Історія однієї речі: університетська куртка
Університетська куртка — один із небагатьох предметів одягу, які асоціюються з класичним загальноамериканським образом. Уявіть собі спортсмена, який іде бейсбольним полем. Він одягнений у вовняну куртку зі шкіряними рукавами, смугастими манжетами й великою літерою на грудях.
Кадр із серіалу "Врятовані дзвінком" Історія університетської куртки, відомої ще як леттерман-жакет, починається в середині 19 ст. в одному з найпрестижніших навчальних закладів у світі — Гарвардському університеті. У 1865 році бейсбольна команда Гарварда переймалася тим, як виділити зіркових гравців команди під час змагань. Тоді замість курток спортсмени носили плетені светри як уніформу, і, як свідчить історія, команда вирішила вишити на них по центру велику літеру "H".
Десять років по тому футбольна команда Гарварда наслідувала приклад своїх бейсболістів і почала вишивати ту ж літеру і на своїй формі. Зазвичай такий светр дозволяли носити лише тим гравцям, які взяли участь у найважливіших іграх проти Єльського університету або Прінстона. Їм дозволялося носити її й поза спортивним полем. А ті, хто мав менше досягнень і почестей, були змушені повертати свої светри з літерою "H" наприкінці сезону.
Університетська куртка такою, як ми її знаємо сьогодні, була винайдена лише у 1930-х роках. На той час був запит на міцніший одяг, який би зігрівав спортсменів. Так і з'явилася класична вовняна куртка зі шкіряними рукавами. Невдовзі традиція носити такі жакети поширилася від елітних університетів Ліги плющу до середніх шкіл та інших коледжів у Сполучених Штатах, і практично кожен американський спортсмен носив цю куртку.
Меджик Джонсон, 1979Університетська куртка стала настільки популярною, що її почали випускати масово. Виробники товарів для фанатів продавали подібні жакети для вболівальників професійних бейсбольних команд. Проте для фанатів куртки виготовляли не з вовни і шкіри, адже ці матеріали були дорогими. Натомість компанії використовували атлас, знизивши вартість курток і зробивши їх доступнішими для широкого кола шанувальників різного віку і достатку.
Разом з тим, як університетська куртка здобула популярність, вона почала проникати в масову попкультуру. У 1983 році Майкл Джексон, як відомо, з'явився в червоному леттерман-жакеті з золотими рукавами і великою буквою "М" на грудях у своєму музичному кліпі на Thriller.
Майкл Джексон, 1984Леттерман-жакет також став атрибутом багатьох спортивних команд, особливо баскетбольних і футбольних. Тодішній футбольний клуб Los Angeles Raiders, а також баскетбольні команди з великою кількістю фанатів, як-то New York Knicks, Boston Celtics та Chicago Bulls, придумали свої власні атласні університетські куртки.
Ставши популярною в попкультурі, ця спортивна куртка вийшла на модну сцену кінця 1980-х і початку 1990-х років. Вона спочатку з’явилася в привілейованому товаристві Ліги плюща, а згодом перетворилася на улюблений атрибут таких гіп-гоп груп, як Run-D.M.C. та N.W.A. Це означало, що відтоді вона "належить вулицям". Стало ясно, що тепер будь-хто може носити університетську куртку, незалежно від приналежності до певного навчального закладу або з огляду на спортивну майстерність.
Snoop Dogg, 2004У 1987 році Stüssy, відомий сьогодні як один із легендарних лейблів вуличного одягу, почав виробляти університетські куртки, використовуючи старі методи конструювання та традиційні матеріали — вовну і шкіру. Stüssy регулярно випускав різні версії курток, серед яких була культова модель One Love 1989 з раста-забарвленням.
Зараз уже кожен бренд і дизайнер випустили свою власну версію університетської куртки: від класичної моделі до більш авангардної і сучасної. Прикметно, що вже майже 100 років цей предмет одягу незмінно залишається популярним.
