До Vogue UA Conference 2023 залишилося
SOLD OUT

Оскар 2019: актор Махершала Алі про зйомки у фільмі "Зелена книга"

Роль у фільмі "Зелена книга" принесла акторові Махершалу Алі другу премію "Оскар" ("Найкращий актор другого плану" прим.ред.). Першу свою статуетку він отримав за картину "Місячне світло" 2017 року. Українському Vogue він розповів про цю вже знакову роботу в його кар'єрі.

Махершала Алі і Вігго Мортенсен у фільмі "Зелена книга"

Махершала Алі грає Дона Ширлі – джазового піаніста і композитора. Він був особливо популярним у 1950-1960 роках, і прославився своїм сміливим турне на початку 60-х по американському півдні, не надто лояльному в ті роки до афроамериканців. У турне його супроводжував охоронець і водій Тоні Валлелонга – брутальний і спритний італієць, який до цього працював викидайлом в нічному клубі, а пізніше стане актором і навіть попрацює з Френсісом Фордом Кополлою. В історію Валлелонга увійшов як Тоні "Базіка", грубуватий і нетерпимий. Пригоди Тоні і Дона Ширлі стали основою для роуд-муві "Зелена книга" Пітера Фарреллі – сценарій на основі спогадів Тоні Валлелонга написав його син Нік. Цікаво, що сім'я Дона Ширлі, який помер 2013 року, сам фільм сприйняла критично і звинуватила творців у перекручуванні фактів, що не завадило йому отримати два "Золоті глобуси" і три номінації на "Оскара". За місяць до церемонії Махершала Алі розповів Vogue.ua про те, як він перетворився в джазмена Дона Ширлі.

Реклама
Про Дона Ширлі

"Дон – інтелектуал, трохи сноб і одинак. Найбільше мене притягує у ньому те, яким складним і неоднозначним він був. Коли я почав вивчати архіви про Дона, то зрозумів, що робота буде ну дуже непроста – це мене зацікавило. Я багато читав, дивився відео з Доном, слухав його музику нескінченно – мені хотілося почути його міміку, пластику, хотілося "рахувати", як він грає на фортепіано, як сідає за нього, вловити півтони. Грати такого відомого музиканта – цілковитий виклик".

Про те, що таке Зелена книга

"Зелена книга негритянського автомобіліста" – так вона називалася насправді. Це був своєрідний путівник для афроамериканців, який видавали в 1930-1960 роки. Сьогодні нам дивно чути про це, але в ті часи це було необхідністю: як ви пам'ятаєте, на півдні США расова дискримінація і сергрегація були "в законі", і подорожувати з таким путівником було зручніше і безпечніше, ніж без нього. "Зелена книга" – не перший мій фільм, в якому порушують питання расової дискримінації (актор має на увазі фільм "Місячне сяйво" – прим.авт.), тому хотілося уникнути кліше, хоча історія Дона Ширлі мені дуже близька.

Про дискримінацію в Голлівуді

Коли в середині минулого століття темношкірий музикант починав грати на фортепіано, він був обмежений у виборі репертуару. Панував стереотип, що темношкірим добре вдається джаз, але, скажімо, вони далекі від класики. В якійсь мірі ці стереотипи працюють і зараз, якими б прогресивними ми себе не вважали. Особливо це працює в Голлівуді: тобі часто говорять "він не продасть фільм", "ця актриса недостатньо сексуальна для цієї ролі" і так далі, і тому подібне. Не важливо, про що ми говоримо: расові питання, гендерні або ЛГБТ – ми завжди оцінюємо один одного. Як хтось на перший погляд не такий, як всі інші, може реалізувати себе на сто відсотків, якщо йому постійно тикають: "Тобі не вдасться, ти занадто неідеальний."?

Про перфекціонізм

На знімальному майданчику я, зазвичай, саме та людина, яка говорить режисерові: "А можна ще один дубль? А можете розповісти детальніше? А спробуємо так?". Але коли я опинився на зйомках з Вігго Мортенсеном, то зрозумів, що я не головний перфекціоніст. Вігго постійно просив режисера Пітера Фарреллі зробити ще кілька дублів, бо йому здавалося, що ми можемо краще. Працювати з ним – задоволення".

Про складнощі

"Перед зйомками я кілька місяців навчався грати на фортепіано. Хоча у фільмі є і трохи цифрової магії, не приховую. Але найскладнішим було не це. Найскладнішим для мене було бути правдоподібним. Дон Ширлі був ексцентричним, гордим, самовпевненим, при цьому тонким і розумним – мені не хотілося "піти в гіперболізацію". На зйомках я почувався немов фехтувальник – грати потрібно було тонко і гостро, на вістрі. Це відрізняється від усього, що я робив раніше".

Не слідуй за модою — відчувай її

Підписатися

Ще в розділі

Популярне на VOGUE

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності, та погоджуєтесь на використання файлів cookie.