Між Віднем і Львовом: як створювалася вистава UKRAINOMANIA
11 і 12 липня у Львові на сцені Театру Заньковецької відбулася прем'єра вистави UKRAINOMANIA. Масштабний проєкт, присвячений письменникові Йозефу Роту, об'єднав команду з Німеччини, Австрії та України та став спробою поговорити про війну, європейське коріння України й мистецтво під час війни. Розповідаємо, як створювалася вистава.
UKRAINOMANIA відкривається сценою екскурсії Бродами, невеличким містом у Львівській області. 1894 року тут, у місті, що тоді було частиною Австро-Угорської імперії, народився Йозеф Рот – один із найвідоміших німецькомовних письменників у світі. Екскурсію веде реальний гід, директор Бродського краєзнавчого музею Василь Стрільчук. Він розповідає гостям, яких грають актори Соломія Кирилова, Ігор Білиц, Єлизавета Цілик, Степан Глова, Олександра Бонковська, про готель "Брістоль", що описував у своїх творах Рот; про вулицю Золоту, відому ювелірними магазинами, до яких любив заглядати письменник; про гімназію, де той навчався (тепер тут стоїть памʼятник Роту), а також про кладовище, де поховано відомих людей – наприклад, родичів Зігмунда Фройда. "То Фройд теж був українцем?" – влучно запитує одна з гостей екскурсії.
Ця коротка сцена екскурсії Бродами – дуже показова: вона про те, як мало ми знаємо про самих себе і як мало світ знає про нас. Саме з намагання зменшити цю дистанцію три роки тому розпочалася робота над проєктом UKRAINOMANIA, що об'єднав три країни, два театри – віденський Фолькстеатр і львівський Театр Заньковецької – та з десяток небайдужих людей. Очолює команду 44-річний Ян Крістоф Ґокель – режисер Мюнхенського камерного театру, чия цікавість до України не обмежується читанням новин. Ян вперше приїхав в Україну у 2019 році до друзів, а у 2022-му "відчув необхідність говорити в Німеччині про те, що відбувається в Україні", зізнається він, коли ми зустрічаємось у Львові. Це – його п’ята поїздка у Львів: разом з українцями він ходить в укриття, перечікує повітряні тривоги і, за словами драматургині проєкту Оксани Лемішка, "блискуче орієнтується в тому, що відбувається в Україні". У 2023 році Ґокель поставив у мюнхенському "Каммершпіле" п'єсу "Зелені коридори" Наталки Ворожбит – пронизливу та трагікомічну історію про українських біженців у Німеччині, створену на замовлення мюнхенського театру. Того ж року приїхав у Київ та вирушив до деокупованих Бучі, Ірпеня й Бородянки. Після цього, вражений побаченим, написав великий репортаж про українську культуру під час війни для одного з німецьких видань. "Як артист я відчуваю, що хочу бути там, де відбувається найважливіше. Найважливіше зараз тут", – дуже просто каже Ян.
У 2024 році на запрошення художнього керівника Театру Заньковецької Максима Голенка та продюсерки Аліни Рашко Ян приїхав у Львів. Зрештою, зустрічі з командою театру та львівʼянами надихнули Яна на створення вистави саме про Йозефа Рота – абсолютної зірки німецькомовної літератури, автора романів "Готель "Савой"", "Бунт", "Марш Радецького", неодноразово екранізованих, ветерана Першої світової війни, блискучого репортажиста. Життя Рота, харизматичного митця й авантюриста, якого грає німецький актор Бернардо Аріас Поррас, варте не лише вистави, а цілого блокбастера. У 19 років Рот, який не знав власного батька і чия мати померла 1922 року від раку, залишив Броди, навчався у Львівському та Віденському університетах, писав для провідних видань Європи, жив у Берліні, Відні, Парижі, був "патріотом готелів", бо постійно кудись рухався; одружився з жінкою, яка захворіла на шизофренію, 1933 року втік від нацистської влади, яка заборонила його книги, мав проблеми з алкоголем і хаотичні стосунки з жінками і, зрештою, помер у Парижі в 1939 році після чотириденного запою. Але є ще одна важлива причина, чому ця вистава, першу версію якої показали в січні 2026 року на сцені Фолькстеатру у Відні, присвячена саме Йозефу Роту і є актуальною сьогодні. У своїх романах і репортажах Рот майстерно змальовував багатокультурний світ Галичини, а його творчість стала своєрідним містком між культурною спадщиною Львова й Галичини та інтелектуальним середовищем Відня.
"Перед тим, як прийти до Рота, спочатку був Львів", – розповідає режисер. – Два роки тому я приїхав сюди, аби зрозуміти місто, театр, Галичину. Вже потім я дізнався, що Йозеф Рот тут жив, народився на українській землі". У 2024 році на сцені Театру Заньковецької Ґокель показав ескіз "Хто такий в біса Йозеф Рот?", що став початком проєкту "Україноманія".
Працюючи над ескізом, разом з акторами та командою режисер їздив до Бродів, щоб дослідити місто. Там вони зустрічалися з тими, хто міг допомогти зрозуміти Рота – наприклад, з літературознавцем і психоаналітиком Юрком Прохаськом, перекладачем і дослідником Рота. Зустріч та майже екзистенційна розмова актора Бернардо Аріаса Порраса, який грає Рота, з Прохаськом були зняті й показані у виставі та є визначальними для розуміння особистості Рота: "Чи я бачив вихід?.." – запитає актор у Прохаська. "Ні, виходи вам не притаманні, – каже письменник. – Ні з війни, ні з кохання".
"Коли я був у Бродах та у Львові, мене найбільше зворушило, що українці поєднують біографію Рота із сучасною ситуацією, – розповідає Ян. – Рот жив у часи великих змін. Він був біженцем. Був солдатом, ветераном, митцем, якого переслідували фашисти. Утікав із Берліна, з Відня, знайшов прихисток в Парижі. Зрештою, він усе життя втікав, і я думаю, це робить його ідеальним героєм сьогодення".
Акторка Соломія Кирилова, яка у виставі втілює роль "шекспірівського гробокопача", що разом із своїм напарником (Ігор Білиц) намагається поховати Рота (безуспішно), а також ще кількох колоритних персонажів, розповідає, що під час кастингу у Львові німецький режисер шукав не акторів, а "персонажів". "Кастинг почався із запитань, навіщо потрібен театр під час війни", – згадує Соломія. "Ми говорили про війну, про мистецтво, про особисте". Акторка згадує, що познайомилася з Яном, коли була вагітна, перший ескіз вистави у Львові ставили, коли її синові було лише два місяці, а на віденські репетиції (Кирилова – єдина українська акторка, що грає і у Відні, і у Львові) вирушила, коли синові був лише рік, – і каже, що "процес творення був живим і кардинальним".
Чому проєкт називається "Україноманія"? Це однойменний нарис Рота, опублікований 1926 року, – іронічне й уважне спостереження письменника за тим, як на початку ХХ століття українське питання раптом опинилося в центрі європейської політики та інтелектуальних дискусій. Рот описує хвилю моди на Україну та українське, зокрема в Берліні, після того як Україна на короткий час здобула власну незалежність.
У виставі історії з життя Рота – про його подорожі, вечірки, стосунки з жінками, владою (монархістами, соціалістами) та релігією – поєднано із персональними історіями акторів про українську сучасність, яка переплітається з особистою історією Рота. Так, якщо граючи виставу у Відні, акторка Соломія Кирилова розповідає історію про те, як пережила обстріл Львова, коли постраждав її будинок, то у львівській версії "Україноманії" Соломія згадує своє перебування в Берліні на резиденції у 2022 році. "Мені хотілося мати з собою згадку про Україну, тому я поклала під чохол телефона маленьку наліпку-прапорець. У метро, коли люди бачили це, реагували неоднозначно, хтось взагалі відсідав. Потім я вирішила бути більш далекоглядною та зайти здалеку – і поклала туди маленькі роздруковані фото Ольги Кобилянської та Лесі Українки", – каже акторка зі сцени. Реакція на фото була зовсім інша: німці підходили до Соломії та з цікавістю питали, хто ці вродливі жінки, чи це її родички? "Це родички всіх українців", – відповідала Кирилова. Акторка каже: символічно, що через 100 років після того, як Рот, який тоді жив у Берліні, написав свою "Україноманію", таку саму увагу в Берліні відчула й вона.
"Коли Ян створює виставу, йому вдається зробити так, аби публіка плакала, сміялася, а потім думала, – каже драматургиня Оксана Лемішка, яка працювала над п'єсою разом із німецькими драматургами Клаусом Філіппом та Тобіасом Шустером. – В "Україноманії" він показує абсурд війни, але і можливість виходу з неї. Зрештою, це вистава про пошуки сили та світла".
У новому сезоні виставу UKRAINOMANIA можна буде побачити в двох містах – Відні та Львові. І якщо одна з головних задач проєкту в європейському контексті – показати через Йозефа Рота Україну як країну європейських цінностей, сучасну, мистецьку, вільну, то формулювання місця цієї вистави в Україні – куди більш викликова задача. "Мені хотілось віднайти слова та образи, через які можна говорити про складні часи", каже режисер – і це, безумовно, пошук, що все ще триває.
Читайте також
