Поділитися

Особистий досвід: навіщо вирушати в похід на байдарці

Іноді єдиний спосіб бігти швидше — це сповільнитися. Героїні Vogue UA розповідають про те, як поєднують фітнес і споглядання. Відкриває мінісерію матеріалів Ксенія Шагова з історією про те, що вона шукає — і знаходить — в походах на байдарках.

Текст: Ксенія Шагова

Якось я стояла в соборі Святого Петра у Ватикані, і моя голова запоморочилася від краси. Таке траплялося зі мною ще в Трьох Долинах у Франції, коли я звернула не туди, відбилася від товариства і поверталася до готелю на самоті — лише я і гори, більше нікого. Або ось у походах, коли після сніданку сідаєш у байдарку, дивишся на річку, слухаєш ліс і весла. Ці миті абсолютного щастя безцінні.

Ось уже сім років поспіль я ходжу в байдаркові походи річками. В Україні безліч агенцій, які займаються організацією подібних видів дозвілля, — наша базується в Харкові. Але багато що залежить і від ідейного натхненника: наш скаут-майстер Ярослав Лодигін вже сім років збирає команди — в походах з ним побували найрізноманітніші люди, від лікарів до держслужбовців і журналістів.

Юрій Марченко, Ярослав Лодигін

Прийнято вважати, що з походу повертаються підтягнутими і сухорлявими — саме такий вигляд мають професійні байдарочники. Хлопці дійсно стараються: з 10-ї ранку до 7-ї вечора з перервою на обід — у них суцільне веслування. Але у мене крепатура буває хіба що від сміху: якоїсь миті стало ясно, що особливих змін в швидкості байдарки від того, гребу я чи ні, не відбувається. Так що я просто слухаю капітана човна і допомагаю, коли треба. Це теж дивне відчуття: коритися в звичайному житті і в роботі я не звикла.

Як не дивно, але перше, до чого треба бути готовою, збираючись у подібний вояж, — зовсім не фізичні навантаження, а соціалізація. Всі п'ять днів люди перебувають в буквальному сенсі в одному човні; як мінімум, вони мають бути приємними одне одному. Ми багато жартуємо, рибалимо, співаємо пісень (якщо у вас немає друга, який уміє грати на гітарі, заведіть його до походу або навчіться самі). Лодигін готується до експедицій і влаштовує нам екскурси в історію місцевості, якою ми йдемо. Але головна моя розвага — "набіги" на села. Чекаю цього весь рік: кури, гуси, кози — і люди, до яких ми іноді заходимо в гості. І морозиво з сільської крамниці, яке сприймається як вишуканий десерт.

Ксенія Шагова

Погода часто може зіграти з байдарочниками злий жарт. Передчуваючи похід, уявляєш себе в купальнику і капелюсі з полями на носі човна в інстаграмной позі, а в підсумку сидиш в плащ-палатці, в обличчя летять крижані градини, і всі думки лише про те, як безглуздо померти від удару блискавки в розквіті літ. Найдивовижніше, що і в такі моменти відчуття безумовного щастя не полишає.

З собою в похід треба брати увесь гардероб, від купальників і шортів до пуховика і термобілизни. Плащ-намет і гумові чоботи теж не завадять. Але перше, що треба упакувати в рюкзак, — це санскрін. Зі мною завжди два тюбика: SPF 50 для обличчя і SPF 35 для тіла. Велику частину часу доведеться провести на воді, яка відбиває сонце, — обгораєш блискавично. Репеленти теж беру з запасом, без них ніяк: бувало, виходиш з човна, а вся спина в комарах, як у жилеті.

Інструктор допомагає з багаттям, а з наметом переважно ми справляємося самі. Головне — встигнути до темряви. За базове меню, в якому є гречка, вівсянка, овочі, консервовані паштети, теж відповідає інструктор. Особливе задоволення — вафлі "Артек" з чорним чаєм. Їм їх рівно раз на рік, але задоволення — як від "Павлової" в паризькому LouLou.

Юрій Марченко, Ярослав Лодигін

Зараз з'являються нові гаджети, що спрощують життя в поході. Якось у нас з собою була навіть переносна сауна. Правда, я так і не скористалася нею. Зате подумую купити портативну кавоварку еспресо, тому що торік, до прикладу, вирішивши зробити каву на багатті в термочашечці Starbucks, я швидко усвідомила, що це не найкраща ідея. Взагалі, пристроїв для глемпінга сьогодні безліч, але навряд чи сплав на байдарках — той випадок, коли варто намагатися привнести в нього комфорт п'ятизіркового готелю.