Стрімкіша за хвилі: Анастасія Степула — про своє захоплення сапбордом
З настанням літа фото модних дівчат з’являються в нових — водних — декораціях. У мінісерії матеріалів vogue.ua героїні розповідають про своє захоплення водними різновидами спорту. Відкриває проєкт Анастасія Степула з розповіддю про своє зачарування сапбордингом.
Анастасія Степула. Фото: Катя Березницька"Для мене сап — можливість спостерігати за моментом і цілком бути в ньому, відмовитися від контролю, водночас чітко фіксуючи те, що відбувається. Це якесь дуже глибоке занурення в природу й можливість ні про що не думати: мозок занадто зайнятий збереженням балансу тіла, унаслідок — баланс настає в голові.
В один з літніх вихідних мої друзі Женя і Катя Березницькі запропонували з’їздити за місто покататися на сапбордах. Ми спускалися на дошці з пірса; мій сап дуже гойдався, тому я так і не змогла випростатися на ньому на весь зріст. Провела пів години, сидячи на колінах і балансуючи веслом; в результаті вирішила, що такі розваги не для мене. Але зовсім скоро захотілося повторити — і вже наступного разу досвід виявився вдалішим. Досвідчені інструктори кажуть, що перше заняття з бордом в положенні сидячи — абсолютно типово. Варто трохи звикнути, і можна тримати баланс стоячи, водночас хвацько вправлятися з веслом. Але хай там як, у сапі більше дозвілля, ніж фітнесу. Навантаження додається тільки в разі інтенсивної роботи веслом, а кому воно потрібне, коли на воді світанок або захід і хочеться насолодитися навколишньою природою?
Анастасія СтепулаВтім навантаження може виникнути, коли на нього зовсім не очікуєш. Якось я вирушила кататися з гідом і групою. Ми неспішно веслували вздовж окремих острівців, запливали в непомітні із суходолу заплави, відпочивали поблизу вербових гаїв. Непосвяченому знайти ці таємні водні маршрути вкрай складно. Всі були під таким враженням, що не помітили, як замість запланованих двох годин прокаталися п’ять. Крепатура потім трималася тиждень, а враження досі неймовірні. Але загалом навантаження подібне до того, що отримуєш під час занять пілатесом: м’язи кору й ніг постійно напружуються, щоб утримувати баланс. Залучається не тільки велика мускулатура, а й дрібні м’язи-стабілізатори, чого зазвичай не відбувається під час кардіо- та силових тренувань.
Сапбординг прекрасний тим, що можна розпочати з нуля — і досягти успіху. Жодної підготовки не потрібно: заняття до снаги і дітям, і людям похилого віку. Хіба що треба прийняти: рано чи пізно все-таки впадеш у воду. Бажано вміти групуватися, щоб не падати навзнак на водне плесо. Спорядження мінімальне — купальник і сонцезахисний крем. Без останнього не варто й починати — навіть о сьомій ранку, навіть у хмарну погоду. Свій сап — це добре, але дотримуючи принципів відповідального споживання, оптимальніше брати його в оренду. Тут стане в пригоді антисептик; можна підстрахуватися додатково й надіти гумові шкарпетки. Починати з купівлі борда точно не варто: правильніше спробувати різні моделі, і якщо бажання кататися не зникне, купувати свій. Те саме й з гідрокостюмом: я, наприклад, досі його не придбала, а якщо катаюся ввечері, то накидаю легкий кардиган.
Анастасія Степула. Фото: Катя Березницька
Часто кажуть, що в сапбордингу розминка не потрібна: поки дотягнеш надутий сап від берега до води, — вже й розім’явся. Сама дошка досить важка, але зробити 5-хвилинну класичну розминку для всього тіла ніколи не завадить: м’язи будуть слухнянішими й еластичнішими. Тим, хто практикує йогу, я б радила спробувати її на сапі. Навіть звичні й легкі асани на воді стають випробуванням: ніби заново знайомишся зі своїм тілом. Але хоч як складно утримувати баланс, мені здається, що це радше емоційний досвід. Світанок на воді, природа, що прокидається, і Сур’я намаскар посеред затоки — момент, коли говориш собі: "Яке щастя жити".
Анастасія Степула
Сап — це щось на зразок спортивної медитації, тож місцевість для плавання дуже важлива. Є багато морських сап-маршрутів, але сапборд на морі я не люблю: хвилі занадто активні й високі, втрачається дзен. Тоді катання перетворюється на постійну боротьбу зі стихією — а це не моя історія. Мрію покататися на озері Тахо в Каліфорнії, на льодовиковому озері Каламалка і в Національному парку Банф у Канаді — це місця з фантастично мальовничою природою. Головне, не пробувати ставати на сапбординг у людному місці, де гасають водні мотоцикли, катери і яхти, купаються діти й грає диско 1980-х. Я намагаюся їхати за місто й вибирати час, коли на воді тиша й спокій. Повертатися до справ після ранку на річці — зовсім інший настрій, ніж той, з яким берешся до роботи після кави на кухні. Це насолода: для душі, для розуму, для очей і для тіла теж. Чистий кайф".
Довідка Vogue
"Сапбординг" походить від англійської абревіатури SUP (stand up paddle — "стоячи з веслом"). Як і багато інших геніальних речей, своєю появою він зобов’язаний випадку. Серф-інструктори, яким треба було чимшвидше дістатися до учнів, полегшували собі життя й гребли не руками, а веслом. Дуже скоро сапборд перетворився на самостійне спортивне спорядження: за допомогою нього стали тренувати баланс, зміцнювати м’язи кору, практикувати йогу й навіть грати в поло та віндсерфити.
