Що дивитися на фестивалі документального кіно Docudays UA
26 березня стартує фестиваль документального кіно Docudays UA — через карантин в Україні він пройде онлайн. До 4 квітня на сайті фестивалю можна побачити понад 80 фільмів. Головна тема Docudays UA цього року звучить як "Право на здоров’я". Vogue.ua вибрав 9 програмних фільмів, які не можна проґавити.
Головна тема нинішнього Docudays UA — це здоров’я, а один з найцікавіших фільмів фестивалю присвячений глобальній пандемії, учасниками якої всі стали у 2020 році і є ними досі. 23 січня 2020 Китай закрив місто Ухань, у якому проживає 11 мільйонів осіб, для боротьби зі спалахом нової епідемії COVID-19. Знятий на передовій, у чотирьох лікарнях, фільм "76 днів" розповідає неймовірні історії про людей, які опинилися в епіцентрі пандемії: про жінку, яка марно благає попрощатися з батьком; про дідуся з деменцією, який шукає дорогу додому; про пару, яка прагнула побачити свою новонароджену дитину, і про медсестру, рішуче налаштовану повернути особисті речі сім’ям загиблих. Назва фільму означає 76 днів найжорстокішого локдауну, який жителі Ухані пережили у 2020 році.
Хочете дізнатися, хто такі біогакери, і чим небезпечна їхня діяльність? Тоді подивіться документальний фільм американки Тріші Долман "Громадянин Біо", який викликав величезний ажіотаж у Штатах, після чого права на нього викупив Showtime. У центрі картини — історії чотирьох найвідоміших біогакерів Америки (люди, що за допомогою останніх наукових досліджень створюють власні програми в галузі боротьби з хворобами й обіцяють вічну молодість і тривале життя). Усі вони так чи інакше були пов’язані з Аароном Трейвіком, самопроголошеним біогакером, якого було знайдено мертвим у віці 28 років. Відомо, що Трейвік тестував на собі недосліджені й заборонені медичні препарати та помер у камері сенсорної депривації, яку використовують для медитації.
Режисерська робота одного з найвпливовіших художників світу Ай Вейвея досліджує масове викрадення мексиканських студентів у 2014 році. Наприкінці вересня 2014 року студенти педагогічного коледжу Айотзінапи мали вирушити на демонстрацію проти влади в мексиканському штаті Герреро. По дорозі на них напали поліційники й невідомі в масках. Шестеро студентів загинуло, ще 43 людини викрали. Про їхню долю досі нічого невідомо. "Відтоді сім’ї студентів живуть у підвішеному стані із запитаннями без відповідей, переживаючи психологічні та емоційні наслідки повсюдного насилля, що охопило мексиканське суспільство", — йдеться в синопсисі фільму. Прем’єра стрічки "Живі" відбулася на кінофестивалі "Санденс" у 2020 році.
Робота над одним з найочікуваніших фільмів Docudays UA тривала понад три роки. Це історія фрик-кабаре Dakh Daughters — без перебільшення культового українського гурту, що виник 2014 року в Києві, у розпал революції Гідності, з легкої руки режисера й засновника театру Дах Влада Троїцького. Гурт прославився на весь світ, об’їздив з гастролями США, Францію, Бразилію, Португалію, Австрію та ще багато країн.
Ось, що говорять про фільм самі творці: "Пильно вдивляючись у кожну з артисток, ми відкриємо для себе сім ролей, сім образів жіночності, сім способів бути собою і сім життєвих кредо. Під час революції на Майдані 2014 року, у поворотний момент в історії країни, мистецтво стає для Dakh Daughters способом осмислення цих подій і допомагає поглянути в очі суворій реальності з мудрістю й надією".
Іван Приходько — один з останніх народних художників України, якого називають сучасним Григорієм Сковородою. Приходько — майстер декоративного розпису та автор чарівних, наївних живописних полотен, споглядання яких викликає асоціації з картинами Марії Примаченко й Катерини Білокур. Він самоук, живе в селі Дударків на Київщині й уже багато років викладає дітям народну творчість. Його світосприйняття та внутрішній світ сповнені радості й краси. Фільм розповідає про важливу подію з життя художника: "Одного разу картини Івана потрапляють на виставку до Мистецького Арсеналу — головного виставкового центру країни. Чи проміняє він рідне село й народну творчість на міське життя й спільноту арткритиків та агентів?"...
Нова картина української документалістки Аліни Горлової знайомить глядача з Андрієм Сулейманом. Його сім’я втекла до України із Сирії, коли там почалася війна. Та потім війна прийшла й сюди. Андрій став волонтером Червоного Хреста, але після смерті батька повертається на батьківщину. Цю історію знімали чотири роки, унаслідок робота Аліни Горлової стала "Найкращим повнометражним фільмом" на Міжнародному фестивалі документального кіно IDFA в секції First Appearance.
Мішель — молодий німець — мріяв жити простим життям далеко від цивілізації, у маленькому селі посеред Карпатських гір, й опікуватися розведенням і порятунком зникомого виду водяних буйволів. Насолоджуючись життям у повній гармонії з природою та тваринами, Мішель несподівано для себе закохався в дівчину зі свого рідного міста в Німеччині. У Віри двоє маленьких дітей від попереднього шлюбу, тож на два роки Мішель повертається жити до Німеччини, щоб створити нову сім’ю з Вірою. Зрештою Мішель постає перед вибором: кохання в Німеччині чи омріяне життя з буйволами далеко від мегаполісів, про що він так мріяв?
Сергій Буковський, один з найсильніших українських документалістів, зняв кіно про класика, композитора Валентина Сильвестрова. 82-річний Сильвестров, поряд з нині покійним Мирославом Скориком, — найвідоміший у світі український композитор, у творчому доробку якого — музика до фільмів Кіри Муратової й Сергія Параджанова, вісім симфоній, вокальні та хорові твори. "Звичайного генія" Буковський знімає в будинку маестро серед партитур, на репетиціях з оркестром і хором, за фортепіано у творчому запалі — фільм зроблений з величезною любов’ю та увагою до композитора.
Один з найзворушливіших і найособистіших фільмів у програмі. Режисерка Джудіт Гелфанд допомогла невиліковно хворій матері спочити з миром у госпісі. За сім місяців 50-річна Джудіт стане мамою. А поки їй доводиться розбиратися з "мотлохом": це 63 коробки зі спадщиною від матері, які захаращують майбутню дитячу кімнату; з власною зайвою вагою, яку мати вмовляла її скинути, а також із усвідомленням того, що вона буде на пів століття старша за власну дочку. "Любов і мотлох" — розповідь від першої особи, ілюстрована матеріалами сімейного відеоархіву за 25-річний період. Режисерка намагається зрозуміти, як змінює нас батьківство, чому ми так міцно прив’язуємося до непотребу та що насправді варто залишити дітям.
