Герої: інтерв'ю з енергетиками ДТЕК, які рятували Київ цієї зими
У проєкті "Герої" Vogue Ukraine вшановує військових, медиків, митців, енергетиків, параатлетів – полеглих і живих, – тих, хто щоденною працею допомагає країні вистояти в найтемніші часи. Наші герої сьогодні — бригада з ремонту високовольтних ліній ДТЕК Київські електромережі: Андрій Тоюнда, Олег Брагарник та Андрій Яворський.
Андрій Тоюнда міг би зіграти в культовому серіалі 1990-х "Вокер, техаський рейнджер" про брутальних американських правоохоронців. Гладко поголена голова, густа борода, картата сорочка, штани кольору хакі, на поясі – шкіряні рукавички Mechanix, які люблять мотогонщики. Швидкий та енергійний, він зустрічає нас в офісі компанії ДТЕК Київські електромережі на Троєщині, пригощає чаєм, багато жартує. Фахівець із 25-річним стажем, Андрій керує бригадою з 32 енергетиків, які відповідають за ремонт високовольтних ліній у Києві.
Він пройшов шлях від монтера до керівника, та у 2022 році змінив офісний костюм на зручний тактичний одяг, щоб завжди бути напоготові: енергетична інфраструктура – основна ціль масованих атак росіян. Якщо в Києві є пошкодження високовольтних мереж, Тоюнда першим з'являється на місці обстрілу, одразу після допуску ДСНС: "Я маю на власні очі побачити, що саме уражено. Не можу інакше – я зі своїми людьми на всіх аваріях".
У кутку його кабінету – спальний мішок, якщо треба переночувати на роботі; у холодильнику – заморожені страви. На тумбі біля робочого столу – бронежилет, каска ("усю весну 2022 року ми працювали в броніках, адже артилерія долітала до наших точок на околицях Києва"), поруч – медалі за перемогу в чемпіонатах зі спортивної риболовлі. А ще промовистий експонат – уламок крилатої ракети "Калібр", яка 14 березня 2022 року зруйнувала дві високовольтні лінії на київській Оболоні. То був один з перших прильотів по енергетиці ДТЕК, згадує Андрій.
Із листопада СБУ зафіксувала понад 250 атак на українські енергооб’єкти й системи енергопостачання. Ця зима стала безпрецедентним випробуванням: таких масштабів пошкоджень країна ще не знала – удари відбувалися щодня. За грудень фахівці ДТЕК повернули світло в домівки 5 мільйонів українців; у січні – понад 4,5 мільйона. Найбільше роботи було на Київщині, Дніпропетровщині та Одещині. Працюють без вихідних, у рекордні строки, часто ризикуючи життям: за роки вторгнення під час виконання робіт загинули чотири співробітники ДТЕК і 247 енергетиків в Україні загалом.
Тоюнда народився й виріс на Донеччині, там же працював до переїзду до Києва у 2021-му. "Зона моєї відповідальності простягалася від Маріуполя до Покровська, і з початком війни на сході ми ремонтували обладнання біля лінії фронту – постійні бої, обстріли".
У його бригаді – найдосвідченіші енергетики країни, торік їх відзначили нагородами президента за професіоналізм і відданість справі. Він із любов'ю називає їх "мої гангстери". Їхнє завдання – лагодити високовольтні лінії після ракетних атак ворога та підтримувати енергопостачання житлових будинків, обʼєктів критичної інфраструктури, промисловості й медичних закладів.
Вони – єдиний підрозділ, який виконує аварійно-відновлювальні роботи на лініях 35–110 кВ на рекордній висоті 94 метри. "Це завдання нашого верхолаза", – каже Тоюнда про свого колегу, 39-річного електромонтера Андрія Яворського. Підтягнутий, стриманий Яворський – енергетик з діда-прадіда: його батько будував опори для електричних ліній на Донеччині. На моє: "Не страшно працювати так високо?" він усміхається: "Звісно, страшно – тільки дурні не бояться".
Енергетики називають найскладнішим часом весну 2022 року. Після деокупації Київщини Тоюнда та його колеги зайшли в Ірпінь на другий день після звільнення, фактично разом з українськими військовими. "Лагодити не було чого – після росіян не залишилося нічого живого. Усе відбудовували з нуля".
Узимку 2022-го після ракетного обстрілу високовольтних ліній на Дарниці бригада Тоюнди працювала 48 годин без відпочинку. Цієї зими через майже щоденні удари – теж цілодобові зміни без вихідних. Формально робочий день закінчується о 17:00, але, каже старший майстер Олег Брагарник, який координує роботи на місці після обстрілів, викликають у будь-яку пору ночі: опівночі, о другій, третій ранку. "Дорогою до офісу підбираєш монтерів, адже таксі в комендантську годину не їздить. Перевдягаєшся – й одразу на місце обстрілу".
Вони – єдиний підрозділ, який виконує аварійно-відновлювальні роботи на лініях 35–110 кВ на рекордній висоті 94 метри
Тоюнда розповідає: під час атак, коли він удома на Оболоні, за звуками вибухів і перепадами електрики може визначити, де приблизно приліт і яку лінію пошкоджено. А ще спрацьовує інтуїція: перед обстрілами йому завжди сниться мама, яка кілька років тому померла в окупації на Донеччині. "Хлопці знають: якщо мені наснилася мама – щось буде".
Для бригади кожне відновлення – це імпровізація. "Одна справа, коли високовольтну лінію пошкодила гроза, і геть інша – коли опора прошита дірками від уламків ракет чи шахедів, а дроти розірвані на м’ясо". Брагарник додає, що часу на рефлексію немає: "Ти не думаєш, як ти і чи тобі страшно, – просто розумієш, що знеструмлення однієї лінії – це люди, лікарні, які залишилися без світла".
Як вони відновлюються після шалених навантажень? Моє запитання помітно вводить енергетиків у ступор. "Поспали і знову на роботу", – зі сміхом відповідає Андрій Яворський. У кожного своя віддушина: Яворський бігає марафони, Брагарник після роботи пропливає кілька кіл у басейні спортклубу, Тоюнда влітку рибалить і їздить у кемпінг із дружиною, узимку гуляє з улюбленим псом. Кажуть, що війна навчила їх не планувати наперед і цінувати хвилини з близькими. Свою ж роботу сприймають дуже буденно.
Наприкінці Андрій Тоюнда дозволяє собі особливу відвертість. Каже, попри всю увагу держави та медіа до їхньої роботи, про енергетиків суспільство згадує тільки тоді, коли випадає із зони комфорту. "Пацани по дві добі без перепочинку пашуть на морозі – а потім відкриваєш фейсбук, читаєш коментарі та засмучуєшся". Тому щоранку він збирає команду підлеглих за довгим столом – поговорити й підтримати тих, хто працює цілодобово в найскладніші для країни часи.
Фото: Ira Lupu
Cтиль: Yuliia Ostapchuk
Продюсерка: Mariia Nikolaienko
Кураторка проєкту: Альона Пономаренко
