Книжка на вихідні: "Фактор Черчилля: Як одна людина змінила історію"
Історія життя відомого політика – це завжди цікаво. Особливо, якщо це – біографія Вінстона Черчилля. Особливо, якщо написана вона його послідовником – чинним прем’єр-міністром Великобританії, Борісом Джонсоном. Саме така книжка, "Фактор Черчилля" вийшла друком українською мовою у видавництві Vivat. Vogue.ua обрав з книжки 7 найцікавіших фактів про Вінстона Черчилля – політика, державного діяча та Нобелівського лауреата.
На більшості зображень Вінстон Черчилль несамовито розмахує ключкою для поло, стріляє з маузера, керує гідропланом, розриває колючий дріт на нічийній землі… Може здатися, що він був справжнім фізичним колосом. Проте, згідно зі свідченнями істориків, зріст Черчилля не перевищував 1 метра 73 сантиметри. Цікаво, хто ще був такого зросту? Деякі з найбільших тиранів та негідників в історії: Август, Наполеон, Муссоліні. У Сталіна були мізерні 163 сантиметри. Усіх цих персонажів об’єднує надмірно агресивна компенсація, яку іноді називають синдромом коротуна. Існують свідчення, що принаймні на перший погляд, Черчилль також страждав ним.
Щодо загального образу, то на піку політичної кар’єри вбрання він мав химерне, вікторіансько-едвардіанське: чорна камізелька, золотий годинник на ланцюжку та мішкуваті штани – просто-таки огрядний дворецький із серіалу "Абатство Даунтон".
Вінстон Черчилль був не просто з "аристократів" – він був блакитної герцогської крові, онуком сьомого, небожем восьмого та кузеном дев’ятого герцогів Мальборо. Втім, його сім’ю важко назвати традиційною або добробутною. Він народився через сім місяців після одруження батьків – чи то пологи були завчасними, чи то річ у дошлюбному зачатті. Його мати, донька успішного американського бізнесмена, тричі була заміжня, а деякі з її чоловіків та прихильників були молодшими за сина жінки. Подейкують, що вона мала татуювання дракона на зап’ясті. А ще їй приписують винайдення коктейлю "Мангеттен".
З батьком стосунки були складними. Він передрікав, що той стане "простим, нікчемним для суспільства чоловічком, одним із сотень невдах-випускників приватних шкіл, що тільки виродиться в жалюгідну, нещасну й нікчемну особистість". Мабуть, найбільш трагічним прикладом Вінстонових намагань догодити батькові була історія з годинником. Коли син був кадетом у Сандгерсті, Рендольф подарував йому новий годинник, а хлопець упустив його у глибоку річку. Хлопчина не раз пірнав за ним у крижану воду і пробував виловити годинник, але ніяк не міг його дістати. Тоді після багатьох невдач він вирішив найняти 23 колег-кадетів (а коштувало це йому 3 фунти стерлінгів), щоб ті побудували загату, переспрямувавши потік у нове русло, і відкачали воду аж до дна. Так він дістав годинник.
1895 року Вінстон розпочав кар’єру військового, вступивши у гусарський полк, але швидко зрозумів, що це не для нього. Він не полишив армію, але використовував службу, щоб отримати матеріал для своїх журналістських статей. Як військовий кореспондент він працював на Кубі, у гірській області Малаканд, на північному заході країни, у Судані та Південній Африці. Його статті були шалено популярними та приносили автору чималий прибуток. В той же час він писав книжки. Бібліографія Вінстона Черчилля налічує сім видань з історії Великобританії, один роман та автобіографію. 1953 року Черчилль отримав Нобелівську премію з літератури за його "мистецтво історичного та біографічного опису, а також за блискуче ораторство на захист людських цінностей".
Саме журналістська та письменницька популярність 1899 року подарувала йому можливість дебютувати у політиці – він отримав пропозиціюбалотуватися в парламент від Консервативної партії. І хоч перша спроба не стала успішною, згодом він таки став парламентарем і почав стрімко підніматися сходинками політичної кар’єри.
Так, йому приписували чимало романів. Була "прекрасна Поллі Гекет", яка з’явилась у його житті у 18 років. Вони прогулювалися парком і він пригощав її чорносливом – хто посміє сказати, що йому бракувало романтичності? Він бігав за естрадною дівою, яку, кажуть, звали Мейбл Лав, проте історія сором’язливо замовчує, що було між ними. Він шаленів, закоханий у Памелу Плоуден, доньку дипломата, але та відмовила. Щось у нього було із заміжньою Етті Гренфел. Та немає жодного доказу, що до 33 років Черчилль втратив цноту. Багато хто вважав, що жінки чи принаймні інтимні стосунки з жінками для політика були менш важливі, аніж для інших світових лідерів.
Його звички не сприяли романтичним стосункам – Черчилль пізно прокидався, жив у квартирі сам, курив сигари у клубах з добрими приятелями та в оточенні підлесливих та кмітливих дівчат, які аж ніяк не пасували на роль його обраниці. У 25 років Черчилль вже написав п’ять книжок і безліч статей, став членом парламенту, був репортером у численних воєнних кампаніях. Враховуючи його шалену зайнятість, дивно, що він знаходив час на спілкування з жінками. І взагалі диво, що у 33 роки він таки освідчився Клементині Гозьє та одружився із нею.
Він отримав цю посаду не як лідер партії, що перемогла на виборах, а в результаті збігу надзвичайних обставин. Після початку Другої світової тодішній прем’єр-міністр Чемберлен потрапив у немилість уряду. Після поразки у битві за Норвегію, отримавши формальний вотум довіри під час слухань у Палаті громад, він все ж пішов у відставку через шквал критики. Найбільш ймовірними кандидатами на посаду прем’єра вважали Черчилля та лорда Галіфакса. Другий від посади відмовився, і 10 травня 1940 року Георг VI офіційно призначив Черчилля прем'єр-міністром.
У травні 1940 року Британія залишилась сама на геополітичній арені, притому у досить скрутному становищі. Німеччина поглинула Австрію ще два роки тому, розгромила Польщу, захопила Норвегію, Данію, Голландію. Росіяни підписали пакт Молотова-Ріббентропа. Америка усунулася від війни. Гітлер мав змогу знищити більшу частину бойових сил Англії. В цій ситуації французи та італійці пропонували Черчиллю скласти зброю, а міністр іноземних справ Великобританії лорд Галіфакс виступав за спробу укладення мирної угоди з гітлерівською Німеччиною. Але під час своєї першої у ролі очільника уряду промови у Палаті громад Черчилль відповів на ці пропозиції:
"Я переконаний, що кожен із вас буде готовий підвестись і виштовхати мене геть з мого місця, якщо я хоч на мить посмію допустити перемовини або капітуляцію. Та якщо давній історії нашого острова врешті судилося закінчитись, хай цей кінець настане тільки тоді, як кожен із нас поляже, захлинувшись власною кров’ю".
Зал вибухнув оплесками. Майже 84% населення Великобританії підтримували прем’єр-міністра від початку і до завершення Другої світової війни.
Вінстон Черчилль ставився до смерті по-філософськи. Він говорив про неї: "Я готовий до зустрічі із Творцем. Але не знаю, чи готовий Він до такого тяжкого випробування, як зустріч зі мною". Він не зважав на рекомендації лікарів щодо своїх шкідливих звичок: до останнього дня насолоджувався рясною їжею, щоденною склянкою бренді і, звісно, улюбленими сигарами. Тож яким був подив лікарів, коли колишній прем’єр оговтався після інсульту та відсвяткував своє 90-річчя у сімейному колі.
