Чому варто дивитися серіал "Пікнік біля Висячої скелі"
25 травня канал Amazon презентував серіал "Пікнік біля Висячої скелі" – телеадаптацію культового фільму 1975 року, який надихнув не одне покоління модних дизайнерів.
Австралія, навколо 1900-й. Троє дівчат на чолі з вчителькою математики вирушають на пікнік біля Висячої скелі (неподалік від Мельбурна) в День Святого Валетина, і безслідно зникають. Розслідування не дає результатів, а зниклих дівчат так і не знайшли. Це – короткий сюжет роману австралійки Джоан Ліндсі, що вийшов 1967 року. Після публікації роман не мав особливого успіху і був названий старомодним, поки 1975 року його не екранізували – фільм "Пікнік біля Висячої скелі" Пітера Віра зробив його бестселером. Критики, журналісти і люди по всьому світу придумували можливу розгадку таємничої історії – найпопулярнішими були версії про сексуального маніяка, а також "паранормальна" версія про те, що Висяча скеля – щось на зразок Бермудського трикутника, де в гру вступає паралельний вимір, зміщується час, а реальне змішується з ірреальним. Естетську, містичну і метафоричну історію через 40 років повертає на екрани канал Amazon.
Свого часу "Пікнік біля Висячої скелі" Пітера Віра, наповнений алюзіями зі світу мистецтва, філософії, релігії та історії, сильно вплинув на світове кіно. Апеляції до стрічки складно не помітити в роботах Софії Копполли, Міхаеля Ганеке, Девіда Лінча. Фільм не тільки спровокував сплеск австралійського кіно, але і став стилістичним зразком для фешн-дизайнерів з усього світу. За роботу над костюмами художника Джудіт Дорсман номіновали на BAFTA. Моду початку ХХ століття вона відтворила скрупульозно і точно: мереживні, закриті сукні-міді з високими комірцями, солом'яні капелюхи-канотьє, чепчики, парасольки, рукавички. У різний час колекції цьому фільму і його стилю присвячували Олександр Макквін, сестри Родарте, Марк Джейкобс, Стелла Маккартні.
Головну роль в серіалі Amazon грає британська актриса Наталі Дормер – зірка серіалу "Гра престолів", яка, напевно, приверне до "Пікніку біля Висячої скелі" свою аудиторію. Її героїня – місіс Еппльярд: вдова, англійка і господиня школи для дівчаток, сувора і холодна. Як найскладніший і зловісний персонаж серіалу, вигляд у неї відповідний. В одній з перших сцен місіс Еппльярд з'являється в особняку, який пізніше стане школою для дівчаток, у вбранні вдови – важкій оксамитовій сукні, наглухо закритій на грудях і прикрашеній складною вишивкою з бісеру. Від неї віє "темрявою" – так коментує образ героїні художник по костюмах серіалу Едіт Курзер. Режисер натякає: від цієї героїні можна багато очікувати, і вона – не та, за кого себе видає. На костюмах в серіалі зроблений особливий акцент: для команди вони грають роль не "прикрас", а скоріше символів, за допомогою яких можна натякнути на суспільні норми і стереотипи, з якими стикаються героїні у вікторіанську епоху, а також показати маски, за якими вони ховають свою суть.
Над костюмами працював великий відділ художників і дизайнерів на чолі з Едіт Курзер. Частину костюмів декорували вручну, на одну сукню, за словами костюмера, могло піти до кількох тижнів роботи. В інтерв'ю New York Times художник розповіла, що багато аксесуарів і деякі деталі шукала у вінтажних магазинах по всій Австралії. Наприклад, нижню білизну і – абсолютно несподівано – елементи обробки для сарі, традиційного індійського вбрання, навколо якого пізніше побудувала цілий костюм для місіс Еппльярд.
"Пікнік біля Висячої скелі" вже встигли охрестити феміністичним. Над ним справді працюють виключно жінки. Перші епізоди зняла успішний канадський режисер Лариса Кандракі, сценарій написала Беатріс Крістіан – австралійка, яка багато років співпрацює як драматург і письменник з Сіднейським драматичним театром. У головних ролях – потужні актриси: від уже згаданої Наталі Дормер, яка і в "Грі престолів" встигла показати свій характер, до юної австралійської актриси Ліллі Саліван (грає Міранду, лідера серед вихованок коледжу). Свій феміністичний посил режисер Лариса Кандракі не приховує, навпаки, говорить про нього відверто. "Сподіваюся, наш серіал надихне людей подумати про те, наскільки актуальні ті речі, які відбувалися 1900 року в епоху королеви Вікторії. Влада , і одночасно безсилля жінок, сила жіночої дружби, одержимість дівчат загадками і таємницями і, нарешті, явна сексуальність, яка все ще засуджується – це знову актуальні теми для роздумів в 2018-му році ".
