яких закручуються навколо руки. "Я кроїла рукав по кривій і відпрасувала його, щоб створити дуже жіночний силует. Я називаю це кутюрним швом, — пояснює вона. Жакети створювали жіночі закрійники, але вони мають чоловічу конструкцію. — Мені подобається поєднання цих двох підходів, адже конструкція чоловічого одягу суттєво відрізняється від жіночого — від способу, в який пресують тканину, до використання підкладкових матеріалів".
Деякі жакети вона створила навиворіт, із відкритими швами та необробленими, розпатланими краями. Однак завдяки підкладці вони мають чітку форму та витриману елегантність. "Часто люди питають: ‘Який це матиме вигляд на фото?’ А я запитую: ‘Який це вигляд матиме на жінці? Як вона почуватиметься в цьому?’ Важливо знайти правильні пропорції, щоб вони були графічними, але не перевантажували образ. Щоб у цьому одязі відчувалася людина".
Сукні, навпаки, ніби кидають виклик гравітації: об’ємні безбретельні силуети з тюлю та "надзвичайно короткі" мінісукні без декору. Вказуючи на маленьку чорну сукню, Бертон каже: "Це просто маленька чорна сукня", — культова річ Givenchy. Але, можливо, ще точніше її можна описати як "скелет маленької чорної сукні, ще до того, як вона набула звичної форми".
Біла мереживна корсетна сукня, створена спеціально для Ель Феннінг на церемонію "Оскар", більш структурована й формальна. Це перший погляд на високу моду Бертон у Givenchy, хоча, за її словами, її дебютна кутюрна колекція вийде не раніше 2026 року. Колега Феннінг з фільму "Боб Ділан: Цілковитий незнайомець" Тімоті Шаламе також обрав Givenchy: кислотно-жовту вкорочену шкіряну куртку та штани у тон, доповнені шовковою сорочкою. Це був один із найрозслабленіших чоловічих образів вечора.
Як і під час візиту в її студію в січні, так і за чотири дні до показу, Сара Бертон вкотре підтверджує свою репутацію дизайнера, який ретельно опрацьовує кожну деталь. Вона уважно розглядає одну з ультракоротких суконь і ставить запитання: "Чи правильно розташоване годе, чи його потрібно зробити більш округлим?", "Який тип тюлю ми використали, чи він може бути легшим?", "Чи варто додати кишені, щоб змінити характер сукні?". "Я, мабуть, занадто захоплена такими речами", — зізнається вона.
Показуючи одну ідеально скроєну річ за іншою, Бертон повторює: "Це ще в процесі". Вона наполягає на тому, щоб кожен виріб проходив щонайменше три примірки. "Це 150 примірок між зараз і п’ятницею", — зазначає вона, не виявляючи жодної тривоги через такий обсяг роботи. "Але це найцікавіша частина", — додає Бертон, заколюючи шпилькою шматочок вишивки, яка виглядає "зістареною або трохи зношеною", ніби її також дістали з тих сміттєвих мішків, знайдених у стіні. Вона прикріплює цей фрагмент до пишного банта на шиї чорної шовкової сукні.
"Alexander McQueen був дуже маленьким брендом, тому лекала доводилося створювати самостійно. Я пам’ятаю, як Лі вшивав потаємну блискавку в спідницю з косим кроєм у клітинку Принц Вельський. Він був майстром швейної машини, але у нас був лише один метр тканини, тож не можна було припуститися жодної помилки, — згадує вона. І, звісно, він її не зробив. — Саме так я навчилася шити й конструювати прямо в процесі роботи".
Чи дає переосмислення спадщини Юбера де Живанші, дизайнера, який завершив кар’єру у 1995 році і якого мало хто пам’ятає особисто, більше свободи? Порівняно з Макквіном, який залишається легендою й чию спадщину активно обговорюють? "Перший показ — це завжди відповідальність, але вона є всюди, куди б ти не пішов, — каже Бертон. — Я знаю, що люблю робити, знаю, в чому я сильна. Я навчилася цього в Лі, а потім продовжила власний шлях. Важливо розповідати свої історії".
Коли її запитують, чому в модній індустрії так мало жінок-дизайнерів на керівних позиціях, вона відповідає особистою історією. "Мій батько виріс під час війни. Його батько був на фронті шість років, і його виховували жінки — обидві бабусі та мама. Він завжди вірив, що жінки керують світом. Я теж виросла в дуже матріархальній сім’ї. Тому я ніколи не сумнівалася, що матиму ті самі можливості. У мене троє доньок, і я вважаю важливим говорити, що жінки можуть усе. І я справді в це вірю".
Останній показ прет-а-порте Givenchy за часів Меттью М. Вільямса проходив у великому наметі на території L’École Militaire в Парижі. Бертон проведе свій дебютний показ у штаб-квартирі Givenchy, а на події буде лише 300 гостей, що створить більш інтимну атмосферу, подібну до тієї, яку передають чорно-білі фотографії з 1952 року. Описуючи відстань між першим рядом і подіумом, Бертон каже: "Ідея в тому, наскільки близько ми можемо підвести глядачів, щоб вони буквально відчули одяг, але при цьому не зачепилися сумкою за модель".
Вона дизайнерка, яка мислить і працює в масштабі — від концепції показу до еластичної вставки на поясі штанів. "Можливо, я надто чутлива, але коли я вдягаю людину, мені важливо, щоб вона почувалася комфортно. Я люблю жінок, яких одягаю, і люблю спілкуватися з тими, хто купує та носить мій одяг. Це велика цінність. Повертаючись до питання про фото — так, чудово, коли річ має гарний вигляд на зображенні, але справа не тільки в цьому. Важливо, щоб люди в цьому одязі жили, дихали, відчували його".
За матеріалом vogue.com
