Чому варто прочитати мемуари Метью Перрі "Друзі, коханки і велика халепа"
Одразу після свого виходу мемуари Метью Перрі посіли перше місце в списку бестселерів Amazon та трималися в топі пів року. Це очікувано, адже спогади зірки "Друзів" чекав увесь світ — і "Друзі, коханки і велика халепа" цілком заслуговує на таку увагу. 28 жовтня актора не стало, а ми згадуємо цю книгу, яка пояснює багато речей у його житті.
"Привіт. Мене звати Метью, хоча ви, мабуть, знаєте мене за іншим ім’ям. Друзі називають мене Метті. Зараз я мав би бути мертвим".
Метью Перрі — блискучий оповідач, який точно знає, що не варто починати мемуари зі звичайних речей — народився, навчався, одружився. Книгу, над якою актор працював, роблячи нотатки в телефоні (Перрі написав книжку сам, у нього не було літературного помічника), він починає, власне, з найважливішого — як 2018 року він ледь не помер від розриву товстої кишки, спричиненого низкою хвороб, які зі свого боку були пов'язані з кількарічним прийомом наркотиків та алкоголізмом. Потім йде розповідь про те, як Перрі пробув два тижні у комі, підключений до апарату ЕКМО, а лікарі оцінювали його шанси вижити в 2 відсотки. Перрі вижив — і написав про це відверту книжку, яка, за його зізнанням, має просту мету — допомогти людям із залежністю. "Усім страждальцям", — написано в присвяті.
Нехай цей початок вас не лякає — насправді навіть коли Перрі пише про те, як після виходу з лікарні він провів наступні 9 місяців з колостомним мішком, це звучить захопливо, ніби детектив. Гумор та дар журналіста-репортера — очевидно сильні сторони актора, який в цих мемуарах проявляє себе як талановитий письменник. Тим, хто сумнівається, що зірковий артист сам написав книжку — нагадаємо, що в арсеналі 53-річного Перрі — успішна п’єса "Кінець суму", з якою він дебютував як драматург на сцені лондонського Вест-Енду 2016 року, сценарій для серіалу "Містер Саншайн" та ще кількох успішних телевізійних проєктів. А ще саме Перрі вигадав частину жартів, які ви чуєте в "Друзях" від Чендлера Бінга.
Перрі почав писати книжку в додатку "замітки" на телефоні. Коли написав 110 сторінок, показав їх менеджеру, і той звелів продовжувати. В інтерв’ю Тhe New York Times Метью сказав, що працював за обіднім столом близько двох годин на день, не більше, тому що зіткнутися знов з усіма цими спогадами було насправді важко.
Якщо ви фанат "Друзів", мемуари точно будуть вам цікавими, адже Перрі занурює у 1993 рік, коли він, 24-річний молодий актор, отримав роль у "Друзях". Він розповідає про перший знімальний день, про стосунки з колегами на майданчику, про те, як у найзірковіші часи кожен з четвірки отримував по мільйону доларів за серію. До речі, якщо ви, дивлячись "Друзів", завжди гадали, чому Перрі так змінюється і то худне, то набирає вагу, то в книзі є відповідь. "Коли я набираю вагу, це алкоголь; коли я худну, це пігулки. Коли в мене "козяча" борідка, це багато пігулок".
Проте "Друзі" — не центральна історія цієї книжки, адже все-таки вона головним чином розповідає про "велику халепу", тобто про алкоголізм Перрі та залежність від знеболювальних — вікодину, оксиконтину та інших опіоїдів. Саме через це він провів більш ніж половину свого життя в реабілітаційних центрах, 65 разів лягав на детоксикацію і витратив понад 9 мільйонів доларів.
Тож навіть якщо ви раптом не дивилися "Друзів", "Дев'ять ярдів" та інші стрічки з Перрі і не вважаєте себе фанатом актора — все одно мемуари будуть вам цікаві. Спогади Перрі — це ніби класна книжка з психології, проте написана в жанрі мемуарів. Це книга про те, що усе життя відомого актора, на появу якого у "Друзях" щотижня впродовж 10 років чекали мільйони фанатів, — це насправді сумна історія про нелюбов до себе, непіклування про себе, ба більше — про намагання себе вбити. Що ховається за таким жорстоким ставлення до себе? Вразлива душа хлопця, який з дитинства потерпав від неуваги батьків та був самотнім. Самотність — саме це слово Перрі повторює найчастіше, адже більше за все у житті він боявся бути один.
Батьки Метью Перрі познайомилися 1967 року у Ватерлоо під час конкурсу краси: Сюзанна Легфорд була королевою краси, Джон Беннет Перрі — музикантом, солістом фолк-гурту Serendipity Singers. Вони були найвродливішими людьми на планеті, пише Перрі, і вони закохалися один в одного. 1969 року народився Метті — його матері було 21, батькові — 28 років. Коли Метті виповнилося 9 місяців, батьки розійшлися — Джон Беннет Перрі поїхав у Сполучені Штати, бо мріяв стати актором, а Метті залишився з мамою в Канаді. Мама Перрі — журналістка та спеціалістка з комунікацій, і коли Метью був дитиною, була прессекретаркою тодішнього прем’єр-міністра Канади П’єра Трюдо, тож працювала фактично 24 на 7. "Я постійно був сам, постійно мав піклуватися про родину, постійно жадав уваги", — повторює актор.
У 15 років Метью ухвалив рішення переїхав в Лос-Анджелес до батька, де той працював актором (зокрема, знімався в культовій у ті часи рекламі дезодорантів Old Spice і був "справжнім крутим батьком"). Саме тоді в Лос-Анджелесі Перрі вперше почав пити і вперше відчув залежність. Актор розповідає, що після знімань його батько проходив додому, робив собі величезний коктейль з горілкою, потім — ще один, і ще, проте зранку, ідеально свіжий та гладко виголений, був у формі та йшов на знімання. "Мені це не передалося", — пише Перрі, який пізніше буде неодноразово зривати знімальні дні через свою залежність. Ба більше — у найважливіші моменти у своїй кар'єрі він був у найбільшій халепі — наприклад, в тих серіях, коли Чендлер та Моніка одружуються.
"Я одружився з Монікою, і прямо з майданчика мене повернули до лікувального центру. На піку мого найвищого результату в "Друзях", найвищого моменту в моїй кар’єрі, культового моменту в культовому шоу — я їхав у рехаб у спеціальному пікапі".
Взагалі, у книжці купа відвертих історій, де Перрі не намагається подобатися. Він пише про численні романи з жінками, про свою звичку розірвати стосунки першим, аби не кинули його (він робив так кілька років поспіль, зокрема кинув Джулію Робертс). Якось Перрі описує, як несе свої верхні зуби до стоматолога в кишені джинсів. (Він відкусив тост з арахісовим маслом, і вони випали. "Так, усі", пише актор.)
Місцями книжка прекрасна, місцями — страшна. Чи є ця відвертість певним прийомом для автора — художнім та навіть маркетинговим? Скоріше за все, так — Перрі часто повторює, що за життя наробив помилок, що залежність — це хвороба, але і те, що кожна людина має другий шанс, і цей шанс передовсім ви маєте дати собі самі. Книга закінчується описом того, як Перрі живе сам у красивому будинку в Каліфорнії, мріє одружитися, стати батьком та допомагати таким як він — залежним людям.
"Єдина відповідь на запитання, чому я ще живий, — пише актор, — це те, що я маю допомагати іншим". Читати ці проникливі слова сьогодні, після передчасної смерті актора, дуже болісно.
"Друзі, коханки і велика халепа" вийшли у видавництві "Наш Формат"
