Чому фільм "Барбі" як ніколи актуальний
У сучасний світ, сповнений суперечностей, тривог і трагедій, фільм режисерки Ґрети Ґервіг "Барбі" здатен принести радість і об’єднати людей з різних куточків світу. Цю думку підтверджує як мінімум той факт, що трейлер стрічки завірусився в мережі, обігнавши звинувачення Дональда Трампа як тему номер один у твіттері в США. Схоже, прем'єра "Барбі" стане кіноподією року.
Лялька Барбі з'явилася на світ у 1959 році і відтоді мала понад 200 різноманітних альтер-его. Саме на це вказують постери до фільму Ґервіг, на яких зображені актори та актриси то у ролі президентки Барбі, то у ролі судді Верховного Суду, то дипломатки.
Протягом років Барбі неправильно зрозуміли та нав'язали їй поверхневі та інфантильні якості. Однак вона завжди була іконою стилю й пропагувала ідею, що кожен має знайти себе, свій фірмовий стиль і залишатися вірним йому, продовжуючи постійно переосмислювати те, яким може бути ваше життя.
Барбі — це символ у різноманітних інтерпретаціях цього поняття. Харі Неф, яка грає "лікарку Барбі", поділилася в інстаграмі частинами листа, який вона написала Ґреті Ґервіг і Марго Роббі, коли її участь у фільмі опинилася під загрозою через напружений розклад. У ньому вона пояснює, чому бути "лялькою" — це сила у сучасному світі.
"Політика ідентичності та кіно — не моя улюблена комбінація, але ім’я Барбі нависає над кожною американською жінкою. Барбі — стандарт; вона — еталон дівчини; вона — істинна "лялька". Я та мої подруги — я та інші мої подруги-трансгендери — ми почали називати себе "ляльками" декілька років тому. Ймовірно, це спроба затвердити нашу жіночність — чи можливість насміхатися над стандартами, яких ми дотримуємося як жінки. Проте за словом "лялька" стоїть фігура жінки, але не в класичному розумінні, а в сенсі підробки. "Лялька" — це гламур; вона є, і її немає. Ми називаємо себе "ляльками", попри все що ми знаємо, ким ми є, ким ніколи не будемо і сподіваємося бути. Ми кричимо це слово, тому що воно має значення. І жодна лялька не має більшого значення, ніж Барбі", — написала Харі Неф.
Джеремі Скотт, який лише минулого місяця оголосив, що покидає Moschino після 10 чудових років, також розуміє Барбі. Його колекцію 2015 року для італійського бренду надихнула ця лялька. Частково тому, що, як і багато хто з нас, він завжди відчував до неї близькість. "Я думаю, що ми з Барбі дуже схожі в багатьох аспектах. Ось чому вона стала такою великою музою для літньої колекції Moschino. Люди бачать у нас багато розбіжностей і натякають, що ми просуваємо ідеї, яких просто немає. Я вважав, що вона ідеальна муза для дизайнера: у неї була будь-яка робота, яку тільки можна уявити, і вбрання на будь-який випадок, зібране зі справжнім смаком", — сказав Скотт у коментарі для The Guardian у 2015 році.
Концепція самої ляльки викликає відчуття колективної радості, яке, здається, запаморочило інтернет після виходу нового трейлера фільму "Барбі". Окрім того, вся ця історія викликає і відчуття ностальгії. Звичайно, ми відчуваємо ностальгію за лялькою, якою гралися в безтурботні часи, до того, як світ почав демонструвати нам, що ми не вписуємося в нього, що ми не можемо бути собою.
Ад Вінгергетс, клінічний психолог з Тілбурзького університету в Нідерландах, у статті для The Washington Post звернув увагу на позитивний вплив ностальгії: "Ностальгія — це емоція першої допомоги, яку дуже корисно мати у своєму наборі емоційних інструментів, якщо ви почуваєтеся самотньо або перебуваєте в поганому настрої". В матеріалі також було наголошено: дослідження показали, що ностальгія може бути "позитивною", мати "відновлювальну силу" та бути "буфером" проти емоційного нездоров’я, а не просто змушувати нас почуватися приємно та зворушено.
Можливо, найбільший подарунок, який дає нам фільм "Барбі", — це нагадування про те, що ти можеш бути збіркою суперечностей і це абсолютно нормально.
За матеріалом vogue.com.au
