Крихітка на мільйон: інтерв’ю з Дарією Білодід
Українська дзюдоїстка Дарія Білодід виграла "Бронзу" на Олімпіаді в Токіо. Згадуємо інтерв’ю з Дарією, у якому говорили з наймолодшою чемпіонкою світу в історії дзюдо про бійцівський характер, завзяття, мрії й кубики преса.
Дарія БілодідФото: Lesha Lich. Стиль: Venya BrykalinТекст: Олена Пономаренко
Знімати Дарію для Vogue — одна насолода. Тонка (48 кг), висока (172 см), м’язиста й сухорлява, вона беззаперечно змінює образи, не вередує, позує розслаблено — природжена модель. Досвіду fashion-знімання вона майже не має, здебільшого — мініінтерв’ю й сюжети в новинах. Сюжетів багато: у вересні 2018 Дарія виграла золото в Баку — і ввійшла в історію як наймолодша чемпіонка світу з дзюдо. На той момент їй було 17. Перед цим були й інші значущі перемоги: на чемпіонаті Європи у Варшаві, турнірах серії Гран-прі в Тунісі й Загребі, турнірах Великого шлема в Дюссельдорфі й Парижі та інших. Всього за останні два роки Дарія привезла в Україну десять золотих медалей.
Дарія БілодідФото: Lesha Lich. Стиль: Venya BrykalinУ спорті Дарія з трьох років: з батьками — професійними спортсменами (тато — бронзовий призер чемпіонату світу з дзюдо, мама — майстер спорту) це було неминуче. Спочатку була художня гімнастика. Мама Дарії була тренером з дзюдо, і дівчина приходила до неї в зал, дивилася, як діти відпрацьовують кидки й перекиди. "Мені захотілося спробувати, — розповідає Дарія. — Я спробувала — і зупинитися вже не змогла".
Перед інтерв’ю редакція сто разів нагадує мені запитати в Дарії, як вона досягла досконалої форми й кубиків на пресі: все-таки дзюдо — не паверліфтинг. Я, звісно, питаю — і чую у відповідь те, на що потай сподівалася: "Далеко не у всіх спортсменів добре виділяються м’язи преса. У мене, радше, така генетика: я „підсушена", худа. Це, напевно, джек-пот". Але варто мені тільки зміцнитися в думці, що деяким все-таки щастить, як дівчина продовжує: "Два тренування на день. Щодня, крім неділі. Ранкове — дві години, вечірнє — три з половиною".
Дарія БілодідФото: Lesha Lich. Стиль: Venya BrykalinРанкове тренування містить біг. "Взимку півгодини-годину на доріжці в залі, в інші пори року — на вулиці. Коли взимку їдемо на збори в карпатський "Заросляк", де багато снігу, то тепло вдягаємося, надягаємо балаклави, щоб не надихатися холодним повітрям, — і вперед. Після бігу — вправи зі спортивною гумою або робота на тренажерах з різними групами м’язів". Вечірнє заняття — завжди в кімоно: "Чергуємо тренування: на одних відпрацьовуємо захоплення й кидки, на інших — ведемо спаринги".
На спарингах трапляються травми, зате синців майже не буває. "Тіло звикло, — незворушно знизує плечима чемпіонка. — Один раз за всю спортивну кар’єру я мала синець під оком. Маскувала його консилером. Зате якщо розбити губу — це навіть кумедно: відразу такий об’єм!". Але розбита губа, звісно, — дрібниця, порівнюючи зі справжніми травмами. Цього року їх було дві: зламані щелепа й ніс. "Тут ніхто не винен: я постраждала від своєї швидкості й сили. Від мого кидка голова суперника сіпнулася — й зачепила мене".
У дзюдо мистецтво кидати — цінне, але не головне. "Важливо думати не про те, як розрахувати ефектну амплітуду, а налаштуватися — і показати на змаганнях те, над чим довго працював. Головне — думати головою й не дозволяти емоціям переважити". Сама Дарія готується до виступів як гарний проджект-менеджер: все планує й прораховує наперед. Напередодні змагань переглядає сутички суперників в інтернеті, опрацьовує складні захоплення і кидки. І не потурає собі, навіть коли втомилася: "Якщо хочеться відпочити, я нагадую собі, що в цей час суперники тренуються і стають сильнішими. Це мотивує тренуватися вдвічі інтенсивніше, ніж вони". Думаю, що такий підхід чудово спрацював би й у будь-якій інший сфері.
На змаганнях і тренуваннях існує б’юті-етикет: фарбуватися не заведено, парфуми дозволені (Дарія любить легкі Escada), довге волосся краще збирати в жмуток, а манікюр і педикюр може бути тільки прозорим — і зовсім не тому, що дрес-код. У дзюдо є особливі задушливі прийоми, від яких людина може знепритомніти. У такому разі колір нігтів — важливий маркер. Якщо вони синіють — це тривожний знак. "На змаганнях я не переймаюся щодо зовнішнього вигляду, — розповідає Дарія. — Але люблю, коли на мені добре сидить кімоно, гарно зав’язаний пояс". Хоч немає такого поняття, як "модне кімоно", Білодід тренується й виступає в одязі лінії Slim — вона призначена для худих і високих ("якщо я вдягну звичайний розмір для свого високого зросту, то матиму вигляд як у банному халаті").
Дарія БілодідФото: Lesha Lich. Стиль: Venya BrykalinБілодід розповідає, що ніколи не помічала, щоб люди якось по-особливому реагували на її зовнішність. "У дзюдо оцінюють не зовнішність, а боротьбу", — пояснює 18-річна Дарія, серйозна дівчина з характером воїна. У дзюдо, як і в будь-якому різновиді спорту, без такого не обійтися. "Техніку й гарну фізичну форму можна здобути згодом, а характер — ні, — стверджує вона. — Я виграла чемпіонати світу та Європи не тому, що була сильнішою від інших. Просто вмію зібратися в потрібний момент". Замість того, щоб панічно прокручувати в голові різні сценарії перед сутичкою, вона діє: починає розминатися, а потім проводить серію дихальних вправ: вдихає через ніс і голосно видихає.
Дарія обожнює бігати й грати в футбол; любить спа — каже, це найкраща нагорода після виснажливих тренувань; розуміється на добрій їжі ("улюблена — це карбонара і шоколадний фондан"), мріє взяти олімпійське золото ("на менше я не згодна") — і планує завершити кар’єру на піку, у 25. Готується стати спортивним журналістом: другий курс факультету журналістики Київського університету ім. Шевченка й понад сто тисяч підписників в Instagram — прекрасні для цього передумови. Питаю, чи легко бути вродливою, знаменитою й успішною, — і Дарія ніяковіє й не відразу знаходить відповідь. "Я почуваюся щасливою: маю улюблену справу, мене оточують добрі люди, я кайфую від свого життя. У ньому постійно щось відбувається — я в русі".
Фото: Lesha Lich
Стиль: Venya Brykalin
Макіяж і зачіски: Ekaterina Kharlanova
Асистент стиліста: Vika Filipova
