Як змінився кінофестиваль "Молодість": розповідає команда
У 2020 році найстарішому кінофестивалю країни — легендарній "Молодості" — виповнилося 50 років. Цього року фестиваль оновив команду, яка попри обмеження, спричинені пандемією, зуміла організувати 49-й фестиваль, що пройшов наприкінці серпня, у рекордно стислі терміни. Цього року на "Молодості" показали 250 фільмів, провели 20 освітніх подій, презентували оновлену айдентику. Про те, як трансформувався кінофестиваль, vogue.ua розпитав команду.
"„Молодість" — один з перших кінофестивалів цього року, який провели в умовах пандемії, причому в гібридному форматі — офлайн і онлайн. Ще на початку літа ми не знали, чи триватиме фестиваль офлайн, новини про епідеміологічну ситуацію змінювалися щодня. По суті, ми організували його за півтора місяця, зібрали програму з 250 фільмів — це було непросто. З іншого боку, були й свої плюси: через пандемію та брак інших фестивалів ми мали безпрецедентну кількість європейських і світових прем’єр.
Я працюю на кінофестивалі 16 років. Чим опікується програмний директор? Це, по суті, добірник — я переглядаю всі заявки на фестиваль. Моя робота — дивитися кіно цілодобово (сміється. — Ред.). До того, як „цифра" почала підкорювати світ, ми отримували орієнтовно 500—700 фільмів-заявок. Я дивився їх усі. Зараз отримуємо приблизно 2,5 тисячі заявок. Цього року, наприклад, їх було близько 2200. Але я дивився не всі, не лякайтеся, тільки повнометражні. Це десь 500 фільмів. Так, у мене давно професійна деформація — я ставлюся до перегляду кіно як до роботи, просто насолоджуватися виходить не завжди. Також одне з моїх завдань – координація роботи програмного відділу за абсолютно різними напрямками. Без внеску кожного окремого програмера фінальний продукт не був би таким сильним.
Цього року маємо один цікавий підсумок: більшу частину програмних фільмів зняли жінки, приблизно 55%. Зараз у світі це тренд, всі прагнуть до гендерної рівності, але ми не намагалися спеціально — спершу вибираємо фільм, а потім уже дивимося, хто режисер. Я думаю, це ознака часу: раніше жінкам було складніше пробитися в кіно, а тепер всі ми стали вільнішими, ось і результат.
Ще один з підсумків цьогорічної „Молодості" — стало більше класних українських фільмів. Але я думаю, ми ще на шляху до якості. Нетерпляче очікую, коли серед 100% прем’єр 95% будуть класними. Поки ми до такого не дійшли, хоча я добре пам’ятаю українські програми на „Молодості" 5—7 років тому — зараз багато чого змінилося в кращий бік. Мені як глядачеві стало цікавіше дивитися українське кіно. До того ж я нарешті можу сформувати список фільмів, які мені подобаються і які не подобаються, — а не просто їх перерахувати... (Усміхається. — Ред.).
Найскладніше в моїй роботі — не втратити фільм. Весь час є фобія, що якийсь із них ми проґавимо, не помітимо. Запитання: а чому ви не взяли мій фільм? — одне з найскладніших. Що відповідаю?.. (Сміється. — Ред.). Залежить від фільму. Загалом, ми постійно отримуємо претензії, що показуємо мало українського кіно".
"Я прилучився до команди на початку 2020 року, до цього займався маркетінгом в Fedoriv та Fozzy Group. Ми почали з того, що розробили нову бізнес-модель „Молодості". Переглянули повністю ринок фестивалів, визначили головні особливості й зібрали це все в єдиний „пак", а відтак почали генерувати напрями, яких, на нашу думку, бракує в індустрії. Так ми означили, що розвиватимемо освітній напрям і формуватимемо масову естетику кіно — тематичні заходи й фестивалі, крім „Молодості". Услід почали розробляти на цій основі маркетинг-стратегію. Якщо говорити про першу мету, яка вирізнялася серед усіх, — це „вдягнути" бренд „Молодості" й запам’ятатися аудиторії, закарбувати у свідомості, про що фестиваль і навіщо ми його робимо. За тривалий період своєї історії „Молодість" змінювалася не раз — і на цьому етапі важливо вже створити єдиний збірний образ, який буде для українців провідником у світ авторського дебютного кіно.
Якщо говорити про роботу маркетолога, то ключова мета — це паковання і продаж продукту. Фестиваль „Молодість" — такий самий продукт, як і будь-який бренд, вирізняється хіба що складнішою структурою: кількістю невеликих проєктів всередині й комунікацією з різними аудиторіями водночас. Моя мета, звісно ж, — залучення інвестицій на фестиваль для розширення його можливостей. Продукт кіно, який формує наша команда програмерів, спрямований на іншу аудиторію — кінцевого глядача. Їхнє завдання: привабити більше глядачів і зібрати box office. Розклавши по поличках структуру фестивалю, доходиш висновку, що кожен продукт має потребу в продажі. Для цього й потрібен маркетинг.
Я дуже пишаюся нашою згуртованою й сильною командою. А те, що не вийшло, — ми зробимо наступного фестивалю, адже цей сезон — тільки початок".
"Цього року в нашому PR-відділі було п’ять осіб. Генеральний директор Іван Адамчук надав нам величезний кредит довіри, що дуже важливо. Це збіглося з головною цінністю „Молодості" — волею. Звісно, ключові речі ми узгоджували з гендиректором, але здебільшого PR-відділ працював самостійно і втілив якісь, на мій погляд, революційні рішення — наприклад, у виборі партнерів фестивалю. Нашим головним модним партнером став бренд KSENIASCHNAIDER. Весь світ знає його завдяки джинсам з переробленого деніму. Саме джинси були дрес-кодом на наших червоних доріжках. Ми хотіли показати глядачам, що кінофестиваль — це не тільки black tie.
Наше головне завдання — освіжити сприйняття кінофестивалю й зробити його модним для української молоді. У кожного в українській кінотусовці є своя „Молодість" — свої спогади про фестиваль п’ятирічної або десятирічної давнини. Нам же хотілося створити комплексний імідж фестивалю. Основний меседж — повернути „Молодість" молоді, саме тому, наприклад, ми зробили безоплатну акредитацію для студентів. Крім того, для афіші ми зняли кампейн у модній естетиці — над ним працював fashion-фотограф Юрій Мазагаєв, у портфоліо якого співпраця з брендом LITKOVSKAYA і Vogue.it, і, за відгуками, аудиторія не очікувала від нас такого (усміхається. — Ред.). Мета цього кампейну — показати, що ми можемо робити трохи по-іншому. Що стосується нашого девізу „Кіно не без питань" — це концепція, яку розвиватимемо й далі. Маємо нині гарний вигляд, тож і далі наповнюватимемо форму змістом.
Пандемія змусила нас змінити підхід до роботи, зробила нас зібранішими. Ми немов працювали в невагомості — вийде? не вийде?.. Карантин змусив удатися й до онлайн-формату — 90 фільмів з конкурсу можна було побачити онлайн будь-де в Україні, і це наша перемога.
До ювілейного фестивалю наша команда почала готуватися відразу після завершення попереднього. Нині працюємо над тим, щоб підсилити бренд в українському медіапросторі. У 2021 році „Молодість" має зійти ще на сходинку вище, оскільки півстоліття — великий стаж і серйозна відповідальність. Ми хочемо зробити свято кіно для всієї України, а не тільки для Києва, вивести фестиваль на новий рівень. Планується новий конкурсний напрям у програмі (скоро оголосимо офіційно), запускаємо освітні проєкти (одна з перших подій відбулася вже у вересні — майстер-клас режисера серіалу „Чорнобиль" Югана Ренка в Києві). Буде більше активностей і форматів для студентів наступного року. Зовсім скоро проведемо майстер-клас „Як творити кіно?". Буквально днями пройшли „Дні Вишеградського кіно". Крім того, розшириться мережа локацій, і „Молодість" стане ще ближчою й доступнішою глядачеві".
"Моя служба волонтерів — це сполучна ланка між глядачем і фестивалем. У принципі глядач на фестивалі повсякчас стикається з моїми службами, від купівлі абонементу на сайті до зустрічі з волонтерами, які допомагають у залі знайти місце... Це деталі, про які зазвичай не розповідають в інтерв’ю, але всі їх помічають (сміється. — Ред.). Цього року до моїх завдань додався й контроль за дотриманням усіх карантинних заходів. Люди спочатку не розуміли, чи можуть вони ходити на фестиваль, чи безпечно це ... Ми бачили це за динамікою. Продумували схеми розсадження в залі, тестували на собі антисептики, багато говорили з волонтерами про те, як поводитися з гостями — наприклад, у жодному разі не можна чіпати чужого телефона, коли людина просить допомоги з квитками.
Я працюю на „Молодості" п'ять років з перервами, мала швидкий кар’єрний злет: від волонтера до очільниці кількох служб — акредитаційної, служби протоколу і волонтерів. І моє найулюбленіше завдання на фестивалі — це робота з волонтерами. Коли ти робиш фестиваль, дуже важливо відчувати плече, і вони — моє плече. Волонтери приходять наснажені, вони обожнюють кіно й завжди мене дуже надихають. Мені важливо, щоб вони були цікаві фестивалю і щоб фестиваль був цікавий їм, тому я проводжу співбесіду особисто з кожним, а це понад 120 осіб. Я шукаю мотивованих людей: хтось хоче дивитися кіно, тусити з іноземними гостями, хтось хоче знайти однодумців і друзів.
У 2020 році команда „Молодості" набагато оновилася, і я точно можу сказати, що в нас дуже змінився настрій в офісі й команді. Зізнаюся, я не планувала цього року працювати на фестивалі, але потім дуже надихнулася тим, як працює нова команда. Думаю, саме завдяки команді ми зуміли підготувати й провести „Молодість" у такі стислі терміни. Зробити міжнародний фестиваль за два місяці — це фантастика.
Цього року вперше були абонементи для студентів — надійшло понад 1000 заявок, а отже люди хочуть дивитися кіно. До слова, я повністю відповідала за онлайн-платформу для продажу квитків. Диджиталізація цього процесу далася непросто. Я навіть жартувала, що впроваджую церкву диджиталізації на „Молодості". Всі звикли до паперових квитків, тому потрібно було перебудуватися.
Єдина вада моєї роботи в тому, що за час фестивалю я подивилася тільки три фільми повністю і два наполовину (сміється. — Ред.). З таким обсягом роботи, яку я мала, переглянути більше нереально".
Фото: Vlad Novak
