RU UA

Журнал VOGUE

Підписатися
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь

Ексклюзив: інтерв’ю з режисером Юганом Ренком про серіал «Чорнобиль», покликання й визнання

25 вересня 2020

Юган Ренк — шанований і запотребований режисер рекламних кампейнів і музичних кліпів. Його називають «номером один у світі». Він може похвалитися різнобічними проєктами, багато які з них неймовірно популярні. Серед музичних клієнтів Ренка — Девід Бові, Мадонна, Кайлі Міноуг і Бейонсе, серед модних — H&M, Calvin Klein, Chanel, Valentino. І це лише дещиця. Як режисер Ренк був залучений до таких культових телесеріалів, як «Пуститися берега», «Ходячі мерці» і «Вікінги», а торік став лауреатом премій «Еммі» і Гільдії режисерів Америки за роботу над мінісеріалом «Чорнобиль». В ексклюзивному інтерв’ю для vogue.ua Юган Ренк розповів про свою творчість і шлях до успіху.

Юхан РенкЮган Ренк

Юган Ренк народився і виріс у родині професора медицини Ганса Ренка й медсестри Марини Кілберг. Оскільки батько викладав у кількох університетах світу, сім’я Ренке  часто переїздила: Маямі, Уппсала, Мальме, Тромсе, Кувейт. «Якщо ви подорожуєте й живете в різних місцях, вас засипає враженнями, до того ж дуже різними. Коли ви ростете в одному місці, ваш світ завжди один і той самий», — розповідає Юган, пояснюючи, як він, син медиків, потрапив у креативну сферу.

Юган Ренк і Марина Шулікіна

«У мене не було друзів дитинства, з якими можна було б спілкуватися, не було соціальних мереж. Я дорослішав через переживання, думки й читання книг, — каже Ренк. — Мав багату уяву, просочену різними враженнями, своєрідними імпресіоністськими. Одного дня я був у зимовій Швеції, наступного опинявся у Флориді з блискучим океаном і пальмами. А потім у Норвегії з горами, снігом і темрявою. Мені байдуже було до суспільного життя, мої фантазії стали для мене прихистком».

Не останню роль у розвитку творчого потенціалу Ренка зіграла його батьківщина. Швеція завжди славилася прекрасною музикою: від Roxette, Доктора Албана й ABBA до Avicii й продюсера Макса Мартіна, який, між іншим, написав одні з найпопулярніших гітів останнього тридцятиріччя. Цьому є кілька пояснень. По-перше, у Швеції налагоджена система, яка всіляко підтримує громадян у багатьох починаннях. «Коли я був молодий, всі грали в гуртах, тому що це підтримувала система», — згадує Юган. За словами Ренка, якщо хтось був схильний до музики, уряд виділяв гроші на оренду репетиційного майданчика й навіть купівлю інструментів, у такий спосіб заохочуючи до культурного самовираження. По-друге, Швеція, порівнюючи з іншими країнами, перебувала під сильним впливом британської музичної сцени. «Отже, сприятливий збіг обставин, збіг можливостей і бажань спонукали нас захопитися музикою, жити музикою і бути нею. Ми виросли в такому кліматі. Ми виросли у світі, у якому Швеція стала третім за величиною експортером музики після Америки та Англії».

Ренк вписав своє ім’я в музичну спадщину Швеції як Stakka Bo. Під час навчання в університеті він був учасником дуету Eurodance E-Type + Stakka B, але після двох синглів перейшов до сольного проєкту. У 1993 році він випустив гіт-сингл Here We Go, який став надзвичайно популярним у Європі, а згодом з’явився в епізоді мультсеріалу «Бівіс і Баттгед», декількох фільмах і відеогрі UEFA Euro 2004. Сингл Here We Go ознаменував не лише апогей музичної кар’єри Ренка, але й початок його режисерського шляху. Через обмежений бюджет Юганові довелося самому знімати перше відео для свого гіта, після чого він і далі знімав власні кліпи, а в кінцевому підсумку зняв відео для інших шведських артистів, таких як Titiyo і The Cardigans.

У 1994 році він разом з другом і режисером Юнасом Окерлундом заснував продюсерську компанію Renck Åkerlund Films, яка відразу ж стала одним з лідерів у своєму сегменті у Швеції. Паралельно він працював над музичним проєктом Stakka Bo. У 1997 році повністю присвятив себе режисурі й швидко став всесвітньо відомим, а через два роки вже працював з Мадонною й Nike.

Однією з головних причин, через яку Ренк покинув музичну кар’єру, він називає «неможливість досягти блискучого рівня». «Річ у тім, що я люблю музику понад усе на світі. І дійсно, якби я міг вибирати, я б волів стати чудовим автором пісень або музикантом, — зізнається він. — Але я збагнув, що не маю, назвемо це так, „таланту“. Я міг написати гарну пісню, але мені це давалося тяжкою працею. Я спостерігав за людьми, з якими працював, і пісні виливалися з них так легко, що я зрозумів: мені ніколи не стати великим артистом, якщо я не зможу писати так само».

Юхан Ренк

Абсолютно протилежне Ренк усвідомив з першим режисерським досвідом: «У музиці я відчував силу опору, мені здавалося, що я протидію чомусь, борюся із чимось. А з режисурою все виявилося зрозумілим миттєво». Ренк утямив, як усе працює, полюбив камеру, перейнявся тим, які почуття міг викликати він і які почуття виникали в нього самого під час роботи. Його осяйнуло, що може домогтися чудових результатів, не йдучи супроти вітру.

Юган безперервно фільмував у всьому світі з багатьма відомими брендами й артистами. Він здобув престижні номінації й нагороди за свої роботи: від MTV до Каннських «Левів». Але, попри неймовірний успіх, це було не те, над чим прагнув працювати: «Відтоді як на початку 1990-х став знімати музичні кліпи, я знав, що це не моє. Драма — ось була моя мета. Я зрозумів це відразу, тому що я родом з книг. Оскільки я ніколи не відвідував кіношколи, нею стали музичні кліпи й реклама. Із самого початку я намагався розібратися, як зробити наступні кроки в художньому кіно».

Кадр из фильма «Скачивая Нэнси», 2008

Кадр из фильма «Скачивая Нэнси», 2008Кадри з фільму «Завантажуючи Ненсі», 2008

Повнометражний кінодебют Ренка відбувся у 2008 році з фільмом «Завантажуючи Ненсі» на Sundance Film Festival: «Він був дуже похмурим. Більшість людей його зненавиділа». Фільм і справді не отримав схвальних відгуків, але спонукав  Вінса Гіллігана, творця серіалу «Пуститися берега», зателефонувати Юганові: «Він запросив мене зняти кілька серій. Але я сказав, що не хочу цього робити. Розумієте, на той час серіали не були тим, чим вони стали тепер». Все ж Гіллігану вдалося переконати Югана в перевагах цієї роботи, і він взяв участь у зніманні. Унаслідок Ренк зняв епізоди для серіалів «Пуститися берега», «Ходячі мерці», «Мотель Бейтс», «Вікінги». Але й це було не тим, чого він прагнув. «Долучаючись до команди як режисер окремих епізодів, ви стаєте гвинтиком уже налагодженого механізму. А для мене найцікавіше — створення світу. Тому ця робота не була мені в насолоду».

Пізніше Ренк відмовився від таких проєктів, як «Краще телефонуйте Солу», «Гра престолів» і «Вітчизна». Він був згоден робити два типи телепроєктів: шоу, у якому кожен епізод — окрема історія, як «Чорне дзеркало», або мінісеріали на зразок «Останніх пантер». «Звісно, я дуже втішений, що все ж попрацював над „Пуститися берега“, це був дуже пізнавальний і захопливий досвід. Він допоміг мені зрозуміти різні аспекти кіновиробництва. Плюс знімати цей серіал дуже престижно — мені досі телефонують через це знімання».

Кадр із серіалу «Чорнобиль», 2019

У 2019 Ренка запросили зняти для SKY і HBO мінісеріал «Чорнобиль», присвячений найстрашнішій техногенній катастрофі XX століття, з участю Стеллана Скарсгарда, Джареда Гарріса й Емілі Вотсон. До слова, «Чорнобиль» став першим проєктом Ренка про реальні події: «Все, що я робив раніше, було вигадкою, яка дає більше свободи. Але робити щось реальне — це інший рівень відповідальності, тому що прагнеш зображати речі так, як це було насправді. На самому ранньому етапі роботи я сказав своїй команді: найважливіше, що ми тут робимо, наша мета — щоб хай навіть одна людина, яка була в Чорнобилі, побачивши наш фільм, сказала, що попри неточності у фактажі, висновки, емоції й відчуття, які ми передали, були правильними». Шоу мало бути справжнім, правдивим і віддавати належне тим, хто там був.

У трагедії Чорнобиля Юган виявив красу. Красу тих, хто був там і став героєм світу. Красу боротьби із системою. Красу людського завзяття. «Я завжди дивився на Чорнобиль як на фантастичне, дивне місце в дивний час. Людство бореться з невидимим ворогом, проти нього виступає тоталітарна зірка смерті. Для мене це майже біблійна історія. У дихотомії цих двох світів є щось піднесене. І все пов’язане з людською красою».

Ренк виявився ідеальним режисером для цього проєкту, з огляду на його пієтет до трагедії й меланхолію. «Меланхолія — ​​моє улюблене почуття. Я вважаю, що воно неймовірно гарне. Почуття меланхолії переважає в усьому прекрасному, чи то гарна картина, чи то музичний твір, воно пов’язане з тим, як ви почуваєтеся. І для мене моє найулюбленіше заняття — відчувати. Все своє життя я працював тільки з тим, що мало викликати в людей якісь почуття». І робив це віртуозно. Від кліпу Девіда Бові Blackstar і дебютного фільму «Завантажуючи Ненсі» до серіалу «Чорнобиль» — режисерові вдається викликати цілий спектр емоцій з першої хвилини й жонглювати ними до самого кінця.

Юган Ренк

Юган Ренк

Щоб бути гарним режисером, завжди потрібно робити вибір. Відповідно, гарний режисер має гарний смак. Розум режисера складається з безлічі різних комірок: потрібно бути психологом, батьком, лікарем, керівником, фотографом... І що більше комірок у тебе заповнено, то ліпшим режисером ти стаєш. Але, головне, за словами Ренка, — копати там, де стоїш. Копати під себе, копати в собі, викопувати із себе.

2019 року Ренк здобув премію «Еммі» за найкращу режисуру мінісеріалу, а в січні 2020-го — премію Гільдії режисерів Америки. «Я, звісно, дуже пишаюся цим. У мене безліч нагород. Але коли вам виповнюється 50 років і ви дістаєте визнання такого рівня, воно свідчить про те, що ви зробили щось правильно. Я зрозумів, що останні 30 років свого життя робив те, що мав робити».

Юган Ренк

Текст: Марина Шулікіна

Фото: Юрій Яцкулич

За допомогу в організації інтерв’ю дякуємо кінофестивалю «Молодість» і B2B Doc.

сериалы · кино ·

Ще в розділі Кіно

Популярне