Куди любили мандрувати українські класики, частина 2
У сезон відпусток цікаво згадати про мандрівки українських класиків, які знаходили можливості, щоб вирушити за кордон, у теплі краї, та віднайти там сили, омріяну гармонію, натхнення для роботи чи навчання. Першу частину про улюблені локації Лесі Українки, Івана Франка та Михайла Коцюбинського читайте за посиланням.
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА У КАРПАТАХ І НЕ ТІЛЬКИ
Ольга Кобилянська, яка практично все своє життя провела у Чернівцях, все ж дуже раділа тим рідкісним подорожам, як Україною, так і поза її межами. Письменниця надзвичайно любила мандри до рідних Карпат, захоплювалася життям гуцулів, їхніми традиціями та співом, їй приносили неймовірну насолоду прогулянки, чисте прохолодне повітря й всеохопна краса тамтешньої природи. Лише одного разу Кобилянська навідалась у Київ, це було у серпні 1899 року, а на запрошення своєї подруги Лесі Українки відвідала Полтавщину. Подорож до Києва сильно вразила Ольгу, і вона написала батькам листа: "Тут, у Києві, кожний може переконатися, що українці були і що вони мають право бути і в майбутньому — на кожному кроці стільки історій, дуже багато! То фантазія, ніби українське і російське — одне і те ж; навіть і в мові є величезна різниця..!"
Кобилянській вдалося побувати і за кордоном: у Німеччині на лікуванні; у Празі, де 1931 року їй присвятили почесне звання доктора; а також у Відні, який на той час був одним із найбільших міст Європи, політичним і культурним центром Австро-Угорської імперії. Ольга навіть отримувала стипендії за свою літературну діяльність від австрійського уряду. У свої 35 років письменниця була добре відома в Європі, її твори перекладалися німецькою, чеською, польською мовами. Проте Кобилянська мріяла побачити море, на жаль — не судилося.
МАРКО ВОВЧОК У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
1859 року Марко Вовчок зі своїм маленьким сином Богданом та чоловіком Опанасом Марковичем вирушила за кордон. Спочатку вони жили в Дрездені та Гейдельберзі, а потім постійно змінювали місце проживання, мандруючи Швейцарією, Німеччиною, Бельгією, побували також у Лондоні. З середини 1860 року Марко Вовчок із сім’єю поселилася в Парижі. Перебування за кордоном, яке мало б тривати кілька місяців, розтяглося на роки.
Вже її дебютна збірка "Народних оповідань" мала на великий успіх, та Марія Олександрівна прагнула навчатися і поглиблювати свої професійні знання. Протягом восьми років, проведених за межами Батьківщини, вона остаточно сформувалася як людина і як творець, хоча їй доводилося тоді переживати й духовні кризи, зазнавати нужду. Життя в Парижі принесло літераторці культурний та цінний людський досвід. Але наприкінці лютого 1861 року вже бачимо її в дорозі до Італії. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, Марко Вовчок все одно не відмовилася від поїздки, можливо, бажаючи стати безпосереднім свідком тих подій, які тоді розгорталися в Італії. Під час перебування у Римі в письменниці не було нагоди для знайомства із земляками, і більшу частину часу вона віддавала вивченню італійської мови та роботі над новими оповіданнями.
МИКОЛА ЛИСЕНКО В НІМЕЧЧИНІ
Після навчання у Київському університеті майбутній композитор Микола Лисенко кілька років займався фольклором, після чого ухвалив рішення вступити в Лейпцизьку консерваторію. У Лейпцигу Лисенко не тільки навчався на піаніста, а й освоював гру на скрипці, органі, натхненно вивчав музичну теорію. А у вільний від занять час відвідував оперу, картинні галереї, церкву Св. Томи. Незабутнє враження справило на нього культурне життя міста. У цей період Микола навідувався з концертами в Прагу, де виконував українські пісні власного аранжування. У листах до родини він згадував багато деталей, акцентуючи увагу на тому, що приваблювало його найбільше, а саме — активній популяризації України в Європі.
На той час навчання в консерваторії коштувало 80 талярів на рік. Для прикладу, оренда двокімнатної квартири обходилася в 9 талярів на місяць. У 1869 році Лисенко завершив навчання в консерваторії, пройшовши чотирирічний курс за два роки. У Німеччині піаністу пророкували блискучу музичну кар'єру, але він вирішив повернутися на Батьківщину.
Текст: Оксана Багрій
