Все, що потрібно знати про шибарі — японську еротичну практику зв'язування
Що таке шибарі і в чому його відмінність від інших бондажних практик, чи це безпечно, де навчитися мистецтву зв’язування та де знайти однодумців, розповідає Юлія Васильєва, інструкторка японського мистецтва шибарі з 16-річним досвідом, власниця бондажної студії в Києві, яка разом з освітньою платформою українського бренду Anoeses створила Шибарі Туторіал, що навчає цьому мистецтву через серію відео.
Що таке шибарі
Шибарі — це насамперед обмін емоціями. Якщо ж говорити про більш класичне визначення, то це мотузковий бондаж, техніка якого походить із Японії. Чому я наголошую на мотузках? Тому що, в принципі, бондаж може бути чим завгодно. Наприклад, якщо ви взяли пояс від халату і зв’язали руки своєму партнеру, — це бондаж; якщо ви використовуєте бондажні стрічки або наручі, поножі з секс-шопу, — це все бондаж. Та лише мотузковий бондаж у японському стилі, зі специфічними схемами, вважається шибарі.
Важливою характеристикою шибарі є те, що всі зв’язують всіх. Не важливий гендер, важлива тільки роль, яка може змінюватися залежно від настрою та практики.
Ролей у шибарі дві: ригер(ка) — людина, що зв’язує, та модель — людина, яку зв’язують.
Це про підпорядкування та домінування, про контроль та довіру чи про мистецтво в'язати вузли?
Шибарі може бути дуже різним, і я завжди запитую в людей, які приходять для мене на сесії, що ця практика означає для них. Для когось достатньо обв’язування торсу, бо людина кайфує від виплітання вузлів на партнерові. Комусь подобається контроль, передача влади, знерухомлення й різні ігри зі стимуляцією. Комусь — спокійний медитативний стан, що виникає під час зв’язування, а комусь — відчуття того, як мотузка передавлює м’язи. Усі ці люди знаходять потрібний їм досвід через шибарі, що дозволяє налаштуватися на іншу людину, зрозуміти її емоції і відчуття.
Які мотузки використовуються та де їх беруть?
Використовується тільки натуральне волокно, аби все можна було швидко розв’язати і гратися далі, — із синтетикою цього не вдасться.
Наскільки ця практика небезпечна для новачків?
У шибарі йдуть дорослі люди, тому всі причетні мають розуміти небезпеку і проговорювати деталі завчасно. Спершу потрібно з’ясувати, що для людини шибарі, попросити показати фото, описати уявлення. Якщо думки збігаються, потрібно обговорити, як сигналізувати, що щось пішло не так (і вербально, і жестово).
Звісно, йти до людини, із якою день тому познайомилися в Tinder, не варто. Краще спочатку поспілкуватися на різні теми, пізнати одне одного краще, а потім, якщо виникнуть довіра та пристрасть, можна почати знайомитися з тією стороною людини, яка любить бондаж. Зв’язана людина стає ніби дитиною — беззахисною — і йти до випадкових людей я б точно не радила.
Окрім цього, під час сесій завжди треба тримати біля себе гострі ножиці, аби моментально розрізати мотузку за необхідності. Ну і звісно, вивчити базові правила щодо місць, які не можна перетискати, і ретельно пропрацювати вузли, що створюються для легкої розв’язки.
Якої підготовки вимагає шибарі-сесія?
Нічого особливого робити не треба. Шибарі підходить абсолютно різним тілам і гендерам. Будова тіла, вага чи зріст впливають тільки на схеми, які можна виконувати, але в цілому всі люди можуть і бути зв’язаними, і зв’язувати. Тобто ніяких специфічних умінь не треба. Багато людей кажуть "я не гнучка, тому не буду в підвісі, але я хочу…". Я зв’язувала дуже багатьох людей, і в більшості випадків доводиться все змінювати по ходу, — настільки всі різні. Але це все можна легко підлаштувати.
Звісно, алкоголь та інші речовини не варто вживати перед сесією, бо шибарі в цілому дає змінений стан свідомості.
Скільки часу триває сесія?
Найчастіше сесія триває до однієї години. Звісно, це залежить, чи людина новачок, чи вже профі. Але загалом люди грають близько години, тому що надто довго знерухомлювати не можна. Мені подобається зв’язувати і розв’язувати постійно, тому що для мене це не про те, щоб знерухомити людину і далі з нею щось робити. Мені подобається проводити людину через якісь цікаві стани постійно. Тобто спочатку зв’язати руки до ніг, потім перев’язати руки назад і так далі. Це як річка, яка постійно тече; людина не знає, коли це завершиться, дуже розслабляється та поринає в ці відчуття.
Які сліди залишає по собі шибарі?
Це дуже залежить від того, що для людини шибарі. Якщо люди зв’язуються просто для того, щоб піти посидіти у кафе й мати еротичний секрет між собою, це буде одне. Якщо ж зв’язуються в ліжку для сексу — це інше. І сліди, і тривалість будуть інші.
Сліди від мотузок можуть лишатися, і їх є два типи. Один — коли мотузка просто продавлює шкіру, і вони дуже швидко сходять. А другий — коли сліди від судин, що лопнули, лишаються на кілька днів. Це не страшно.
Тим, хто не хоче мати ніяких слідів взагалі, краще в шибарі не йти, тому що неможливо передбачити, чи лишаться сліди, чи ні, адже в усіх дуже різна шкіра.
Чи можна йти на сесію з партнером?
Частіше за все люди йдуть зв’язуватися саме з партнером/кою, тобто вони приходять вчитися відповідно до обраних ролей.
Шибарі — дуже тактильна практика, тому навчатися їй варто з людиною, до якої подобається торкатися і чиї дотики подобаються теж.
Наскільки це чуттєва практика? — Тут більше задіяні еротика, естетика чи фітнес?
Шибарі — дуже чуттєва практика, у якій естетика теж відіграє велику роль, адже це японське мистецтво. А от фітнес тут ні до чого. Тому що це еротичне зв’язування між партнерами, які подобаються одне одному, і це основне.
Який одяг варто обирати для сесії?
Якщо це сесія з партнером/кою, із якими людина почувається комфортно, то можна сміливо одягати еротичний одяг, під який є настрій. А якщо це сесія, де відпрацьовується якась техніка, краще одягнути простіший і зручний приталений одяг, наприклад, легінси та футболку.
Чи дозволяється робити фото протягом сесії?
Це питання домовленостей, як і все в шибарі. Якщо людина хоче прийти в студію на сесію і там зробити фото, то варто просто обговорити це завчасно.
З якими найбільш хибними уявленнями про шибарі стикаються люди, глибоко занурені в цю тему?
Дуже багато міфів про шибарі. Наприклад, що є вузли, які давлять на специфічні точки, і люди розслабляються, як при акупунктурі, — це неправда, бо вузли не можуть так глибоко й точково продавити.
Другий міф — це коли люди кажуть, що через шибарі можна покращити ментальне здоров’я. Так, звісно, коли партнер, який подобається, зв’язує, це надихає, дає настрій і бажання повторити. Десь це може полегшити напругу, але не йдеться про це як терапію та спосіб вирішення проблем.
Ще один міф: що шибарі — важка і довга наука опанування вузлів. Але коли є базове знання, то вже після першого уроку можна пробувати зв’язувати вдома. Не треба дуже довго вчитися. І якщо це подобається, то буде значно простіше і приємніше.
Які шибарі спільноти є в Україні?
У Києві велика шибарі-спільнота, і в цілому в Україні також. У нашу велику шибарі-студію в Києві люди приходять і для навчання, і для спілкування. Цільова аудиторія — дуже широка. Це і бухгалтери, і лікарі, і IT-фахівці, і вчителі. Люди цікавляться шибарі, тому що це дає більше можливостей відчувати щось тілесно. Через те що мотузки тиснуть на тіло, воно стає неймовірно чутливим, — і це ще одна грань інтимності.
Практика допомагає розкрити тактильність, навіть щодо себе. Наприклад, коли в людини немає партнера/ки, вона може обв’язувати себе.
У нас є інстаграм, сайт, фізична адреса. Мені дуже хочеться, щоб шибарі виходило з андеґраунду. Щоб люди розуміли, що це просто може бути частиною їхнього життя; яке збагачує відчуття та задоволення між партнерами. І можна самостійно виставляти комфортні межі.
У яких випадках шибарі може стати терапевтичним?
Зараз дуже багато сексологів, які рекламують шибарі клієнтам як той простір, де люди можуть збагатити свої відчуття, проявитися, подумати в мотузках, розслабитися і бути в тілі. Тому що коли ти зв’язуєш, або коли тебе зв’язують, ти дуже глибоко у процесі, не думаєш про справи, концентруєшся на тому, що хочеш подарувати відчуття своїй моделі чи ригеру/ці.
За умови, коли партнери довіряють одне одному і почуваються комфортно, шибарі може подарувати медитативний стан і заспокоєння. Але це в жодному разі не заміна терапії.
Коли шибарі приносить травмуючий досвід?
Тоді, коли у стосунках порушено довіру; коли згода була не зовсім добровільною та активною; коли люди не обговорили завчасно своїх уявлень про шибарі та побажань від сесії; коли ригер чи ригерка недосвідчені; коли не відбулося розмови після сесії, не було обміну думками та враженнями. Залежно від рівня дискомфорту, ці речі можуть затригерити травму або створити нову. Саме тому важливо дотримуватися правил безпеки, активної згоди та практикуватися.
Які джерела допоможуть збагатити світогляд щодо шибарі?
Для початку достатньо ввести у пошук в Instagram та YouTube слово "shibari" і рефлексувати над побаченим, відзначаючи, що саме викликало інтерес, а що не сподобалося взагалі. Це допоможе збагатити своє шибарі і зрозуміти, якою ця практика має бути саме для вас.
Мені видається поганою практика дивитися випадкові відео і пробувати в’язки дебютантам. Краще або пройти онлайн-курс, де послідовно будуть пропрацьовуватися базові речі, або ж прийти до студії шибарі й навчатися персонально в майстрів. Далі вже можна зрозуміти, за якими принципами працювати, і почати брати в’язки з різних відео на YouTube.
Чому важливо почати з послідовного вивчення? — Через відповідальність. Це робота не з манекеном, а з людиною, тому треба практикувати обережно, розуміючи, де розташовані нерви, де можна натиснути сильніше, а де — категорично ні, як має відчуватися в’язка в різних місцях.
Із книг можна порадити "Seductive Art of Japanese Bondage" просвітниці Midori. Є також багато естетичних короткометражок, які можна переглянути для натхнення та настрою, наприклад, "Shibari", "Room 55", і навіть музичний кліп гурту Son Lux на пісню "Easy".
