Що читати: 5 книжок про любов до себе
Не важливо, який у нас привід поговорити про любов, День Святого Валентина чи інше свято, найскладнішим її видом залишається любов до себе. У нашому огляді – п'ять небанальних і змістовних книжок, які допоможуть прийняти і зрозуміти себе – або хоча б спробувати.
Книжка австрійського психолога, філософа і в минулому в'язня нацистського концтабору Віктора Франкла міцно осіла в цій добірці, і саме тому з неї варто почати. "Людина в пошуках сенсу" – не лише головна книжка Франкла, а й один з ключових текстів психології ХХ століття. Автор написав її 1946 року, після того, як провів два роки в концтаборах в Аушвіці і Дахау. У ній він описує свій страшний досвід перебування там, а заодно виводить свій головний психотерапевтичний метод – це пошук сенсу в усіх проявах життя, навіть найстрашніших. Книжка написана зрозуміло і неймовірно захопливо, і тому, зокрема, стала однією з найбільш цитованих у світовій психології, розійшовшись по світу тиражем понад 15 мільйонів. А її головний посил – знайти собі мету існування навіть у найскладніших умовах і мислити позитивно – елементарний і важкий водночас.
Книжка Марка Менсона, популярного американського письменника, блогера і консультанта з особистісного розвитку, торік посіла шосте місце в списку бестселерів New York Times. Ключова думка Менсона проста і відгукнулася в серцях мільйонів читачів по всьому світу: якість нашого життя залежить тільки від нас, а не від того, якими благами і негараздами оточує нас світ. Головна перевага Менсона в тому, що він пише простою мовою про складні речі. І хоч ми вже мільйон разів чули, що час перестати рівнятися на людей зі стрічки "Інстаграму", і що даремно сучасне суспільство пропагує культ успіху, але Менсон пише про це так прямо, що не повірити йому неможливо. Ще один плюс – різкість і безкомпромісність автора. Марк пише, що вашої провини в тому, що колись з вами трапилося щось трагічне – наприклад, вас, не дай боже, зґвалтували або кинули батьки – немає. Але ваша відповідальність у тім, як ви поставитеся до цього досвіду і як житимете далі: будете страждати чи все-таки йти вперед з високо піднятою головою.
Книжка року за версією Аmazon, Esquire, Financial Times і Bloomberg. Її авторка Прія Паркер – одна з найкращих у Штатах фахівців з перемовин, політичний консультант, яка протягом 15 років була радником світових лідерів з питань мистецтва ефективних зустрічей і писала колонки для The New York Times, The Wall Street Journal. "Наше життя – це калейдоскоп зустрічей: родинні посиденьки, кава-брейки в офісі, демонстрації, флешмоби, виставки. Рутина? Мистецтво!, – каже авторка. – Ми вважаємо, що одним помахом чарівної палички звичайний шаблонний етикет перетвориться на теплу душевну зустріч. Але це не так. Спілкування – це мистецтво". Ця книжка – душевні лайфхаки з планування зустрічей і перемовин, яка допоможе стати впевненим спікером, і, врешті-решт, просто впевненою людиною.
Навесні українською мовою виходить гучна в США книжка сексолога і професора Університету Флориди, Лорі Мінц – Becoming Cliterate. Вона присвячена оргазму і розглядає його як комплексну громадську проблему. Лорі Мінц намагається розібратися, чому насолода стала питанням не лише особистим, але політичним і культурним. Важливо, що її книжка написана на основі документального матеріалу: більше 20 років Лорі Мінц працює сексологом. У фокусі її досліджень – проблема гендерної рівності в сексі і необхідність навчитися говорити про секс, що все ще не прийнято в нашому суспільстві.
Кіра Найтлі, Сірша Ронан, Емма Вотсон, авторка культового "Щоденника Бріджит Джонс" Гелен Філдінг – найкращі дівчата цієї планети розповіли свої історії для книжки "Феміністки не носять рожевого". Найважливіше, що потрібно знати про цю симпатичну біло-рожеву книжку: це не посібник з фемінізму, не лікнеп і вже точно не наукова монографія. По суті, це збірка журнальних колонок, просто і соковито написаних, які об'єднує насамперед тема – дівчата говорять про свій досвід, як вони стали феміністками; і певна сповідальність. Ще один плюс книжки – те, як делікатно вона розвінчує моторошні стереотипи: феміністки користуються косметикою (якщо хочуть), носять рожевий (якщо хочуть), плачуть (або ні) і люблять чоловіків (або когось іншого).
