У проєкті "Герої" Vogue Ukraine вшановує військових, медиків, митців, енергетиків, параатлетів – полеглих і живих, – героїв, які щоденною працею допомагають країні вистояти в найтемніші часи. Волонтерки медичної місії Frida Ukraine іздять з місіями у найвіддаленіші куточки України, щоб допомагати там, куди медична допомога не доїжджає, – і лікують тіла та душі
"У мене є улюблений фільм – "Заплати іншому". Він про те, що коли одній людині робиш добро, а потім вона робить добро іншим, світ стає трохи кращим", – каже 26-річна Марина Лєсник, лікарка неврологиня, психіатриня, капітанка медичної волонтерської місії Frida. Вона щойно повернулася з прифронтової Михайло-Лукашівської громади в Запорізькій області, де з колегами вела прийом жителів навколишніх сіл.
Графік місій щільний: 27 лютого – 1 березня – дитячий будинок, Кіровоградська область; 28 лютого – 1 березня – онкоскринінг, Чернігівська; 7–8 березня – Запорізька. Загалом – 11 прифронтових і деокупованих регіонів. Вони їдуть туди, куди державна медицина часто не доїжджає: у віддалені громади, де немає фахівців, аптек, стабільної логістики, а інколи навіть зв’язку. Фокусуються на допомозі цивільним – найчастіше це літні люди, втім є й діти.
У складі Frida Ukraine – 1400 медиків-волонтерів, більшість – жінки. Місію, що працює як "лікарня на колесах", заснували 2022 року ізраїльтяни Марк Невяжський та Роман Гольдман, які до повномасштабного вторгнення представляли в Україні ізраїльську медицину. Велика війна застала їх у Києві – вони вирішили залишитися й організовувати медичну допомогу. Назву місії дали на пошану Романової єврейської бабусі Фріди; під час Другої світової вона жила в Одесі, згодом евакуювалася до Ташкента – і все життя сумувала за Україною.
Той-пудель Денджер – постійний учасник виїздів, пес емоційної підтримки. Він радо йде до рук, лащиться та якимось дивним чином нормалізує весь сюрреалізм, що відбувається навколо: центр Європи, жорстока війна, розбиті будинки та долі.
"Відколи почала їздити з місіями у 2022 році, – розповідає хірургиня, отоларингологиня Оксана Лазоренко, – я побувала в стількох містах і селах, про які навіть не чула до початку великого вторгнення". Зізнається, що особливо боляче бачити спустошені населені пункти, де ще недавно вирувало життя. "Чудові новенькі лабораторії в Харківській і Донецькій областях – обладнані, сучасні, гарні, – зруйновані. Багатьох міст, які значаться на карті, вже немає. Колись люди жили тут щасливо, і важко осягнути, як у ХХІ столітті можна так просто взяти і все знищити".
Колега Оксани, ЛОР-лікарка Марина Брильова, яка працює в Головному медичному центрі МВС України, побувала в найгарячіших точках – Часовому Яру, Куп’янську, Вовчанську. Хоча місія зосереджена на допомозі цивільним, рятують і військових. У 2022 році, коли вони вели звичний прийом у Бахмуті, їхню швидку ледь не протаранив евакуаційний автомобіль, що потрапив під обстріл. Марина з колегами винесли звідти важко пораненого бійця. "Він просив врятувати його, щоб встигнути побачити новонародженого сина", – згадує вона. Його життя вдалося зберегти.
Куди саме їхати, команда лікарів вирішує за запитами громад: спілкуються зі старостами, з місцевими медиками – планують так, щоб не дублювати міські лікарні, а закривати "білі плями". Кожну місію очолює капітан, який відповідає за організацію, логістику, медикаменти та якість допомоги; є медичні координатори, які збирають команди, і служба безпеки, що опікується маршрутами. Працюють у бронежилетах – свій є навіть у Денджера.
Серед напрямків Frida – не лише великі медичні виїзди та евакуація тяжкохворих, а й стоматологія і педіатрія на колесах. Є й "Жінкомобіль" – мобільний гінекологічний кабінет, який може працювати навіть без води та світла, розповідає акушерка-гінекологиня Ірина Євтушенко. Він оснащений обладнанням для аналізів та оглядів. Щоправда, вагітних пацієнток практично немає – молодь залишила небезпечні території. "Пацієнтки часто приходять, щоб поспілкуватися з лікарем, розказати про наболіле – й обійнятися. Це такі теплі обійми. Вони дякують нам, а ми – їм: вони тримають ту землю. Якби всі повиїжджали, там би вже України не було".
Команда проводить і виїзний онкоскринінг: приймає пацієнтів, пояснює важливість ранньої діагностики, робить УЗД, а за потреби організовує біопсію на місці.
Медики ведуть волонтерську діяльність поза основною роботою, жертвуючи вихідними і часом із рідними. "Чи не вперше в житті у мене немає жодних сумнівів у тому, що я роблю", – зізнається лікарка УЗД Олена Гармашова. "Ти відчуваєш енергію людей і розумієш: це саме те коло спілкування, якого тобі не вистачало", – додає педіатриня Ольга Сохацька.
"Я дуже хочу, щоб кожна наша поїздка була останньою, – каже Гармашова. – Щоб закінчилась війна – і місії більше не знадобилися. Але доки бої тривають, я готова й надалі надавати допомогу людям, які її потребують. Стільки, скільки треба".
Фото: Ira Lupu
Стиль: Sonya Soltes
Зачіска та грумінг: Daria Zhadan
Продюсерка: Mariia Nikolaienko
Освітлення: Michael Aziabin
Асистентка стилістки: Yuliia Ostapchuk
Кураторка проєкту: Alyona Ponomarenko
