Фільм "Приборкання норовливого" у 10 світлинах
"Приборкання норовливого" з Адріано Челентано й Орнеллою Мутті, мабуть, одна з найкращих комедійних картин італійського кінематографа 80-х. Чого лише вартий головний герой Еліа, егоцентричний одинак, інтелектуал, з чудовим почуттям гумору, який чудово ладнає з тваринами, але ніяк не знаходить спільної мови з людьми. І, звісно ж, спокуслива Ліза, роль якої виконала Орнелла Мутті, яка увесь фільм намагається приборкати непокірного Челентано, розібратися зі своїм життям і знайти щастя в забутому селі Італії. Що з цього вийде — дивіться самі, але що ми точно почерпнули з фільму, так це те, що на запитання: "Скільки вам років?", — завжди можна відповідати — "Не пам'ятаю".
— У мене поганий характер? Це в мене він поганий?
— Так!
— [Еліа вихлюпує каву на офіціанта] Хто сказав? Хором це ще не означає, що так вважає кожен із вас. Я запитую, хто особисто? Ось ти, поганий у мене характер?
— Так.
— Сміливий і за це прощаю.
— Мене звати Ліза.
— Ви в цьому не винні.
— Скільки тобі років?
— Сорок.
— По тобі не скажеш…
— Я знаю.
— А мені двадцять п'ять..
— По тобі теж не скажеш.
— Звісно.
— Я думав, що двадцять шість.
— Еліа? Так звали одного з пророків, здається... Може, ви теж можете пророкувати майбутнє?
— Суп у вас охолоне, якщо не перестанете чесати язиком.
— Я повернулася, щоб сказати, що ти ненормальний, хам, женоненависник, грубіян і мужлан!
— А крім цього?
— Ти ще й хвалько.
— Зрозумів. Ти закохалася в мене.
— Я?!
— Скільки вам років?
— Не пам'ятаю.
— Я дав би менше.
— Ти ще нічого не сказав про мій костюм...
— А що, я мав щось сказати?
— Ну, припустимо, я його вдягла для тебе. Тобі подобається, не подобається? Вислови свою думку.
— Але ти й учора в ньому була.
— Ні, вчора був інший. Сьогодні на мені костюм від Valentino.
— Від Валентино? Я думав, що це твій.
— Слухай, поясни мені одне — ти справді такий чи прикидаєшся?
— Справді такий — прикидаюся.
— Отже, тобі все одно, роздягнута я чи одягнена?
— Усе одно!
[Ліза знімає із себе костюм]
— Тоді сьогодні ввечері я розгулюватиму ось так! Подобається?
— Ні!
— Тобі за мене соромно?
— Ні, мені за тебе холодно.
— До зустрічі в Мілані.
— А ти скоро приїдеш туди?
— Так, скоро. Через три-чотири роки.
— Наступної неділі, об одинадцятій...
— Що саме?
— Ми одружимось.
— Ні!
— Щось я не розібрав останнього слова.
