Яким буде "Севільський цирульник" у Національній опері
19 і 21 квітня в Національній опері відбудеться прем'єра опери Россіні "Севільський цирульник". На репетиції і в костюмерних цехах побувала команда Vogue UA.
"Севільському цирульнику" Джоаккіно Россіні більше 200 років. Опера досі неймовірно популярна, незважаючи на те, що на прем'єрі в Римі в лютому 1816 року її освистали. Сьогодні ж опера Россіні йде в кожному великому оперному театрі по всьому світу. Актуальність цього питання пов'язана з колоритними героями, характери яких через музику блискуче подав Россіні. "Альмавіви, Розіти і Фігаро є і серед нас, і тому нам так цікаво спостерігати за цими живими характерами", – впевнений головний диригент театру Микола Дядюра.
Під час роботи над "Севільським цирульником" театр пустився в експеримент: дія опери відбувається не в Італії ХІХ століття, а в якомусь позачасовому просторі, але це, швидше за все, або наше сьогодення, або найближче майбутнє. За сучасні, лаконічні декорації відповідає Андрій Злобін, а за костюми – Анна Іпатьєва: цей тандем глядачі добре пам'ятають з вистав Раду Поклітару та театру "Київ модерн-балет". Постановник опери – головний режисер театру, Анатолій Солов'яненко.
"З музикою "Севільського цирульника" я знайомий з дитинства, – каже Анатолій. – Як режисер ставив його 2005 року в Донецькій опері. Але зараз хочеться подивитися на цю історію під новим кутом, піти на своєрідний експеримент. Саме тому ми з сценографом вистави Андрієм Злобіним і художником костюмів Анною Іпатьєвою перенесли дію в модерний простір, позбавлений будь-яких конкретних ознак часу і місця. Ніякої конкретики. Але це точно не минуле. Але може трапитися в майбутньому. І не просто "може", а трапиться обов'язково".
Втілити в реальність ідеї режисера і художників допомагають дві кравецькі майстерні і комбінат – великий цех театру, який відповідає за створення костюмів і декорацій. Робота кипить останні три місяці: потрібно створити костюми для шістдесяти людей хору і солістів. Якщо стиль декорацій художники описують як хайтек, то костюми – чиста еклектика. Своєрідними референсами для Анни Іпатьєвої стали і камзоли XVIII століття, в яких могли б ходити герої опери, якби дія відбувалася в історичному часі; і форма сьогоднішніх італійських карабінерів (будуть за сюжетом і поліцейські), і стиль української групи "Пирятин" і Антона Мухарського. "Сучасна опера – це не декорації, це відчуття, що дія відбувається сьогодні і серед нас, – каже Анна Іпатьєва. – Як показати, що це Київ і сучасна Україна? Через сучасних художників, звичайно – в їх роботах і є настрій нашого часу". Таким художником для Анни Іпатьєвої став Іван Семесюк – в опері використані його принти та малюнки. Основна тканина, з якої створювали костюми – денім і гобелен. Поєднання таких різних матеріалів, демократичного деніму і явно театрального гобелена, надає історії іронічний характер. На костюмах хору багато нашивок: деякі відсилають до соцмереж, які оточують нас щодня. "Це "армія чуток" і "армія соцмереж", – каже художниця, так натякає, що в "Севільському цирульнику" буде багато посилань до сьогодення.
У партії графа Альмавіви дебютує молодий тенор Анатолій Погребний. "Дуже цікава особистість, прекрасний музикант, чиї вокальні можливості легко справляються зі складною технікою, властивою музиці Россіні, – каже Анатолій Солов'яненко. – Анатолій співає в капелі "Думка", кілька сезонів тому дебютував у партії Альмавіви в Національній опереті, але найважливіше – має досвід участі у відомому россінієвському фестивалі в Пезаро, у межах якого виконував партію Кавалера Бельфіоре з "Подорожі в Реймс". Дмитро Іванченко також співає Альмавіву в другому складі, Ігор Євдокименко та Ігор Мокренко – в партії Фігаро. Партію Розіни виконуватимуть Лілія Гревцова, Ольга Фомічева, Сусанна Чахоян. Партію Берти – провідні меццо-сопрано театру: Анжеліна Швачка, Тетяна Пімінова, Ірина Петрова.
