Фільм «8½» Федеріко Фелліні в 10 світлинах

Федеріко Фелліні був видатним італійським режисером, який дуже тонко відчував світ. Він казав: «Що більше кінематографісти наслідують дійсність, то швидше вони скотяться до підробки. У цьому сенсі чорно-біла гама дає ширший простір фантазії». Тому сьогодні, у день народження Фелліні, ми вирішили згадати наш улюблений чорно-білий фільм «8½», який критики зараховують до класики світового кінематографа, а також вважають одним з найкращих фільмів італійського режисера.

Ми інтелектуали — я кажу «ми», тому що вважаю вас таким, — маємо за обов’язок бути при здоровому розумі до самого кінця. У світі вже й так повно зайвого, і додавати сум’яття до сум’яття не той випадок.

Щастя полягає в тому, щоб завжди говорити правду, не завдаючи нікому болю.

Знищувати краще, ніж створювати, якщо не створюєш по-справжньому потрібних речей.

Життя — це свято — проживімо його разом!

— Я не щасливий.

— А хто вам сказав, що ми приходимо в цей світ для того, щоб бути щасливими?

— Як на мене, деякі теми кінематографа просто недоступні. Ви надто довільно змішуєте небесну любов і любов земну.

— Буває, можливо.

— На вас лежить велика відповідальність, ви можете просвітлити або занапастити мільйони душ.

— Цей тип, якого ти описав, він нікого не любить, і його анітрішки не шкода.

— Я не розумію, він зустрічає дівчину, яка може відродити його, стати сенсом його життя, і відмовляється від неї?

— Тому що він зневірився.

— Тому що він не вміє кохати.

— Тому що неправда, що жінка може змінити чоловіка.

— Тому що він не вміє кохати.

Нам буде потрібно лише трохи гігієни, чистоти й дезінфекційних засобів. Ми задихаємося від слів, від образів, від звуків, які не мають права на життя, які приходять з порожнечі і йдуть у порожнечу...

— Я хочу казати правду — те, чого я не знаю... те, чого я шукаю, але ще не знайшов. Тільки так я почуваюся живим.