Як сортувати сміття вдома: особистий досвід Жені Скібіної
Співзасновниця Public Kitchen Женя Скібіна розповідає, як сортувати сміття й на що треба зважати. Спойлер: нічого складного, просто трохи більше усвідомленості.
За освітою я еколог. Ще 2008 року, вступаючи до університету, я знала, що це професія майбутнього. З професією не склалося, але склалося з усвідомленістю. Тому всі мої активності в цьому напрямі (зокрема й сортування сміття) цілком зрозумілі. Але важливо: я не роблю нічого грандіозного, просто відповідально ставлюся до щоденного побуту.
Початківцю спершу треба в усьому розібратися. Мені знадобився рівно один день на вивчення питання. Я з’ясувала ситуацію з переробленням в Україні: що і як сортується, що тільки спалюється, і що я можу із цим робити. За тиждень зібрала свій перший ящик скла, пластику й бляшанок. З ним поїхала на станцію "Україна без сміття" на Саперно-Слобідську. Думаю, це найлогічніша послідовність: вивчити питання (з інформуванням, на мою думку, найкраще впорався сайт https://nowaste.com.ua/), почати сортувати, тобто зважитися не викидати сортоване сміття, і один раз з’їздити до пункту приймання вторсировини.
Дехто прилаштовує вдома кілька різнокольорових відер для сміття. У мене все простіше: вдома я складаю все разом — скло, пластик, папір. Сортую по баках вже на станції. Зазвичай це потребує хвилин 15. Їжджу сортувати не частіше ніж раз на місяць, хоча раніше каталася раз на тиждень. Згодом ліпше розбираєшся в сортуванні, починаєш купувати менше паковання, навіть вчишся складати сміття ергономічніше. І окремо я маю бак для спалюваного сміття. Це те, що не переробляється: чеки, серветки, паковання. Нині за місяць у мене назбирується один пакет на 120 літрів.
Найскладніше утилізувати флакони від косметики й парфумів: розкручувати, мити, розділяти. Із цього питання я щоразу консультуюся з працівниками станції. Вони допомагають розібратися й розкласти все до відповідних контейнерів.
Так склалося, що весь одяг, який більше не ношу, я або роздаровую, або передаю до благодійної крамниці "Ласка". На перероблювання відвозила в H&M усього лише раз. А дрібниці віддаю на спалювання. З іншого в мене залишаються тільки органічні відходи. Компостера я вдома не маю, але є подрібнювач у мийниці. Та частину органіки все одно викидаю в бак під домом у сміттєвих пакетах з кукурудзяного крохмалю. З ними є одна незручність: іноді вони починають розкладатися ще в сміттєвому відрі.
За утилізацію перероблюваного сміття платити не потрібно, але за спалювання — доведеться. Ціна символічна, за 120-літровий пакет сміття — 100 грн. Викликати кур’єра зі станції "Україна без сміття", який сам забере твоє сміття на сортування й спалювання, під час суворого карантину коштувало 200 грн за пакет.
Фото: Женя СкібінаБагато які житлово-комунальні господарства облаштовують роздільні сміттєві ящики. На жаль, у мене поруч із будинком і офісом таких ящиків немає. Є тільки контейнер для відпрацьованих батарейок, ртутних термометрів і ламп. Але знаю, що друзі активно користуються.
Не всі знають, але паковання від доставленої їжі потрібно мити перед тим, як здавати на перероблення. Та проблема в іншому: більшість паковання, хоч як його мий, залишається жирним, і тому його можна віддати тільки на спалювання. Тобто кожну ємність (пластикову або картонну) потрібно вимити, висушити й водночас із нею більше нічого не можна зробити — тільки спалити. І тут є ще один важливий момент: навіть паковання зі знаком перероблення в Україні часто повторно не переробити. На жаль.
Фото: Женя СкібінаМене часто запитують, як організовано зберігання в мене вдома. Мені досить одного об’ємного ящика для зберігання перероблюваного сміття й одного пакета для сміття на спалювання. Все це розміщується досить компактно.
Влаштувати так, щоб залишати за собою менше сміття й паковання, нескладно: згодом це перетворюється на рутину і вже по-іншому не можеш. Просто перестаєш забувати мішечки для фруктів, а овочі просиш упакувати в картонний ящик; просто повертаєш бабусям на ринках контейнери від яєць і пластикові ємності від ягід для повторного використання; просто миєш черговий поліетиленовий пакет. Все це стає природно й просто.
Фото: Женя СкібінаНе скажу, що мені потрібне натхнення для того, щоб відповідальніше ставитися до життя. Мені подобається усвідомлення факту, що я зменшую свій вплив на довкілля. Розумію, що я крапля в океані, але мені із часів Майдану дуже подобається бути краплею. Тому намагаюся робити свій максимум.
Фото: Женя СкібінаІ про upcycling. Для мене цінність носити светр KSENIASCHNAIDER, зроблений із залишків виробництва текстильної фабрики, або куртку зі старих спортивних костюмів вища за нові речі навіть найулюбленіших брендів. Нещодавно купила два італійські костюми й тренч у київській upcycle-студії OVERSIZED. Там перешивають чоловічі костюми й підганяють їх по фігурі. І дуже цікаво буде спостерігати за брендом Юлії Пелипас — bettter.
