Продолжая просмотр сайта, вы соглашаетесь с тем, что ознакомились с обновленной политикой конфиденциальности и соглашаетесь на использование файлов cookie.
Соглашаюсь

Подарунки з України: витвори, що межують з мистецтвом

04 августа 2022

Що привезти на подарунок з України? – запитання, яке з розпалом війни набуває нової гостроти. Нас підтримують у всьому світі, тож на знак подяки хочеться ділитися найкращим. Розповідаємо, які витвори українських майстрів варті того, щоб прикрашати приватні колекції за кордоном. 

Робота М. Я. Волощука, кераміка зі Старих Кутів (1906–1959)Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття
@gorshia.ceramics

У цьому екаунті продаються керамічні вироби українських майстрів – переважно ті, що датуються серединою XX ст. Тут можна знайти зразки васильківської майоліки (пам’ятаєте півника, якого подарували Борисові Джонсону?), ЛКСФ, Опішнянської та Косівської кераміки, що входить до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО.

Власниця екаунта, 28-річна Яся Богданова, до народження сина працювала артдиректоркою, жила в Києві. З початком війни переїхала до Чернівців. Каже, що ідея збирати посуд народилася після того, як вона побувала на косівському базарі

Її кураторський підхід – дуже зрозумілий, а від фото кераміки так і віє теплом. Власне, кераміка і є "теплим" матеріалом: вона наче зберігає тепло людських рук. 

@juliastetsheadwraps

Одна з найвідоміших київських стилісток зачісок Юлія Стець (її знають не тільки за стрижками для перукарні Gorpar, а й роботами для Vogue UA) створила власний проєкт @juliastetsheadwraps, у якому співпрацює з андеграундними митцями та створює принти на шовкових хустках.

Хустки мають гострий і модний вигляд, а ще шовк – неймовірний для волосся: він пригладжує лусочки, надає природного блиску та сяяння.  

@makhno_product

Сергій Махно — один з найвідоміших архітекторів країни, дизайнер і кераміст. У його екаунті @makhno_product можна знайти невеликі предмети мистецтва, скульптури, світильники з кераміки, які можна подарувати закордонним друзям або партнерам. 

@edere.editions

Український бренд Edere Editions (edere латиною означає "народжувати", "створювати") виготовляє текстильні об’єкти й аксесуари. Використовують традиційні техніки декоративно-ужиткової творчості та сучасний дизайн. У Edere – амбітна мета створювати вироби, які будуть актуальні поза часом і слугуватимуть не один рік, тому висока якість матеріалів та увага до найменших деталей – тут пріоритет. Об’єкти випускають невеликими дропами, де всі вироби пов’язані один з іншим, попри різні принти.

"Ми акуратно працюємо з українською спадщиною та використовуємо преміальні матеріали, ручне мереживо й ручне ткацтво, коли розробляємо свій текстиль", – розповідає засновниця бренду, дизайнерка Валерія Амірова. Вона – казанська татарка, народилася в Казані, росла в Татарстані. У 2013 познайомилася з майбутнім чоловіком, 2014-го переїхала до Києва, народила двох доньок. "Татарія бачила багато смертей, – каже Валерія. – Росія планомірно знищувала й далі знищує ідентичність татарського народу. Тому зберігати та транслювати українську спадщину для мене так важливо. Я закохана в українську культуру. Знаходжу роботи текстильного промислу й відчуваю тремтіння".

Інстаграм бренду – це захоплива візуальна подорож культурним надбанням України: тут можна знайти старовинні фото, скрини старих етнографічних видань, присвячених Україні, старовинні мозаїки та книги. "Наш інстаграм дуже змінився з початку війни, – розповідає Валерія. – Ми намагалися знайти нову мову спілкування серед цього жаху. В певний момент усвідомили, що саме ідентичність українського народу хочуть знищити окупанти, – і питань, про що саме дописувати, більше не залишилося".

"Україна – мій дім. У мене немає іншого", – каже Валерія. 

@gushka.wool

Це знаменитий екаунт, що має близько 40 тисяч підписників. «Ґушка» виготовляє вироби з вовни для дому. Тут і ліжники, і килими, і пуфи. Бренд брав участь у виставці Maison Object у Парижі цього року.  Все почалося 5 років тому в селі Яворів, посеред Карпатських лісів і полонин, з простору @didova_hatchyna, який створили львівський бізнесмен Олег Луканюк (35 років) та маркетологиня, дизайнерка Дарина Фурманюк (28 років). Згодом вони  вирішили ділитися своїми цінностями у вигляді продукту. Запросили до команди Любов Рибенчук, найближчу сусідку, ткалю в третьому поколінні, та Миколу Парпана, еколога за фахом, друга й сусіда. Тож у майстерні «Ґушка» чотири співвласники.

"У давнину майже кожна хата мала своє поголів’я овець, – розповідає Дарина. – З них мали сир і вовну, з якої й ткали. З плином історичних подій ремесло почало зникати і «Ґушка» взяла на себе відповідальність відновлювати прадавню традицію й повагу до ручної праці". Нині за брендом – ціла команда з різних куточків України, кваліфіковані майстрині, більшість з яких отримували свої знання та вміння в спадок. 

Це і майстрині, процеси яких не зосереджені на виробництві: відпарювання та фарбування вовни, граблювання, щоб вовна була м’якою та однорідною, прядіння ниток, з них і тчуться наші вироби, і валило – це така собі природна пральна машинка, де вовна звалюється й набирає щільної форми.

«Кожен наш виріб – це копітка робота. Все зроблено вручну за традиційною технологією ткання, на тих самих верстатах, за якими працювали наші бабусі-прабабусі», – розповідає Дарина. Вона каже, що атмосфера в майстерні – справді магічна: «Кожен наш килим, ліжник та доріжка сповненні любові, якою ми ділимося зі світом. Віримо, що це взаємно». 

@kysen_o2

Співзасновниці проєкту Kysen O2 Софії Станко – 34 роки. Вона закінчила Львівську академію мистецтв за спеціальністю "Дизайн одягу", навіть встигла після навчання трішки попрацювати в цій сфері, але досить швидко зрозуміла, що одяг – це "не її". 

"Більшість свого життя я живу в атмосфері, в якій постійно щось створюється, – каже Софія. – Тому насправді неможливо відстежити, коли й завдяки чому почалася історія предметного декору». Софія вірить: передумовою того, що відбувається в житті людини сьогодні, є все попереднє життя з дитинством, людьми, враженнями, навчанням, подіями, місцями й містами. 

"Моє – це про форму і лінію, про зміну матеріалу й фактури, про колір і тактильність, – каже мисткиня. – Це про експеримент, передусім для себе. Про іноді швидку зміну, бо постійно хочеться спробувати щось нове чи створити геть інше. Просто про спостереження світу, які пізніше виливаються в щось предметне".

@bogdanashraiber

Богдана Шрайбер виготовляє ліжники, килими й верхній одяг – якщо треба, то й під замовлення. Її вироби вирізняє оптимістичний дизайн та життєрадісна колірна гама. 

У майстрині немає часу довго розповідати про себе та власну творчість. "Я, Шрайбер Богдана, майстриня у виготовленні виробів з овечої вовни. Виросла й проживаю в мальовничому с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Це центр ліжникарства, тільки тут їх і виготовляють", – поспіхом відповідає вона в інстаграмі.

"Ліжникарство – це ремесло, яке передається з покоління в покоління. Мене ткати навчила мама, ще коли мені було 6 років. Я закінчила університет, здобула вищу освіту, але за спеціальністю не працювала зовсім, тому що цікавіше було робити улюблену справу", – додає вона.   

@shchos_cikave

Роксолана Худоба – засновниця львівської галереї скла "Щось цікаве". Тут продаються прикраси, предмети інтер’єру й декору, свічки, виготовлені з гутного та звичайного скла, дзеркал, а також вироби українських брендів. Сама Роксолана відповідає за бренд ReRe:Sklo, який дає нове життя старим скляним пляшкам. 

 

Ми з України ·

Еще в разделе ART

Популярное