Run the World: Микола Таран — про досвід марафонів у різних країнах світу
Ультрамарафонець, спартанрейсер, тріатлоніст Микола Таран став першим українцем, який подолав дистанцію в 73 км в Норвегії й загалом побачив півсвіту. На бігу.
Усе починається з дисципліни й бажання. Моя дисципліна завжди будувалася на терпінні, ЗСЖ і важкій праці. На свої перші офіційні 21 км я зареєструвався, вже маючи спортивний досвід у легкій атлетиці, але результати не були разючими. Втім, мене це не зупинило, а радше розпалило. Тож я зробив ще кілька стартів для досвіду й рушив у свій перший класичний марафон. Він мав бути незабутнім, тому я вирішив бігти у Вільнюсі на Danske Bank Vilniuas Marathon 2016. То був європейський рівень, нові знайомства, самостійна подорож і яскравий фініш. Після Литви я вирушив на найстаріший марафон у Європі, 42 км у Кошицях (Словаччина), а через тиждень вже був новий челендж і нове місто, Будапешт.
Вже сьогодні я можу сказати, що перш ніж починати бігати, треба пройти повноцінне обстеження в лікаря. Серце, судини, тиск, суглоби — треба мати повну картину щодо власного здоров’я. Починати готуватися до забігу потрібно не пізніше ніж за 14 тижнів до початку. Краще тренуватися з тренером, щоб через надмірний фанатизм не нашкодити собі. Перший старт краще обирати десь у Європі, у гарній країні – щонайменше буде що згадати на схилі віку.
А насправді для того, щоб створити класне враження і про організацію, і про краєвиди. Після пробіжок важливо правильно відновлюватися: повноцінно спати й харчуватися, ходити на масаж і в сауну. Все це треба робити, пам’ятаючи, що такі забіги — не професійний спорт. Тож треба ставитися до них як до звичайних пробіжок. Принаймні, поки ваша дистанція не перевищує 21 км.
Тим часом розповіді знайомих дистанційно закохали мене в Норвегію. Неймовірна країна, чисте повітря, фьорди, природа — я вирішив, що неодмінно поєднаю біг і туристичний складник. За тиждень до старту випадково дізнався, що існує так звана дистанція для вікінгів — біговий BMW Oslo Maraton 73 км, де є ліміт учасників і потрібно вкластися в часові межі. З реєстрацією я тоді запізнився, але прокинувся азарт — на наступний ультрамарафон я зареєструвався одним з перших.
Готуючись до Норвегії, я встиг пробігти дистанції і 50, і 100 км. І пробігти знаменитий марафон у Лос-Анджелесі, де представляв Україну. Це був наймасштабніший старт: у марафоні в LA можна побачити голлівудських зірок, а маршрут пролягає через Голлівуд, алею слави, Беверлі Гілз, стадіон Доджер. Фінішна пряма закінчується навпроти океану. Бачити все це не через вікно автомобіля, а пробігаючи повз, — зовсім інший клас вражень.
Щойно прилетів додому, дізнався, що буду єдиним українцем з 96 учасників на 73-км марафоні в Норвегії, і одразу почав готуватися. Марафон був бентежний і небезпечний. Судоми в ногах, тіло кидає то в жар, то в холод. Мозок каже: "Біжи", а ноги відмовляються. Але я фінішував шістнадцятим, залишивши за собою ще 80 бігунів. Важко здобуті медалі разом із речами викрали в Україні, але то вже зовсім інша історія. Принаймні емоції залишилися.
На наступний ультрамарафон в Норвегії я реєструвався з Нью-Йорку, куди переїхав на деякий час. У цьому марафоні вже брали участь 125 атлетів; це означало, що за першість доведеться змагатися ще дужче. До дистанції готувався, зробивши кілька контрольних пробігів у Празі, Мінську, Берліні, Амстердамі, Парижі, Бергені й Тромсе, за Полярним колом. У межах підготовки я виборов 2-ге місце в міжнародних змаганнях забігу із перешкодами Spartan Race Ultra 50 км — і дістав змогу потрапити на чемпіонат світу у Швеції.
Трасу я знав добре, був підготовлений чудово — і прийшов до фінішу одинадцятим. Сподіваюся, втретє я покращу свої результати. Що потрібно знати тим, хто хоче спробувати пробігти ультрамарафон, можна знайти на the-runners.com. А в мене попереду багато планів: фінішувати в усіх містах Норвегії, подолати кілька екстремальних марафонів, вилізти на Казбек у Грузії та зійти на найскладнішу гору у світі К-2 (8611 м) у Пакистані, організувати благодійний забіг і переплисти Гібралтар (18 км). Жити двічі я точно не буду, тож зараз або ніколи. Біг для мене — це ліки проти поганого настрою. Що більше бігаю, то ліпше почуваюся. Біг — це молодість, свіжість думок і здоров’я загалом.
