5 книг для тих, кому сподобався "Диявол носить Prada"
Вже 30 квітня на екрани виходить один із найочікуваніших фільмів весни — "Диявол носить Prada 2", який закохав увесь світ в образ гламурних редакторів модного журналу. Якщо вам сподобався роман Лорен Вайсбергер про будні модної редакції, ось добірка книжок, які можуть зацікавити — деякі з них показують цю індустрію значно реалістичніше.
"Коли життя підносить тобі "Лулулемони", Лорен Вайсберґер
Лорен Вайсбергер — письменниця, яка подарувала світу історію "Диявол носить Prada". Роман вийшов у 2003 році, був перекладений на десятки мов і став основою одного з найпопулярніших фільмів нульових.
У романі "Коли життя підносить тобі "Лулулемони"" (2019) у центрі сюжету — Емілі Чарлтон, перша асистентка Міранди Прістлі, а нині дуже успішна імідж-консультантка. Вона працює в Голлівуді із зірками, однак останнім часом їй катастрофічно не щастить із клієнтами. Але одного дня вона знаходить потрібного клієнта — щоправда, для цього їй доводиться переїхати в передмістя, яке Емілі терпіти не може.
"Коли життя підносить тобі "Лулулемони"" — легка, життєствердна й іронічна книжка, яка ідеально пасує для того, щоб налаштуватися на занурення у всесвіт "Диявол носить Prada".
How to Build a Girl, Кейтлін Моран
Якщо ви не знайомі з творчістю відомої американської журналістки, феміністки, колумністки The Times Кейтлін Моран, саме час це виправити. Моран виросла в родині гітариста, була у шлюбі з рок-критиком The Times, тож вона справжня інсайдерка музичного життя.
Роман "Як побудувати дівчину" натхненний її власними підлітковими роками, коли вона працювала в музичному журналі, і розповідає про юну Доллі Вайлд, яка працює в музичній газеті, крутить романи з чоловіками, пише провокативні листи рок-зіркам і розносить гурти в рецензіях.
Книжка занурює в будні редакції, а також показує зворушливий і богемний шлях самопізнання та формування в цьому середовищі.
The Vanity Fair Diaries: 1983–1992, Тина Браун,
Тіна Браун — легенда глянцевої журналістики, у минулому головна редакторка видань The Tatler, Vanity Fair та The New Yorker, а також авторка бестселерів про життя королівської родини — The Diana Chronicles і The Palace Papers: Inside the House of Windsor, the Truth and the Turmoil.
"Щоденники Vanity Fair", написані на основі реальних нотаток, які Браун вела, працюючи у виданні в 80-х роках, були названі однією з найкращих книжок 2017 року за версією Time, People, The Guardian та Vogue. Це історія молодої англійки, яка приїжджає до Нью-Йорка з мрією. Працюючи у Vanity Fair, Тіна Браун одразу занурюється у вир конкурентного нью-йоркського медіасвіту та роботи в одній із найвідоміших журнальних компаній світу. Зіткнувшись із шаленим скептицизмом, вона переосмислює журнал, що переживає кризу, і входить в історію глянцевої журналістики.
"Імперфекціоністи", Том Ракман
Сумний і водночас дотепний роман "Імперфекціоністи" канадського письменника та журналіста Тома Рахмана, у минулому редактора й міжнародного кореспондента агенції Associated Press. Це історія про світ іноземних журналістів, які живуть у Римі на початку 2000-х і працюють у "традиційній" англомовній газеті, що занепадає через стрімке зростання популярності онлайн-видань.
Спираючись на власний досвід роботи іноземним кореспондентом, автор із любов’ю та гумором змальовує портрети "дивовижних персонажів, яких не об’єднує нічого, крім служіння приреченій ідеї". Найцікавіше в романі Рахмана те, що, якщо ви працюєте в медіа, то легко впізнаєте в цих типажах журналістів.
"Diana Vreeland Memos: The Vogue Years", Діана Вріланд
Понад вісім років велика Діана Вріланд керувала американським Vogue (1963–1971) і привела на його шпальти Еді Седжвік, Твіггі, а також сексуальну революцію й зовсім нові для тодішніх модних часописів теми — як-от здоров’я чи мистецтво. Під її керівництвом журнал став по-справжньому інноваційним. Сама Вріланд мала специфічний стиль роботи: вона рідко проводила зустрічі й спілкувалася зі співробітниками та фотографами за допомогою записок, надиктованих в офісі чи квартирі на Парк-авеню.
Ця книжка — компіляція з понад 250 фрагментів особистого листування Вріланд, зокрема листів до Сесіла Бітона, Горста П. Горста, Верушки та Крістобаля Баленсіаги, а також записок до колег у Vogue. "Diana Vreeland Memos: The Vogue Years" — можливість зазирнути у світ геніальної, сміливої, творчої редакторки Vogue.
